РОЗДІЛ III. Стратегічний фінансовий аналіз

Комплексний аналіз фінансової звітності

Процес аналізу фінансової звітності має строгу логіку і завершується формулюванням висновків і рекомендацій, що дають можливість менеджменту компанії своєчасно прийняти рішення, що "закривають" проблему.

Можна виділити наступні етапи комплексного оцінювання:

  • 1. Підготовчий етап: чітка постановка завдання, вибір методів аналізу, збір інформації та оцінка її достовірності, переклад стандартних форм фінансової звітності у формат аналітичних таблиць.
  • 2. Економічне читання звітності: формування та розрахунок сукупності оціночних показників, аналіз та інтерпретація отриманих результатів, інтегральна оцінка фінансового стану компанії.
  • 3. Підготовка аналітичного звіту, формулювання висновків і рекомендацій.

Для підготовки аналітичного звіту необхідно узагальнити всю інформацію, отриману в процесі аналізу фінансових і нефінансових показників, що характеризують діяльність компанії та її фінансовий стан. Способи узагальнення можуть бути самими різними:

  • o формування зведеної таблиці систематизованих показників;
  • o визначення інтегрального показники, аналогічного тому, що використовується для побудови кредитних рейтингів, прогнозування фінансової неспроможності компанії;
  • o використання бальної оцінки для визначення результуючого показника.

Перший підхід передбачає, що вся сукупність розрахованих в процесі аналізу показників може бути представлена у вигляді зведеної таблиці, в якій індикатори згруповані у відповідності з певними на підготовчому етапі напрямками аналізу (табл. 9.1).

Таблиця 9. 1. Зведена оцінка фінансового стану компанії

Зведена оцінка фінансового стану компанії

Характеристика ряду ключових оціночних показників наведена в додатку 5.

Іншим способом підсумкового оцінювання є використання узагальненого (інтегрального) показника, що представляє собою суму коефіцієнтів, кожен з яких помножений на вагове значення. Нижче представлений алгоритм побудови інтегрального показника:

  • o формується сукупність ключових оціночних показників;
  • o для кожного приватного показника (наприклад, коефіцієнта) розраховується вагове значення;
  • o коефіцієнти, помножені на вагові значення, складаються, даючи в сумі значення 2
  • o область підсумовування розбивається на кілька інтервалів; залежно від того, в якій інтервал потрапляє значення 1, визначається ступінь ймовірності настання неспроможності (банкрутства).

Приклади використання інтегральних показників:

  • o модель передбачення банкрутства Лего;
  • o модель Альтмана;
  • o модель Спрінгейта;
  • o модель Фулмера.

До одного з найбільш використовуваних способів підсумкової оцінки відноситься бальна система - привласнення балів за кожен з обраних оціночних показників і визначення суми балів. Такий підхід застосовують інвестиційні компанії, приймаючи рішення про інвестування коштів, ранжуючи компанії за ступенем їх фінансової стійкості.

Приклад ранжирування компаній за ступенем фінансової стійкості з використанням бальної оцінки

Присвоєння окулярів або балів компанії залежно від того, в якій з інтервалів входять значення того чи іншого фінансового показника, є ще одним способом побудови рейтингу. Компанія, що має найвищий результуючий показник, визнається найбільш успішною (табл. 9.2,9.3).

Таблиця 9. 2. Система показників ранжирування компаній, розроблена компанією ІНЕК

Система показників ранжирування компаній, розроблена компанією ІНЕК

Таблиця 9.3. Угруповання компаній з рейтингу фінансової стабільності

Угруповання компаній з рейтингу фінансової стабільності

Розглянемо приклад комплексного аналізу фінансової звітності компанії енергетичної галузі.

Мета аналізу - оцінка фінансового стану і ділової активності компаній, що функціонують на ринку електроенергетики з урахуванням галузевих особливостей.

Користувач інформації - топ-менеджмент і власники.

Аналіз проводиться в рамках традиційної (класичної) моделі аналізу фінансової звітності.

Процеси реструктуризації енергетичної галузі спрямовані на формування конкурентних відносин у сфері генерації і збуту електроенергії. Практично сформувався конкурентний сектор ринку електроенергії. Проте методи управління фінансово-господарською діяльністю генеруючих компаній (ГК) не завжди забезпечують результативність прийнятих рішень і не завжди адекватні нових ринкових відносин. Таке положення викликає ряд організаційно-фінансових проблем, істотно чином стримуючих їх ефективний розвиток.

Один з основних напрямків щодо оптимізації роботи ГК - розробка комплексного підходу до забезпечення ефективності їх функціонування і розвитку ГК, включаючи моніторинг фінансового стану компаній.

На підготовчому етапі потрібно з'ясувати всі особливості ведення бізнесу в аналізованої сфері; дана інформація використовується при розробці методики ведення аналізу (вибір пріоритетних напрямків аналізу, формування сукупності оціночних показників, порядок їх розрахунку).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >