КІЛЬКІСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ПРОЕКТНИХ РИЗИКІВ

Логічним продовженням якісного аналізу ризиків є їх кількісна оцінка, завдання якої полягає в тому, щоб провести чисельне вимір впливу ризиків проекту на основні його параметри, включаючи показники ефективності. на

Кількісний аналіз

ризику - це чисельне визначення впливу окремих ризиків проекту

даному етапі аналізу визначається ймовірність виникнення негативних наслідків внаслідок настання ризикової події, а також розмір можливого збитку.

Основними параметрами кількісної оцінки проектних ризиків є змінні ризику і їх імовірнісний розподіл.

Змінні ризику - основні показники, що характеризують ситуацію (умови) і які є критичними для життєздатності проекту, навіть малі відхилення яких можуть призвести до негативних для проекту наслідків.

Імовірнісний розподіл змінних - діапазон можливих значень змінних ризику. Як правило, даний діапазон визначається експертними методами.

При проведенні кількісного аналізу ризику використовуються випадкові величини, що дозволяє проводити порівняння різних результатів прийняття рішень. Для отримання узагальненої оцінки ймовірного розподілу випадкових величин використовують такі характеристики: математичне сподівання, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, медіана і ін.

90

Можливі такі види імовірнісного розподілу: рівноважний розподіл - випадкова величина з однаковою ймовірністю приймає кожне з можливих значень; біноміальний розподіл - для кожного випробування подія може наступити з імовірністю, величина якої є постійною;

нормальний розподіл - розподіл ймовірностей задається функцією щільності, що збігається з функцією Гаусса. Важливою умовою моделювання ризикових ситуацій є відсутність серед ризикових змінних, включених в модель, значущих кореляцій. Для виявлення наявності або відсутності таких зв'язків застосовують регресійний і кореляційний аналіз.

Для оцінки ступеня прийнятності ризику при проведенні кількісного аналізу визначають зони ризику.

Та область можливих втрат, величина яких досягає величини власного капіталу організації, відноситься до зони катастрофічного ризику. Даний ризик здатний привести до банкрутства суб'єкта, що реалізує проект, а також може бути пов'язаний з загрозою економічних або екологічних катастроф.

Зона критичних втрат включає область, де величина можливих втрат перевищує величину очікуваного прибутку, т. Е. Підприємець ризикує не тільки не отримати дохід від реалізації проекту, а й понести певні збитки. У зоні допустимого ризику величина можливих втрат не перевищує очікуваного прибутку.

Нарешті, безризикова зона включає ту область, в якій втрати від реалізації даного проекту не очікуються.

Методи кількісного аналізу ризику досить різноманітні. Найбільш поширеними з них є наступні: аналіз чутливості проекту; аналіз сценаріїв розвитку проекту;

імітаційне моделювання проекту (метод Монте-Карло); аналіз граничного рівня стійкості проекту.

Аналіз чутливості дозволяє визначити, як можливі підсумкові показники можуть змінитися при зміні умов навколишнього середовища проекту. Даний підхід передбачає последо-

91

Серйозна розрахунок кожного показника ефективності проекту при зміні якоїсь однієї змінної. Наприклад, можна провести аналіз чутливості чистого дисконтованого доходу до зміни норми дисконту. При цьому показник чутливості проекту визначається як відношення процентної зміни показника ефективності проекту до зміни значення змінної

на один відсоток.

Аналіз чутливості проекту передбачає визначення зміни змінних показників ефектності проекту в результаті коливання вихідних даних

При такому підході послідовно перераховується кожен показник ефективності проекту (наприклад, NPV, IRR, PI) при зміні якоїсь однієї змінної.

Наведемо найбільш раціональну послідовність проведення аналізу чутливості інвестиційного проекту.

  • 1. Вибір ключового показника ефективності інвестицій, в якості якого може служити внутрішня норма прибутковості (IRR) або чисте сучасне значення (NPV).
  • 2. Вибір факторів, щодо яких розробник інвестиційного проекту не має однозначного судження (т. Е. Знаходиться в стані невизначеності). Типовими є такі чинники:

капітальні витрати і вкладення в оборотні кошти;

ринкові фактори - ціна товару і обсяг продажу;

компоненти собівартості продукції;

час будівництва та введення в дію основних засобів.

  • 3. Встановлення номінальних і граничних (нижніх і верхніх) значень невизначених факторів, вибраних на другому етапі процедури. Граничних факторів може бути кілька, наприклад ± 5% і ± 10% від номінального значення (всього чотири в даному випадку).
  • 4. Розрахунок ключового показника для всіх обраних граничних значень невизначених факторів.
  • 5. Побудова графіка чутливості для всіх невизначених факторів. У західному інвестиційному менеджменті цей графік носить назву "Spider Graph".
  • 92

Графік дозволяє зробити висновок про найбільш критичних факторах інвестиційного проекту, щоб в ході його реалізації звернути на ці фактори особливу увагу з метою скоротити ризик реалізації інвестиційного проекту. Так, наприклад, якщо ціна продукції виявилася критичним чинником, то в ході реалізації проекту необхідно поліпшити програму маркетингу та (або) підвищити якість товарів. Якщо проект виявиться чутливим до зміни обсягу виробництва, то слід приділити більше уваги вдосконаленню внутрішнього менеджменту підприємства і ввести спеціальні заходи щодо підвищення продуктивності. Нарешті, якщо критичним виявився фактор матеріальних витрат, то доцільно покращити відносини з постачальниками, уклавши довгострокові контракти, що дозволяють, можливо, знизити закупівельну ціну сировини.

Іншими словами, на підставі проведених розрахунків показників чутливості проекту до кожної з розглянутих змінних ризику проводиться їх ранжування за ступенем впливу і визначається ймовірність прогнозоване ™ даних змінних. Результати проведеного аналізу часто представляють графічно у вигляді паутинообразной діаграми. Приклад такої діаграми за показником NPV наведено на рис. 10.

Результати аналізу чутливості проекту можуть бути також представлені у вигляді матриці, в якій виділені найменш і найбільш ризиковані для проекту змінні (показники), які узагальнюють проведені раніше розрахунки і формують інформаційну платформу для подальшого проведення інших процедур кількісної оцінки інвестиційного проекту (табл. 11).

Метод аналізу сценаріїв передбачає оцінку впливу одночасного зміни всіх основних параметрів проекту на показники ефективності проекту

Важливим недоліком методу аналізу чутливості є те, що всі аналізовані фактори ризику розглядаються незалежно один від одного. На відміну від даного методу, метод аналізу сценаріїв розглядає зміну групи взаємопов'язаних показників.

Метод аналізу сценаріїв дозволяє розглянути різні варіанти розвитку подій при реалізації

Подання результатів аналізу чутливості показника NPV до змін ключових факторів проекту

Мал. 10. Подання результатів аналізу чутливості показника NPV до змін ключових факторів проекту 1

Таблиця 11

Приклад матриці чутливості проекту

фактор ризику

чутливість

можливість

прогнозування

Зміна цін на інвестиційні ресурси

висока

Середня

Коливання валютного курсу

Середня

Середня

Зміна умов договору субпідряду

висока

низька

Зміна витрат виробництва

низька

висока

проектів при значній кількості вихідних параметрів, погроз, а також можливих механізмів усунення або зниження наслідків настання ризикових подій. В результаті сценарного аналізу визначається вплив на основні показники реалізації проекту сукупності факторів ризику, вплив яких розглядається як одночасне.

  • 1 Саблін Д. Ризик-аналіз проекту // Управління ризиком. 2007. № 3.
  • 94

Сценарний аналіз включає проведення наступних етапів:

  • 1. Визначення переліку критичних чинників, які будуть змінюватися одночасно. Як правило, розглядається одночасний вплив двох-чотирьох чинників, оскільки застосування їх більшого числа значно ускладнює розрахунки.
  • 2. Розробка сценаріїв розвитку ситуації. Це зазвичай оптимістичний, песимістичний і найбільш вірогідний (реалістичний) сценарії розвитку і реалізації інвестиційного проекту, для кожного з яких фіксується значення відібраних факторів.
  • 3. Перетворення чинників невизначеності в інформацію про можливості розподілів, визначення інтервалів зміни факторів.
  • 4. Визначення показників ефективності проекту в цілому і з урахуванням невизначеності.
  • 5. Порівняння отриманих значень показників з базисними значеннями, розробка рекомендацій щодо мінімізації ризиків.

Поряд з базовим набором вихідних даних проекту розглядають ряд інших наборів даних, які, на думку розробників проекту, можуть мати місце в процесі реалізації. В аналізі сценарію фінансовий аналітик просить технічного менеджера підібрати показники при «поганому» збігу обставин (малий обсяг продажів, низька ціна продажу, висока собівартість одиниці товару і т. Д.) І при «хорошому». Після цього розміри чистого дисконтованого доходу за проектом при хороших і поганих умовах порівнюються з очікуваним NPV.

Основною перевагою сценарного методу кількісного аналізу проектних ризиків є змістовність процесу розробки сценарію, що дозволяє керівнику проекту скласти про нього більш чітке уявлення, виявити вузькі місця. Крім того, при оцінці ефективності проектів враховується взаємозв'язок розглянутих факторів ризику.

У той же час сценарний підхід має і певні недоліки, до яких, зокрема, належать такі:

об'ємні аналітичні дослідження, обумовлені необхідністю створення декількох сценарних моделей проекту;

95

залежність якості побудови моделей від наявності та якості вихідної інформації, яка часто є неповною і суб'єктивної;

досить сильна розмитість і невизначеність кордонів сценаріїв;

обмеженість кількості детально досліджуваних сценарних моделей внаслідок об'єктивного обмеження числа можливих комбінацій ризикових змінних.

Імітаційне моделювання - це цілеспрямовані серії різноманітних досліджень, які виконуються на комп'ютері із застосуванням математичних моделей

Іншим методом кількісного аналізу, що дозволяє максимально наблизити модель до досліджуваної ситуації, є імітаційне моделювання (метод Монте-Карло). Побудова імітаційної моделі полягає в моделюванні грошових потоків, які виникають в ході реалізації інвестиційного проекту.

При проведенні імітаційного моделювання проектних ризиків виконують такі основні дії:

визначення основних параметрів (факторів), що впливають на грошові потоки проекту;

встановлення взаємозв'язку між вхідними та вихідними показниками у вигляді математичних виразів; побудова імовірнісного розподілу по кожному параметру (фактору) моделі;

проведення комп'ютерної імітації досліджуваного процесу; оцінка і аналіз отриманих результатів, прийняття рішень. Суть методу полягає в тому, що комп'ютер випадковим чином, грунтуючись на імовірнісному розподілі факторів ризику, вибирає його значення; при цьому передбачається, що функція розподілу є нормальною. Вибрані значення факторів комбінуються з іншими параметрами, за якими не передбачається зміни, і визначається величина грошових потоків для кожного року. Така послідовність дій повторюється багато разів (зазвичай близько 500). Отримані результати дозволяють побудувати 96

2.3. Кількісні методи оцінки проектних ризиків

імовірнісний розподіл грошового потоку, пов'язаного з аналізованих інвестиційним проектом, який є досить науково обґрунтованим і важливим для прийняття рішення.

У загальному вигляді процес аналізу ризику з використанням методу імітаційного моделювання може бути представлений у вигляді послідовності етапів (рис. 11).

Процес аналізу ризику при імітаційному моделюванні

Мал. 11. Процес аналізу ризику при імітаційному моделюванні

На першому етапі даного методу здійснюється створення прогнозної моделі, яка дозволяє визначити математичні відносини між числовими змінними, що мають відношення до прогнозу обраного фінансового показника. При оцінці проектних ризиків в якості базової прогнозної моделі зазвичай використовується модель розрахунку показника чистого дисконтованого доходу (NPV):

де CF - величина грошових потоків по роках; г - норма дисконту,%; до - рік реалізації проекту.

Дана прогнозна модель імітується на основі аналізу згенерованих випадкових сценаріїв, кожному з яких відповідає певне значення грошових потоків. Статистична обробка дозволяє встановити частку сценаріїв, які відповідають від'ємного значення NPV. Ставлення числа таких сценаріїв до загальної кількості сценаріїв дає оцінку ризику інвестицій.

Розподіл ймовірностей змінних моделі (грошових потоків) дає можливість вибору величин з певного діапазону. Такі розподілу представляють собою математичні інструменти, за допомогою яких надається вага всіх можливих результатів. Цим контролюється випадковий вибір значень для кожної змінної в ході моделювання.

Необхідність застосування методу розподілу ймовірностей обумовлена цілями прогнозування варіантів розвитку майбутніх подій, які, як зазначалося, пов'язані з ймовірними наслідками і можуть в подальшому підлягати коригуванню. У тих випадках, коли при проведенні аналізу використовується тільки один тип розподілу ймовірності для всіх змінних, включених в прогнозну модель, це називається детермінованим розподілом ймовірності. При цьому вся ймовірність присвоюється одному значенню. Відповідно, результати прогнозної моделі можна визначити на підставі всього одного прогону моделі. Однак в аналізі ризиків використовується інформація, що міститься в розподілі ймовірності з множинними значеннями. Саме використання множинних значень замість детермінованих розподілів ймовірності і відрізняє імітаційне моделювання від традиційного підходу.

Слід зазначити, що кількісний аналіз з використанням методів імітаційного моделювання проводиться найчастіше 98

для оцінки валютних ризиків, ризиків коливання відсоткових ставок, макроекономічних ризиків і ін.

Розрахунки за методом імітаційного моделювання є досить трудомісткими, в зв'язку з чим їх завжди здійснюють за допомогою програмних продуктів, таких каа Project Expert, «Альт-Інвест», Excel.

Можна сказати, що метод імітаційного моделювання являє собою поєднання елементів методів аналізу чутливості та аналізу сценаріїв на базі теорії ймовірностей. Замість того щоб створювати обмежену кількість окремих сценаріїв (оптимістичний, песимістичний, реалістичний), в процесі імітаційного моделювання при використанні програмних засобів комп'ютер генерує сотні можливих комбінацій параметрів (факторів ризику) проекту з урахуванням їх імовірнісного розподілу.

Очевидно, що метод імітаційного моделювання є потужним засобом аналізу інвестиційних ризиків, оскільки його застосування дає можливість виявити ризик, враховуючи максимально можливе число факторів зовнішнього середовища. Основними недоліками даного підходу є наступні:

висока трудомісткість робіт. Існування корельованих параметрів призводить до значного ускладнення моделі, причому оцінка кореляційної залежності не завжди є можливою;

труднощі вибору для досліджуваних параметрів (факторів ризику) виду імовірнісного розподілу;

складність розробки моделей, що може привести до необхідності залучення фахівців або наукових консультантів зі сторони;

можливість дослідження моделі тільки при наявності обчислювальної техніки та спеціальних пакетів прикладних програм; відносна неточність отриманих результатів у порівнянні з іншими методами кількісного аналізу.

Незважаючи на це, метод імітаційного моделювання використовується досить часто при оцінці ризиків, особливо в перерахованих сферах.

Ще одним методом кількісного аналізу ризиків є аналіз граничного рівня стійкості проекту. Даний метод грунтується на визначенні точки беззбитковості, т. Е. Такого обсягу продукції, що випускається, при якому виручка дорівнює сумарним витратам виробництва. Як правило, аналіз граничного рівня стійкості проекту використовується при створенні нового або модернізації діючого підприємства, впровадження нової продукції.

Аналіз граничного рівня стійкості проекту ґрунтується на визначенні точки беззбитковості

Показник беззбитковості виробництва визначається за формулою:

де Q - обсяг беззбиткового виробництва;

FC - постійні витрати;

Р - ціна продукції;

VC - змінні витрати.

Використання даного показника дозволяє особі, що приймає рішення, досить достовірно визначити момент в процесі здійснення інвестиційного проекту, починаючи з якого підприємству гарантується здобуття позитивного доходу від проекту, а також, відповідно, скорегувати дії, що управляють на хід реалізації проекту з метою мінімізації тимчасового інтервалу, протягом якого цей показник залишається негативним.

Як було зазначено раніше, в оцінці проектних ризиків часто використовуються випадкові величини. Це пояснюється тим, що очікувані грошові потоки проектів заздалегідь достовірно не відомі і можуть змінюватися випадковим чином. При цьому чим менше відхилення реальних показників від середнього очікуваного значення, тим менше ризик втрати контролю над ходом реалізації проекту. Використання поняття випадкових і імовірнісних величин в управлінні проектними ризиками пояснює широке поширення при оцінці ризиків статистичних методів аналізу, осно- 100

ванних на методах математичної статистики.

Статистичні методи аналізу проектних ризиків полягають у вивченні статистики втрат і ризиків для аналогічних проектів та оцінки ймовірності їх прояви для розглянутого проекту

Величина і ступінь ризику при використанні даного методу визначаються на основі показників середнього очікуваного значення і мінливості результату.

Середнє очікуване значення показника може бути визначено за формулою середньої арифметичної зваженої:

де х - середнє очікуване значення;

х - очікуване значення для кожного випадку; п. - число випадків спостереження (частота).

Середнє очікуване значення дає узагальнену кількісну характеристику ризиків і тому не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта інвестування. Для прийняття остаточного рішення необхідно визначити міру коливання очікуваного (можливого) результату реалізації проекту. Мінливість, або коливання, показника являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середнього. Для оцінки рівня мінливості на практиці зазвичай застосовують такі пов'язані між собою критерії - дисперсію і середнє квадратичне відхилення.

Дисперсія являє собою середньозважене значення квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних і визначається за формулою:

Середнє квадратичне відхилення може бути визначено як квадратний корінь з величини дисперсії:

Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є заходами абсолютного коливання показника. Відповідно, середньоквадратичне відхилення має ту ж одиницю вимірювання, що і варьирующий ознака.

При порівнянні інвестиційних проектів при однакових значеннях величини очікуваного доходу більш надійними вважаються ті вкладення, які характеризуються меншим значенням показників, що визначають величину їх коливання.

Крім даних показників оцінки ризиків з метою аналізу результатів і витрат, що передбачаються інвестиційним проектом, може бути використаний коефіцієнт варіації. Даний показник застосовується в тих випадках, коли порівнювані інвестиційні проекти мають різну величину середнього рівня прибутковості. Коефіцієнт варіації дозволяє оцінити розмір ризику на величину прибутковості і може бути визначений як відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної.

Коефіцієнт варіації показує ступінь відхилення отриманих значень у відсотках і може змінюватися від 0 до 100%. Чим більше значення коефіцієнта варіації, тим більше коливання можливого результату, а отже, вище ризик його неотримання. Перевага віддається тим інвестиційним проектам, за якими значення коефіцієнта є нижчим, що свідчить про кращому співвідношенні прибутку і ризику. Зокрема, при значенні коефіцієнта варіації вище 25% коливання показника, що характеризує результативність проекту, характеризується як висока.

Основною перевагою статистичних методів аналізу є те, що він дозволяє не тільки оцінювати ризик даного інвестиційного проекту, а й дати оцінку діяльності підприємства в цілому, оскільки ґрунтується на аналізі динаміки його доходів за певний відрізок часу. При цьому необхідність аналізу і обробки великої кількості інформації можна розглядати як основний недолік даного підходу. 102

Крім того, однією з проблем, що обмежують умови застосування статистичного методу, є те, що описані вище характеристики передбачається застосовувати до нормального закону розподілу ймовірностей. Дійсно, при аналізі проектних ризиків застосування нормального закону розподілу дозволяє істотно спростити аналіз. Однак не завжди при аналізі інвестицій доходи підпорядковуються нормальному закону розподілу. В результаті використання статистичних методів аналізу в таких випадках може привести до неправильних висновків.

Для підвищення якості аналізу необхідно використання додаткових параметрів, таких, наприклад, як коефіцієнт асиметрії (скоса), ексцес тощо. Крім того, статистичний аналіз доцільно доповнювати методами регресійного і кореляційного аналізу, імітаційного моделювання, що дозволить провести більш глибокий аналіз ризику, а також визначити причину його виникнення.

Використовуючи класичну методологію дослідження фінансової діяльності підприємства при здійсненні інвестиційного проекту, можна завчасно провести діагностику стійкості його розвитку і попередити виникнення ризику для бізнесу, пов'язаного з проектом, т. Е. Виникнення ситуації невизначеності, пов'язаної з можливістю втрат. При цьому якщо в процесі аналізу фінансових показників, корелюється з проектом, визначають індикатори, що передують можливому розвитку ризику для бізнесу, то необхідно кількісно оцінити цей ризик з використанням перерахованих вище методів, а також ряду статистичних показників розкиду випадкової величини - представлених вище дисперсії і середньоквадратичного відхилення , а також коефіцієнта варіації.

У практичній діяльності використовуються також наступні методи оцінки фінансового ризику проекту: метод коригування норми дисконту;

метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності);

точка беззбитковості;

аналіз чутливості критеріїв ефективності і платоспроможності компанії;

аналіз імовірнісних розподілів потоків платежів; дерево рішень і ін.

Одним із способів кількісного виміру фінансового ризику інвестиційного проекту є розрахунок важеля, або левериджу (від англ, leverage - важіль). Фінансовий важіль дорівнює відношенню суми балансового прибутку за проектом і процентних виплат до балансового прибутку; ніж сила впливу більше, тим вище фінансовий ризик, пов'язаний з проектом. При цьому високий фінансовий ризик по проекту не повинен поєднуватися з високим виробничим ризиком. Виробничий ризик проекту можна оцінити за часткою постійних витрат, пов'язаних з проектом, в загальній сумі витрат підприємства за проектом: чим вони більші, тим вище виробничий ризик.

Щоб високий виробничий ризик, обумовлений реалізацією проекту, що не з'єднувався з високим фінансовим, фондомісткі і трудомісткі проекти мають фінансуватися переважно власним капіталом. Тільки для матеріаломісткого проекту доцільно використовувати переважно зовнішнє фінансування - довгострокове банківське або товарні кредити постачальників. Співвідношення рівнів ризиків для різних типів проектів представлено в табл. 12.

Таблиця 12

Співвідношення рівнів фінансових ризиків для різних типів проектів

Рівень виробничого ризику, пов'язаного з реалізацією проекту

Тип інвестіці- ційного проекту

Рівень фінансового ризику

ВИСОКИЙ

низький

з активним залученням зовнішнього фінансування

переважно власне фінансування

високий

фондомісткість

+

середній

трудомісткий

+

+

низький

материалоемкий

+

Примітка: «+» - бажані з позиції ризику для бізнесу комбінації.

Говорячи про способи фінансування для кожного окремо взятого проекту, необхідно враховувати правила комбінування виробничого і фінансового ризику проекту з рівнем прибутку, одержуваної підприємством в результаті реалізації даного проекту (табл. 13). Ці відомості відображаються в показниках балансу підприємства, звіту про прибутки і збитки та бюджету руху грошових коштів.

Таблиця 13

Рекомендації для різних типів проекту і способів їх фінансування

Тип проекту

спосіб

фінансування

Коментарі

фондомісткість

Переважно власними засобами

Порушення грошового потоку припустимі, якщо власники згодні з втратами вкладених коштів

Зі значним зовнішнім фінансуванням

Значний чистий грошовий потік, т. Е. Істотна прибуток і сувора кредитна політика, що забезпечує прогнозованість надходжень

трудомісткий

Переважно власними засобами

Порушення грошового потоку припустимі, якщо власники розуміють, що в періоди нестачі коштів зарплата персоналу виплачується з їхньої кишені

Зі значним зовнішнім фінансуванням

Вимоги до чистого грошового потоку пом'якшуються настільки, наскільки вдається пов'язати доходи і винагорода персоналу без ризику його втратити

материалоемкий

Переважно власними засобами

Неефективний варіант організації бізнесу. Рекомендується провести аналіз платоспроможності, визначити, в яких активах розміщений надлишковий власний капітал, і вивести його з бізнесу

Зі значним зовнішнім фінансуванням

Ефективна кредитна політика, що забезпечує своєчасне надходження коштів, є достатньою умовою для дисциплінованого погашення кредитів навіть за відсутності прибутку. Звичайно, від великих збитків не врятує ніщо, але балансувати «на нулі» можна дуже довго

Будь-яка особа оцінює ризик, виходячи зі своїх внутрішніх критеріїв і властивостей зовнішнього середовища, встановлюючи пороги прийнятності ризику. На цьому положенні заснована концепція прийнятного ризику. В рамках даної концепції метою управління ризиками є їх зниження до такого рівня, коли ризики перестають бути загрозливими. При цьому найскладнішим питанням є межа між цими видами ризиків.

У загальному випадку рівень прийнятного ризику визначається наступними факторами:

застосовуваними методиками вимірювання і аналізу ризиків; практикою ведення бізнесу, нормативними вимогами; особливостями діючої системи управління ризиками.

В рамках концепції прийнятного ризику прийнято виділяти зони ризику (табл. 14).

Таблиця 14

Характеристика зон фінансового ризику проекту

Назва зони

кордон

Фінансовий

результат

характеристика

Зона відсутності втрат (безризикова зона)

Передбачувана ситуація відсутності втрат

Позитивний, з приростом розрахункового прибутку

Втрати очікуються в межах розрахункового прибутку

Зона допустимого ризику

Рівень втрат, рівний очікуваного прибутку

Позитивний, зниження прибутку

Величина ймовірних втрат не перевищує очікуваного прибутку

Зона критичного ризику

Втрати, рівні величині повної розрахункової виручки

прямі збитки

Втрати перевищують величину очікуваного прибутку

Зона катастрофічного ризику

Втрати, рівні власного капіталу підприємства

Катастрофічні збитки, аж до банкрутства

Втрати перевершують критичний рівень

Відповідно, метою управління фінансовими ризиками проекту, а отже, і антикризового управління фінансами підприємства в цілому, оскільки проект, особливо великий, 106

складає помітну частку цього елемента потенціалу, є підтримка мінливості можливого фінансового результату діяльності підприємства в допустимих межах.

Однією з важливих передумов збереження стійкості господарюючого суб'єкта та запобігання розвитку ризикових ситуацій, пов'язаних з проектом, є вироблення стратегії щодо раціонального розподілу бюджетних потоків, яке будується на основі попереднього фінансового аналізу, т. Е. Виявляються причини відхилень фактичних показників від планових і корекції планів.

Відзначимо також, що результати аналізу в значній мірі визначаються якістю і обсягом інформації, що використовується. При цьому велика ймовірність виникнення ризику відповідає мінімуму якісної інформації. У зв'язку з цим при наявності декількох варіантів прийняття рішення за інших рівних умов вибирається то рішення, при якому ймовірність ризику найменша. Тобто при наявності декількох варіантів інвестиційних проектів, які передбачають отримання однакової прибутку, вибирається той, оцінка якого грунтується на більш якісної інформації.

При проведенні кількісної оцінки проектних ризиків важливо правильно обмежити кількість включаються в аналіз ризиків, використовуючи принцип «розумної достатності». Даний принцип грунтується на обліку найбільш значущих і найбільш поширених ризиків для реалізації даного проекту.

Таким чином, використання кількісних методів аналізу дає можливість отримати чисельну оцінку ризиків проекту, визначити ймовірність настання негативних наслідків при впливі факторів ризику, а також оцінити ступінь впливу факторів ризику на ефективність проекту.

До числа основних недоліків кількісних методів можна віднести наступні:

необхідність наявності і подальшої обробки великого

обсягу інформації, що характеризує ситуацію, пов'язану з

107

різними сторонами інвестиційного проекту, за тривалий період часу (статистичні методи); складність визначення законів розподілу досліджуваних параметрів (факторів) і результуючих показників (статистичні методи, метод Монте-Карло);

ізольоване розгляд зміни одного фактора без урахування впливу інших (аналіз чутливості, метод перевірки стійкості).

Різноманіття ситуацій і умов реалізації проектів не дозволяє зробити однозначний вибір на користь одного з методів. Тому для підвищення ефективності управлінських рішень в сфері управління проектними ризиками доцільно поєднувати різні методи кількісного та якісного аналізу.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >