Аналіз і оцінка структури капіталу компанії

Наступний напрямок аналізу фінансової стійкості підприємства - аналіз структури капіталу, співвідношення власних і позикових коштів на базі фінансової звітності.

Під впливом зовнішнього середовища і факторів внутрішньогосподарської діяльності структура капіталу підприємства зазнає постійних змін. Це, у свою чергу, безпосередньо впливає на його ліквідність і платоспроможність. Так, зі зменшенням частки власного капіталу в загальній сумі джерел коштів підвищується ризик незабезпеченості кредиту, зростає ступінь недовіри банків-партнерів, потенційних інвесторів. При цьому підприємство, оцінюючи альтернативні варіанти фінансування своєї діяльності, часто вимушений віддавати перевагу зовнішніх джерел (позиками, емісії акцій і ін.). Оцінка може змінюватися в залежності від того, хто є користувачем інформації. Так, для інвестора і кредитора більш надійною видається ситуація, коли частка власного капіталу у валюті балансу становить не менше 50% (можливі винятки з правила), що знижує ризики інвестування. У той же час фінансова стратегія компанії нерідко орієнтована на активне залучення позикових коштів. Тоді проблема зводиться до оптимізації співвідношення між позиковим і власним капіталом, і компанія в змозі забезпечити ставку прибутковості власного капіталу більш високу, ніж ставка за кредитами.

Не менш значуще поглиблене вивчення часткового співвідношення елементів, що формують власний капітал компанії. Особлива увага приділяється таким складовим, як статутний капітал і нерозподілений прибуток. Так, фахівці визнають фактором стійкого зростання компанії можливість нарощувати розміри власних коштів за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку, що служить джерелом реінвестування в основну діяльність, розширення її масштабів. Якісно інакше буде оцінюватися прирощення власних коштів, отриману, зокрема, за рахунок появи в їх складі додаткового капіталу як результату проведеної переоцінки основних засобів. Таким чином, важливо не тільки відобразити динаміку власного капіталу, але і виявити фактори його зростання в аналізованої компанії.

Серйозну увагу необхідно приділяти та аналізу довгострокової та короткострокової заборгованості, структурі позикового капіталу. Наявність необгрунтовано зростаючих зобов'язань по платежах до бюджету, з оплати праці та інших зобов'язань, виникнення яких може бути оскаржене, тягне за собою погіршення фінансового стану компанії і, як наслідок, зниження її фінансової стійкості.

Рішення поставленої задачі націлене на пошук такого співвідношення позикових і власних коштів, коли на підприємстві може бути досягнутий максимальний приріст рентабельності власного капіталу з урахуванням конкретних умов і певного етапу становлення або зростання господарюючого суб'єкта з орієнтацією на збереження прийнятною ступеня фінансового ризику.

Повернемося ще раз до того, що дві основні складові - власний і позиковий капітал - неоднорідні і мають різне економічне призначення, кожна по-своєму вирішуючи завдання забезпечення безперебійного функціонування компанії, представляючи собою джерело формування необоротних і оборотних активів.

Власний капітал починає формуватися в процесі створення підприємства з утворення статутного капіталу (інвестовані кошти). У результаті операційної діяльності формується нерозподілений прибуток, створюються резерви, з'являється так званий накопичений капітал.

У разі нестачі власних коштів підприємство може вдаватися до запозичення на короткостроковій і довгостроковій основі. На відміну від власного капіталу зобов'язання повинні бути погашені незалежно від фінансового стану компанії. Очевидно, що чим більше частка позикових коштів у структурі капіталу компанії, тим більша сума зобов'язань щодо сплати і тим більше фінансовий ризик, що виражається в даному випадку в можливу нездатність виплатити основну суму боргу і відсотки. Висока частка позикових коштів призводить до зростання витрат на виплату відсотків і основної суми боргу, відповідно зростає ймовірність втрати платоспроможності в періоди тривалого зниження прибутку та інших несприятливих обставин. Ризик втрати вкладень може балансуватися потенційно високим прибутком, що виникає завдяки ефекту фінансового важеля (Financial Leverage), що означає включення в структуру капіталу заборгованості, що дає постійний прибуток.

Позиковий капітал містить не тільки довгострокові, але і короткострокові зобов'язання, представлені короткостроковими кредитами і позиками і кредиторською заборгованістю. Особливу увагу слід звернути на другий елемент поточних зобов'язань; до складу кредиторської заборгованості входять такі неоднорідні за строками погашення статті, як заборгованість постачальникам, непогашені податкові зобов'язання перед бюджетом, борги перед робітниками і службовцями з оплати праці, отримані аванси та ін. Необхідно провести серйозне дослідження структури термінів заборгованості (за величиною і тривалості), оцінити динаміку частки прострочених боргів у загальній сумі заборгованості та інших факторів, що впливають на ступінь фінансового ризику компанії.

Отже, аналіз пасивів балансу служить інструментом оцінки ефективності політики формування джерел фінансування бізнесу і фінансової стійкості компанії.

Можна сміливо стверджувати, що аналіз структури капіталу - ключовий напрямок оцінки фінансової стійкості компанії, тому цей процес повинен бути ретельно структурований. Як правило, виділяють декілька взаємопов'язаних етапів аналізу структури капіталу:

  • o горизонтальний аналіз пасивів підприємства;
  • o вертикальний аналіз пасивів підприємства, з акцентом на способі розміщення джерел в активі балансу;
  • o визначення факторів, що впливають на зміну співвідношення власних і позикових коштів підприємства з урахуванням специфіки його фінансово-господарської діяльності;
  • o розрахунок сукупності відносних показників (коефіцієнтів);
  • o аналіз їх динаміки, оцінка відповідності кожного з них "нормативному" значенню.

Рекомендується почати аналіз з горизонтального і вертикального аналізу структури власного капіталу, потім перейти до оцінки динаміки структури позикових коштів.

Згадаймо, з яких основних елементів складаються власні і позикові кошти компанії (табл. 6.5, 6.6).

Таблиця 6.5. Основні елементи власного капіталу

Основні елементи власного капіталу

Аналіз структури власних і позикових коштів дозволяє можливість аналітику отримати відповідь на ряд питань.

Аналіз зміни статей і структури пасиву балансу показує:

  • o Яка загальна величина капіталу, яким володіє компанія і як змінюється його величина.
  • o Які абсолютні суми приросту і темпи зростання власного і позикового капіталу.
  • o Яка величина і темпи зростання основних елементів власного капіталу: статутного капіталу, резервів, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку.

Таблиця 6.6. Основні елементи позикового капіталу

Основні елементи позикового капіталу

  • o Яке співвідношення власного і позикового капіталу.
  • o Яка частка короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості в складі поточних зобов'язань.
  • o Які розміри обов'язкових платежів в рамках загальної величини кредиторської заборгованості.
  • o Які розміри стійких пасивів компанії (вкладеного капіталу) і частка довгострокових зобов'язань в їх складі.

При проведенні аналізу балансу необхідно враховувати можливість необ'єктивного відображення інформації в умовах інфляції на деякому тимчасовому інтервалі. Аналіз пасивів проводиться з метою визначення ступеня залежності підприємства від позикових коштів; пошуку резервів забезпечення відновлення платоспроможності; виявлення зобов'язань, які можуть бути оскаржені або припинені; оцінки оптимальності структури капіталу.

Зі сказаного вище стає зрозуміло, що завдання аналізу власного капіталу - виявлення основних джерел його формування, оцінка існуючих обмежень на використання поточної і нерозподіленого прибутку, а також пріоритетності прав на отримання дивідендів. Важливо зрозуміти, за рахунок яких джерел формується власний капітал компанії: зростання статутного капіталу або збільшення накопиченого нерозподіленого прибутку, що може служити результатом зростання ефективності діяльності компанії, використання нею внутрішніх резервів розвитку.

Не випадково в зарубіжній аналітичній практиці широко застосовується показник, названий коефіцієнтом стійкості економічного зростання (К ^). Даний показник розраховується як співвідношення чистого прибутку за мінусом дивідендів та власного капіталу. Як правило, для розрахунку усереднюються дані за ряд суміжних періодів:

Куері = (ПП-Д): СК = НП: СК,

де ЧП - чистий прибуток; Д - виплачені дивіденди; СК - власний капітал; НП - нерозподілений прибуток.

Дійсно, компанія має можливість нарощувати розміри власних коштів двома способами: шляхом додаткового випуску акцій, впливаючи на величину статутного капіталу, або акцентуючи увагу на отримання додаткової нерозподіленого прибутку як результату зростання ефективності виробництва.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими темпами в середньому збільшується власний капітал за рахунок реінвестування заробленого прибутку, а не залучення додаткового акціонерного капіталу. Якщо показник зростає, то має місце економічне зростання, збільшення власного капіталу, фінансової стійкості, компанія стає більш надійним партнером. Факторний аналіз свідчить про те, що даний показник залежить від рентабельності продажів, оборотності позикового капіталу, а також співвідношення нерозподіленим і чистого прибутку, позикового і власного капіталу (тобто результати фінансової діяльності).

Розглядаючи власний капітал як різниця між активами і зобов'язаннями, залишкову величину в балансовій оцінці або як чисті активи, слід пам'ятати, що балансова вартість активів і пасивів може не збігатися з їх ринковою вартістю. Тому, як справедливо підкреслює О. В. Єфімова, величина власного капіталу (чистих активів) повинна розглядатися в широкому сенсі цього слова як запас міцності у разі неефективної діяльності компанії в майбутньому і певна гарантія захисту інтересів кредиторів.

З точки зору аналізу фінансової стійкості компанії показник вартості чистих активів вважається ключовим. На його основі визначають вартість акцій акціонерних товариств, частку учасників ТОВ, ведуть оцінку структури капіталу.

Доцільно в процесі аналізу застосовувати ще один показник, у міжнародній практиці отримав назву використовуваного, або вкладеного, капіталу (Capital Employed, РЄ). Являє собою суму власного капіталу і довгострокових зобов'язань:

ВК (РЄ) = СК + ДО,

де ВК - вкладений капітал.

Вважається, що частка вкладеного капіталу у валюті балансу не повинна бути нижче 60% і добре, якщо вона досягає 70-80% (переважно за рахунок власних коштів). Слід звернути увагу на той факт, що ряд кредиторів встановлює обмеження на питома вага довгострокових зобов'язань у загальній величині стійких пасивів та відображає це в кредитних угодах.

У процесі аналізу позикових коштів необхідно також оцінити умови погашення зобов'язань, динаміку частки прострочених боргів, можливості компанії погашення процентних платежів та інших витрат з обслуговування боргу, а також умов, які обмежують залучення позикових коштів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >