ЄДНІСТЬ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Основоположним принципом педагогів-новаторів виступає єдність теорії і практики. Одним із шляхів реалізації принципу зв'язку з життям і практикою є залучення вихованців в реальну пізнавальну, трудову та інші види діяльності. Опорною точкою народної педагогіки є трудове виховання.Через трудову школу в Павлиш проходив кожен вихованець. У школі крок за кроком підводили хлопців до переконання, що повнокровне життя в суспільстві немислима без економічної, матеріальної взаємозалежності і соціальної відповідальності. У праці, що має суспільно корисну спрямованість, відбувається не тільки особистісний і цивільний зростання самих учнів, а й проводиться соціально значимий продукт, що втілює в собі особистісну інтерпретацію їх громадянського обов'язку. Таким чином, найбільш оптимальним умовою ефективної соціально-педагогічної діяльності в контексті вирішення проблем соціалізації є робота учня (дорослого, клієнта), що має особистісний і суспільно корисний сенс.

Виховати справжнього громадянина це перш за все домогтися того, щоб душа дитини була наповнена «пристрасним бажанням зайнятися улюбленою справою, потрібним суспільству». Педагогу вдавалося прищеплювати своїм вихованцям романтичну захопленість щодо таких, здавалося б, прозових професій, як тваринник, рільник, механізатор. У вирішенні цієї важливої проблеми соціалізації особистості вирішальну роль він відводив прикладу вчителя, батьків, фахівців. Кожна дитина, говорив В. Сухомлинський, повинен обов'язково зустріти на своєму шляху людини, пристрасно закоханого в свою справу. Саме тоді виникає у нього невгамовним бажання наслідувати його, включаються найефективніші механізми формування особистості - самовиховання.

При цьому процес соціалізації все більш впорядковує: його стихійний елемент обмежувався за рахунок розвитку самоосвіти дорослих, які стають активними суб'єктами соціально-педагогічної роботи. Прояв турботи про інших людях, і в першу чергу про матір, батька, дідуся, бабусі В. Сухомлинський вважав наріжним каменем в процесі соціального виховання. Це становить фундаментальну основу соціалізації дитини: маючи такий досвід сімейного життєдіяльності, людина без особливих конфліктів знаходить досвід спільного життя і співпраці з іншими людьми, з державою.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >