РОЗДІЛ 4. ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО КОМПЛЕКСНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ

Теоретичні основи РОЗРОБКИ КОМПЛЕКСНИХ ПРОГРАМ ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ

У науковій літературі розкриваються теоретичні та методичні основи програмування соціально-педагогічної діяльності. При цьому використовується наступний понятійний апарат: «програмно-цільовий підхід», «проектування», «програмування», «програмне забезпечення», «цільова програма», «комплексна програма». Розкриємо зміст перерахованих понять і покажемо їх специфіку в контексті комплексної профілактики соціальних залежностей підлітків на основі інституційної взаємодії її суб'єктів.

Програмно-цільовий підхід набув широкого поширення в економіці, управлінні, освіті (Г. Балаян, В.Н. Бурков, А.К. Ена- леїв, В.А. Ірік, Н.І. Комков, А.Р. Лейбкінд, Д.А. Новиков, Е.В. Руднєва та ін.). Стосовно до профілактики соціальних залежностей підлітків такий підхід слід розглядати як спосіб вироблення і здійснення планових управлінських рішень, заснованих на комплексному аналізі проблеми і побудові системи дій і заходів у формі програми, що забезпечує поетапне досягнення поставленої мети.

Програмно-цільовий підхід відрізняють такі особливості: облік необхідних для досягнення встановлених цілей ресурсів, визначення ступеня ефективності їх використання для наявної ситуації ^[1] . Такий підхід до профілактики соціальних залежностей у підлітків дозволяє провести різнобічний аналіз даної соціально-педагогічної проблеми; розглянути суб'єкти, об'єкти, мета, завдання, напрямки профілактики в їх взаємозв'язку; перевести набір стратегічних ініціатив в систему конкретних дій і заходів, управлінських рішень; забезпечити гнучкість і системність профілактичної діяльності.

Програмно-цільовий підхід до профілактики соціальних залежностей підлітків на основі інституційної взаємодії дозволяє узгодити інтереси освітнього закладу з інтересами іншими суб'єктів і соціальних інститутів, включених в систему профілактики.

Проектування може виступати як спосіб створення цільової программні. При цьому програма може розглядатися «як дієвого технологічного проекту, що визначає шлях до досягнення обґрунтованої мети», а сам npoeicr «може бути представлений у вигляді цільової програми» ^[2] .

Програмування розуміється як метод раціоналізації соціально-педагогічної діяльності та оптимізації її планування, зміст якого складають програми, спрямовані на визначення поточної ситуації, постановку і узгодження соціально-педагогічних завдань і вибір засобів їх досягнення.

Програмування діяльності суб'єктів комплексної профілактики соціальних залежностей підлітків на основі їх інституційної взаємодії дозволяє:

• виявити позитивне в досвіді роботи представників різних соціальних інститутів, що займаються профілактикою соціальних залежностей;
• забезпечити інтеграцію цілей суб'єктів інституційної взаємодії;
• узгодити дії суб'єктів профілактики, спрямовані на конкретні результати;
• зберегти цілісність технологічного забезпечення проведеної роботи.

У процесі програмування комплексної профілактики соціальних залежностей підлітків розробляється послідовність кроків:

- щодо усунення чинників, що негативно впливають на адаптацію підлітків в соціумі і призводять до залежності;
- зі створення профілактичного простору - середовища реалізації профілактичної програми, що представляє собою сукупність внутрішніх (особистісних) і зовнішніх (соціальне оточення) умов, в яких формується життєздатна особистість підлітка, а також умов для утвердження дитини як суб'єкта профілактичного процесу та свого власного зміни;
- зі створення організаційно-управлінського простору - простору управління розробкою та реалізацією профілактичної програми;
- по створенню та підтриманню інституційної взаємодії суб'єктів профілактики на різних етапах розробки і реалізації програми.

