Навігація
Головна
 
Головна arrow Маркетинг arrow БРЕНД-МЕНЕДЖМЕНТ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СВІТОВА СИСТЕМА ОХОРОНИ І ЗАХИСТУ БРЕНДІВ: ПРИНЦИПИ, ФОРМИ, ОСОБЛИВОСТІ

Права інтелектуальної власності регулюються міжнародними конвенціями, а також положень, встановлених національними законодавствами країн, на території яких виникають исклю- ве права.

Всі національні закони, що регламентують права щодо інтелектуальної власності, мають територіальні обмеження. Виникнення права на товарний знак у власника в законодавстві різних країн визначається по-різному. Наприклад, законодавства Франції, Ірану, Філіппін визначають виникнення вдачі на торговельну марку на підставі факту її пріоритетного використання. Реєстрація товарного знака в цих країнах носить декларативний характер, і зацікавлені треті особи в будь-який момент можуть оскаржити право використання знака, посилаючись на пріоритет використання.

Законодавства ряду інших країн, таких як Фінляндія, Греція, деяких латиноамериканських держав, передбачають виникнення права власності на товарний знак на підставі пріоритету реєстрації. У цих країнах реєстрація є обов'язковою процедурою, і незареєстровані позначення не забезпечуються правозахистом.

У ряді країн законодавство визнає право власності на товарний знак, якщо протягом встановленого законом терміну після реєстрації символ не буде оскаржений особою, яка має пріоритет на його використання. Після закінчення встановленого терміну законний власник знака одержує абсолютне право на його використання. Така система права прийнята у Великобританії, США, Австралії, Нової Зеландії, Австрії, Бразилії, Данії, Португалії, Марокко та ряді інших країн.

Законодавства деяких країн містять вимоги обов'язкової реєстрації лише певних категорій позначень. Так, в Греції і Туреччині обов'язкова реєстрація товарних знаків тільки щодо фармацевтичної продукції, в Канаді - на дорогоцінні метали.

Незважаючи на істотні відмінності в законодавствах країн, власники брендів вважають за краще зареєструвати фірмові позначення у всіх країнах, на ринках яких здійснюють господарську діяльність, забезпечуючи тим самим найбільш надійний захист своїх прав.

Європейське законодавство в галузі торгових марок. Одне з перших нормативних правових актів, що забезпечили відому ступінь захисту прав власників товарних знаків, з'явився у Великобританії. 13 серпня 1875 року в Англії був опублікований «Акт про реєстрацію товарних знаків», який вступив в силу з 1876 р

«Акт про торгові марки», введений в дію в 1938 р, закріпив юридичний статус товарних знаків, визначив загальні правила реєстрації та відповідну відповідальність за порушення прав власників.

Однак ускладнення комерційної практики, зміна ролі бренду в суспільстві і розширення трактування правоохраніт інтелектуальної власності викликали необхідність внесення доповнень і змін до чинного законодавства.

Прийнятий в 1994 р новий «Акт про товарні знаки» визначив набагато більший перелік складових бренд елементів, і цим багато в чому прояснив питання можливого захисту прав їх власників. Нове трактування закону визначає торгову марку як «будь-який знак, який можна представити графічно і який здатний відрізняти товари і послуги одного підприємства від товарів і послуг іншого підприємства». Таке визначення істотно розширило можливості правоохраніт брендів, оскільки стало включати всі комунікативні атрибути, здатні нести в собі інформацію.

Відповідно до положень «Акта» головною умовою реєстрації знака є його «розпізнавальна сила». Фірмові позначення реєструються у вигляді слова, зображення, літери, цифри, звуку, запаху, кольору (хоча і в обмеженому порядку), а також форми товару і упаковки в тривимірному зображенні і зберігають юридичну силу і правовий захист протягом всього терміну комерційного використання.

«Акт про товарні знаки» в новій редакції відповідає першій Директиві ЄС про товарні знаки, з появою якої національні законодавства в цій галузі втратили силу. З появою поняття «товарного знака Європейського союзу» (Community trademark) процедура подачі заявки на реєстрацію в країнах ЄС суттєво спростилася. До реєстрації приймаються ті ж марки, права власності на які оформлялися до введення товарного знака Євросоюзу.

Відмова в реєстрації торгової марки Євросоюзу може бути викликаний на- такими факторами:

  • • знак має типовий вигляд для відповідної діяльності, включаючи процес виробництва, тип товару або послуги, географічне походження;
  • • в основі форми товарного знака лежить фізична сутність готового товару чи продукту, використовуваних в процесі його технічного виробництва;
  • • знак суперечить загальноприйнятим нормам моралі;
  • • знак здатний ввести в оману або порушує права раніше зареєстрованих позначень;
  • • знак реєструється превентивно, тобто не для поточної комерційної діяльності, а для майбутніх операцій.

Дія закону про торгові марки Євросоюзу поширюється на 10 років з дня подачі заявки на реєстрацію і може бути продовжено на наступні 10 років необмежену кількість разів за умови регулярного здійснення її власником всіх необхідних платежів і дотримання чинного законодавства.

У разі неналежного використання товарного знака в процесі здійснення діяльності або порушення чинного законодавства реєстрація знака може бути анульована. Крім цього, реєстрація може бути відкликана, якщо діями власника товарний знак стає типовим для товарної категорії. Висновок товару з комерційного обороту також веде до скасування реєстрації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук