Ефект операційного важеля

Проте недостатньо просто оцінити динаміку отриманих компанією доходів, оскільки поточна діяльність пов'язана з серйозними операційними ризиками, зокрема, ризиком нестачі виручки для покриття зобов'язань. Відповідно виникає задача оцінки ступеня операційного ризику. Слід пам'ятати, що будь-яка зміна виручки від реалізації породжує ще більш суттєві зміни прибутку. Цей ефект прийнято називати ефектом операційного важеля (Degree Operating Leverage, DOL).

Очевидно, що приріст виручки від реалізації, наприклад, на 15% не приведе автоматично до приросту прибутку на ті ж 15%. Цей факт обумовлений тим, що витрати "поводяться" по-різному, тобто змінюється співвідношення між окремими складовими загальної суми витрат, що робить вплив на фінансові результати компанії.

У даному випадку мова йде про поділ витрат на постійні (Fixed Cost, FC) і змінні (Variable Cost, VC) залежно від їх поведінки по відношенню до обсягу виробництва і продажів.

o Постійні витрати - витрати, загальна сума яких не змінюється при зміні обсягу виробництва (орендна плата, страховка, амортизація обладнання).

Змінні витрати - витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно обсягу виробництва і продажів (витрати на сировину і матеріали, транспортування і упаковку та ін.).

Саме така класифікація витрат, широко використовувана в управлінському обліку, дозволяє вирішити задачу максимізації прибутку за рахунок скорочення частки тих чи інших витрат. Динаміка постійних витрат може призводити до того, що прибуток буде змінюватися істотніше, ніж виручка. Наведена класифікація в деякій мірі умовна: деякі витрати носять змішаний характер, в залежності від умов можуть мінятися постійні витрати, інакше поводяться витрати в розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати). Детальна інформація про цей представлена в спеціальній літературі з управлінського обліку. У кожному разі, підрозділяючи витрати на ГС і УС, слід використовувати поняття "область релевантності". Це така область зміни обсягу виробництва, в межах якої поведінка витрат залишається незмінним.

Таким чином, ефект операційного важеля характеризує взаємозв'язок таких показників, як виручка, структура витрат (ТС / УС) і прибуток до оподаткування і виплати відсотків (ЕВІТ).

По суті, ВОІ являє собою коефіцієнт еластично з -ти, що показує, на скільки відсотків зміниться ЕВІТ при зміні К5 на 1%.

За допомогою операційного важеля можна визначити:

  • o оптимальні для даної компанії пропорції між ГСіУС;
  • o ступінь підприємницького ризику, тобто темпи падіння прибутку з кожним відсотком зниження виручки від реалізації.

Дійсно, БОЬ виступає в ролі своєрідного "важеля", що дозволяє збільшити фінансовий результат відповідно мали місце видатках (справедливо і зворотне - при несприятливій структурі витрат можуть зрости втрати). Чим більша різниця між додатковими постійними витратами і генерованими ними доходами, тим більше существен ефект важеля.

Приклад 7.1

Припустимо, є інформація про компанію "2" за два умовних звітних періоди - 2ХХ8 і 2ХХ9 рр.

2ХХ8 р

2ХХ9 р

1. Виручка від реалізації (RS), тис. руб.

20000

1. Приріст RS

10%

2. Змінні витрати (VС), тис. руб.

16000

2. Приріст

10%

3. Постійні витрати (FС), тис. Руб.

2000

3. Приріст

0

Операційний прибуток (Пр) до кінця 2хх8 р складе:

Пр = 20000 - 16000 - 2000 = 2000 тис. Руб.

У випадку якщо компанія планує збільшити виручку в наступному році на 10%, залишивши постійні витрати незмінними, прибуток 2хх9 р складе:

Пр = (20000 o 1,10) - (16000 o 1,10) - 2000 = = 22000 - 17600 - 2000 = 2400 тис. Руб.

Темп зростання прибутку:

При зростанні виручки на 10% прибуток збільшився набагато істотніше - на 20%. Це і є прояв ефекту операційного важеля.

Припустимо, що в компанії "2" збільшилася частка амортизуються необоротних активів, що призвело до зростання РС (у зв'язку із зростанням суми накопиченої амортизації) на 2%.

Визначимо, як зміниться темп зростання прибутку при такій зміні структури витрат.

Розрахунки показують, що збільшення ГС призводить до зниження темпів зростання прибутку. Отже, фінансовий менеджмент компанії повинен бути орієнтований на постійний контроль за динамікою постійних витрат і розумну економію, в підсумку підприємець отримує можливість впливати на фінансовий результат. Відсутність контролю за структурою витрат неминуче призведе до значних втрат навіть при невеликому зниженні обсягів реалізації, оскільки із зростанням постійних витрат операційний прибуток (ЕВ1Т) стає більш чутливою до чинників, який впливає на виручку.

У зв'язку з викладеним можна зробити наступні висновки.

  • o Показник операційного важеля залежить від структури витрат компанії, а також від досягнутого рівня обсягу продажів ((2).
  • o Чим вище постійні витрати, тим вище ВОЬ.
  • o Чим вище маржинальний прибуток (Я5 - УС), тим нижче ГХ> 1.
  • o Чим вище досягнутий рівень обсягів продажів <3, тим нижче ЕОЬ.

Щоб відповісти на питання, яким буде приріст прибутку в залежності від зміни обсягу продажів і виторгу, розраховують показник, званий "сила впливу операційного важеля".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >