ГЕНЕЗИС ТА ОСНОВНІ РИСИ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Періодизація античної філософської думки

Епоха античності тривала близько 1000 років з VII ст. до н.е. до VI н.е. Вона неоднорідна по культурному і філософському змісті, формувався на тлі розвитку давньогрецького суспільства і давньоримського держави. У вітчизняній літературі прийнято виділяти чотири етапи античної філософії:

• 1) доклассическая філософія (VII-VI ст. До н.е.);
• 2) антична класика (VI-IV ст. До н.е.);
• 3) ранній еллінізм (IV-I ст. До н.е.);
• 4) пізній еллінізм (I-VI ст. Н.е.).

Існує й інша точка зору на періодизацію античної філософії, характерна для західних авторів і відрізняється соціокультурної спрямованістю:

• 1) період атомістичної матеріалістичної античності;
• 2) гуманістичної ідеалістичної античності;
• 3) пізньої античності.

Дискусії також викликає не тільки періодизація, а й формальне закінчення періоду античності. Формаційний підхід передбачає зміну економічної формації для виникнення тієї чи іншої епохи, тому в цьому ключі закінченням епохи античності вважається 476 р - рік падіння Риму. В культурологічному ключі критерієм зміни епох є зміна ідеології, і перехід від античності до середньовіччя пов'язаний з поширенням християнства по території Римської імперії, що сталося дещо раніше, ніж падіння Риму, - в VI ст., Коли імператор Костянтин проголосив християнство державною релігією Римської імперії.