Програмне забезпечення визначається як інтегрування соціально-педагогічних засобів для підвищення показників розвитку особистості ^[3] (С.В. Тетерський, С.І. Панченко, М.І. Рожков, І.І. Фришман і ін.). Специфіка програмного забезпечення профілактики соціальних залежностей підлітків полягає в створенні умов для формування соціально-педагогічного середовища, перешкоджає виникненню і закріпленню залежностей і аддикций, для формування готовності підлітків до побудови конструктивної взаємодії з об'єктами залежності, до попередження та подолання залежностей.

Взаємодіючі суб'єкти профілактики можуть створити банк соціально-педагогічних програм, орієнтованих на вирішення найбільш актуальних проблем підлітків, їх батьків, педагогічної спільноти, представників соціальних інститутів, що реалізують різні стратегії і тактики профілактики залежностей серед неповнолітніх.

Результатом програмування соціально-педагогічної діяльності є програма профілактики - короткий виклад змісту профілактичної роботи; документ, що відображає сукупність дій і заходів, звернених на досягнення соціально-педагогічних цілей. Будь-яка програма профілактики може розглядатися в двох планах: як засіб фіксації змісту соціально-педагогічної діяльності та як модель організації соціально-педагогічної роботи. У зв'язку з цим виділяються наступні функції програми: 1) фіксація змісту соціально-педагогічної роботи; 2) визначення напрямків діяльності суб'єктів профілактики; 3) опис засобів контролю результатів функціонування соціально-педагогічної системи.

Під програмою профілактики соціальних залежностей підлітків слід розуміти проект, який визначає стратегію і тактику організації соціально-педагогічної та психолого-педагогічної діяльності, спрямованою на вирішення комплексу профілактичних завдань, адекватних особливостям цільової групи і ступеня ризику виникнення у підлітків соціальних залежностей і аддикций.

Беручи до уваги дослідницьку позицію Н.Ф. Ільїної ^[4] , уточнимо зміст розглянутого феномена на основі поняття «програмні уявлення». Програма профілактики залежностей підлітків відображає уявлення суб'єктів профілактики (розробників програми) про її завдання та зміст (інформації, знаннях, формах, технології, методи соціально-педагогічної діяльності), послідовності і діях по досягненню поставлених цілей і вирішення завдань (в тому числі і про спільні діях з іншими суб'єктами профілактики), часу, яке планується затратити, процедури оцінки.

Програми, розроблені для вирішення завдань профілактики залежностей підлітків, можуть бути короткостроковими (від 1 місяця до одного року), середньостроковими (від 1-3 років) і довгостроковими (понад трьох років).

У структуру програми можуть бути включені наступні розділи:

1. Проблемний аналіз ситуації в освітній установі і його мікрорайоні.
2. Мета і завдання профілактики, очікувані результати реалізації програми.
3. Нормативні основи профілактики соціальних залежностей і ад дикції підлітків (перелік нормативних документів федерального, регіонального та муніципального рівня, а також внутрішніх нормативних документів освітнього закладу).
4. Перелік суб'єктів профілактичної роботи, що включає як фахівців освітнього закладу, так і його соціальних партнерів, їх обов'язків і відповідальності.
5. Зміст роботи за напрямками профілактичної діяльності.
6. Ресурсне забезпечення програми.
7. План моніторингу та оцінки програми.

[1] Кузнєцова Т. В. Програмно-цільовий підхід до формування професійної майстерності особистості в умовах безперервного соціально-культурного освіти: автореф. дис .... д-ра пед. наук. М, 2010. 45 с.
[2] Перадзе Я. Р. Програмно-цільовий підхід до організації виховної діяльності в оздоровчо-освітній установі: автореф. дис. ... канд. пед.наук. Кострома, 2012. 22 с.
[3] Панченко С. І. День за днем з життя вожатого: в допомогу всім, хто працює ілібудет працювати з підлітками в дитячому таборі: 50-лстію «Орленка» присвячується ... М.: Шкільні технології: Народное образование, 2008. 348 с.
[4] Ільїна Н. Ф. Технологія розробки та реалізації індивідуальної освітньої програми педагога // Народна освіта. 2010. № 7. С. 197-198.