ПРИНЦИП КУЛЬТУРОВІДПОВІДНОСТІ

Ідея культуросообразного підходу в соціалізації і виховання людини, належить А. Дістервега. Кожен, стверджував він, є людиною певної культури народу, епохи: «Тому та ступінь культури, на якій ми знаходимося в даний час, пред'являє до нас вимога, щоб ми діяли згідно з нею, якщо тільки хочемо досягти позитивних результатів» [62, с . 229]. Однією з головних завдань соціалізації стає процес культурної ідентифікації індивіда, соціальної групи, народу в цілому. Це можна здійснити в процесі діалогу культур минулого і сьогодення, різних національностей і т.д. Формування особистості в координатах не тільки національної а й світової культурної традиції виступає однією з основних і найскладніших проблем в процесі її соціалізації.

Розвиток особистості в гармонії з національною і загальнолюдською культурою залежить від їх ціннісних підстав. Ця закономірність обумовлює принцип культуровідповідності. А. Дистервег писав: «Кожна людина знаходить при своєму народженні на світло своє оточення, свій народ, серед якого він призначений жити і принаймні виховуватися вже на певному щаблі культури. Але він повинен її створювати, розвивати, тому що вона вже існує і має право на існування саме тому, що вона вже є ». Тому кожна людина - продукт свого часу, народу і його культури. Стан культури даного народу «є основа, базис, є щось дане і реальне, з якого розвивається подальший стан. Тому та ступінь культури, на якій ми знаходимося в даний час, пред'являє до нас вимога, щоб ми діяли згідно з нею, якщо тільки хочемо досягти позитивних результатів. Іншими словами, ми повинні надходити культуросообразность [18, с. 228-229; 5, с. 164-165].

Принцип культуровідповідності наповнює реальної, змістовної і життєвою силою розвиток особистості, виводячи тим самим утворення на рівень сучасних вимог суспільства, дозволяючи людині «бути з століттям нарівні» (А. С. Пушкін). Саме за цієї умови формула А. Дістервега: «Кожна людина - продукт свого часу» набуває нового актуальний зміст - культуросообразность виховання формує сучасний тип особистості, пов'язуючи його з історичним минулим і відкриваючи йому можливості не тільки зберігати, а й примножувати культуру свого народу в контексті зі світовою. Сучасне трактування принципу культуровідповідності передбачає неодмінне правило: виховання і освіту людини повинні грунтуватися на синтезі національних і загальнолюдських цінностей і будуватися з урахуванням особливостей етнічної та регіональної культур. (69, № 1, с. 3-4, 6, 12-13, 1 А -15). Загальнолюдські цінності слід адаптувати до національних, а деякі з них, наприклад, одностатеві шлюби, усиновлення дитини в таку сім'ю та ін., Повинні бути відкинуті.

Особливе значення для загальної і соціальної педагогіки має проблема взаємодія принципів природо- і культуровідповідності. Розглядаючи взаємозв'язок і взаємодія цих принципів, А. Дистервег прийшов до висновку: в разі виникнення конфлікту між ними принцип культуровідповідності повинен підкоритися пріродосо- образності і служити йому. Справедливі вимоги принципу культуровідповідності, писав він, «ми ні в якому разі не ігноруємо, але він повинен все-таки підкоритися вищому принципу» [18, с. 234].

Це положення є дуже важливим в методологічному плані для розвитку теорії та практики гуманістичної педагогіки. Сутність його полягає в тому, що природні і вікові можливості конкретного учня є основоположними для визначення цілей і завдань, змісту і методів його виховання і освіти. Пропонований рівень труднощі й обсягу змісту культури цих процесів, як би не хотілося оточуючим і не здавалося б їм за доцільне для розвитку дитини, бажання прискорити интериоризацию їм пропонованого соціокультурного досвіду і прискорення на цій основі розвитку дитини як би йому на благо, але, якщо він перевищує сьогодні за цими даними його можливості, цього робити не можна. Неможливість освоїти пропонований соціокультурний досвід породжує у дитини невпевненість в собі, а при повторних випадках навіть комплекс неповноцінності, що може привести його до трагічних наслідків. Пропонований йому соціальний досвід підвищеної складності має своїми наслідками руйнівні особистісні та соціальні результати.

Таким чином, природосообразность як общепедагогический принцип, має основоположне значення для соціальної педагогіки. У свою чергу, принцип культуровідповідності, взаємодіючи з ним, визначає необхідні суспільні умови, зміст і цінності, обсяг і критерії освоєння особистістю соціокультурного досвіду в процесі соціалізації. Отже, провідним принципом соціальної педагогіки виступає принцип природосообразности. Він же стає і основним критерієм гуманістичної педагогіки.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >