ДОБРО І ЗЛО - ТЕОДІЦЕЯ

[1] . Говорячи про діяння Бога, мислителі підкреслювали його всеблагість. Але в світі діється і зло. Чому всеблагої Бог допускає зло? Чи не на ньому чи лежить відповідальність за зло в тварпом (Г. створеному) світі? Повз цих питань не міг пройти жоден релігійний філософ, включаючи, звичайно, і Августина. У неоплатонізмі зло розглядалося як негативна ступінь добра. Спираючись на тексти

Святого Письма, де говориться про доброту Творця, Августин доводив, що все створене ним в тій чи іншій мірі причетний до цієї абсолютної доброти: адже Всевишній, здійснюючи творіння, запам'ятав у твар- ном певну міру, вагу і порядок; в них вкладені позаземної образ і сенс. У міру цього в природі, в людях, в суспільстві укладено добро. Подібно до того як тиша є відсутність шуму, нагота - відсутність одягу, хвороба - відсутність здоров'я, а темрява - відсутність світла, так і зло - відсутність добра, а не щось, що існує саме по собі, як якась особлива сила. Правда, це слабка втіха для стражденного і терпить, спроба Августина зняти з Бога відповідальність за зло в світі непереконлива. Правда, деякий слабка втіха можливо, якщо врахувати відносність зла і сприймати його як ослаблене добро і як необхідну ступінь до добра. Далі, людину карають за злочин (зло) з метою принести йому ж добро через спокутування і муки совісті, що призводить до очищення. У діалектиці буття часом важко навіть розібратися, що добро, а що зло. Так нерідко міркують діалектично мислячі моралісти: адже без зла ми б і не знали, що таке добро.

  • [1] Теодіцея (франц. Thcodicee - виправдання Бога, від грсч. Thcos - Бог і dike - справедливість) - загальне позначення релігійно-філософських доктрин, які прагнуть согласоватьідею благого і всемогутнього Бога з наявністю світового зла. Термін введений Г. В. Лейбніцем (1710).
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >