ПЕРЕДМОВА

Справжній курс, що складається з двох розділів ( «Епоха Середніх віків» і «Епоха Відродження»), містить цікавий матеріал, що охоплює величезний історичний відрізок від падіння Римської імперії (V ст. Н.е.) до початку XVII століття, тобто Нового часу. Курс зазвичай вивчається в 2-му семестрі 4-річного бакалаврату. Він органічно пов'язаний з курсом античної літератури, його специфіка обумовлена своєрідністю феодальної формації, що прийшла на зміну рабовладению, що пройшла певну еволюцію від становлення і розквіту до початку кризи, що співпала з Ренесансом. В курсі знайшов відображення сучасний рівень російської медієвістики, про що свідчать відповідні томи академічних історій літератур Англії, Франції, Німеччини, Італії, наукові видання 200-томної БВЛ, а також серії «Літературні пам'ятники». Зберігають свою значимість підручники і навчальні посібники з різних періодів курсу (І. Шайтанова, М. Ніколи і ін.), В тому числі воістину класичний підручник: Історія зарубіжної літератури. Середні століття і Відродження (М. П. Алексєєв, В. М. Жирмунський, С. С. Мокульский, А. А. Смирнов), що вперше вийшов в 1947 році і витримав кілька перевидань. У цьому курсі повніше і глибше, ніж в працях радянського часу представлена релігійно-філософська словесність, по-новому оцінити роль християнства в збагаченні культури і духовного життя. Досліджено перехідні явища на переломі від Античності до раннього Середньовіччя, від зрілого Середньовіччя до пізнього (Проторенесанс). В роботі Т. Г. Чеснокова[1] поглибленим чином висвітлюються проблеми формування середньовічної словесності, обґрунтовується підхід до її вивчення з позицій історичної поетики. Відзначаються досягнення вітчизняної медієвістики в таких областях, як шекспірознавство, серван- тесоведеніе. В курсі особливий акцент зроблений на природі Відродження, його вершинних явищах мистецтва і, звичайно ж, таких національних геніїв, як Шекспір, Данте, Рабле, Сервантес, творчість яких зберігає свою нев'янучу життєвість, естетичну та моральну цінність. Всі вони відкинули владну тінь на подальший розвиток світової літератури.

Шекспір взагалі може стати темою семестрового спецкурсу або спецсемінари, а також дати матеріал для створення семінарія; цей досить продуктивний для розвитку наукових інтересів студентський жанр, на жаль, взагалі зник з видавничих планів. Вивчивши справжній курс, студент повинен:

знати літературний процес в його історичній обумовленості і національну своєрідність в таких країнах, як Франція, Англія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Іспанія;

вміти застосовувати сучасну наукову методологію, виходячи з художньої специфіки словесного мистецтва Середніх віків і Відродження, різних жанрів і форм; використовувати отримані знання і методичні підходи при освоєнні наступних історико-літературних курсів;

володіти ними не тільки в практичній, викладацької, педагогічної, просвітницької діяльності, але звертаючись, перш за все, до спадщини Відродження, черпати в ньому моральні і естетичні уроки, які збагачують духовний світ студента.

  • [1] Чеснокова Т. Г. Історія світової літератури. Зарубіжна література середньовіччя Відродження. М .: Изд-во МДПУ, 2015.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >