РІЗНОМАНІТТЯ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИХОВАННЯ - ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сутність поняття «підхід до виховання». Класифікація підходів до виховання.

Сучасні процеси, що відбуваються в житті нашого суспільства, визначили нові підходи до освіти, привели до створення і реалізації сучасної моделі освіти, що забезпечує підвищення доступності якісної освіти відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки, сучасних потреб суспільства і кожного громадянина.

Підхід - це певна позиція по відношенню до будь-якої проблеми або явища [33, с. 37-43]. У найзагальнішому вигляді підхід може розумітися як теоретичне і (або) логічне підгрунтя розгляду або проектування об'єкта; сукупність методів і прийомів здійснення діяльності на підставі будь-якої ідеї чи принципу. Підхід відображає, в тій чи іншій мірі, оформлену концептуалізацію педагогічної реальності. Він маркує якийсь образ виховання: вже усталені, що реалізуються в практиці ідеї, або нові, ще набувають свої теоретичні обриси. Кожен підхід до виховання користується своїми категоріальним координатами, але всі вони єдині в гуманістичному погляді на людину і у визнанні значення його вдосконалення. Багатовимірність виховної практики і рівень розвитку сучасної теорії виховання дозволяють педагогу у своїй діяльності звертатися до самих різних підходів.

В останні роки поняття «підхід» стало значно частіше використовуватися в педагогічній лексиці. Воно вживається як дослідниками, так і практиками. Якщо раніше в педагогічній науці і практиці велася мова фактично про три підходи - половозрастном, індивідуальному і діяльнісної, то в даний час їх перелік значно поповнився. У сучасній науково-методичній літературі пропонується застосовувати в своїй діяльності системний, синергетичний, особистісно-орієнтований, сре- довой, варіативно-модельний, соціокультурний, комунікативний, ситуаційний і ряд інших підходів [1].

Однак, доводиться констатувати, що часте вживання поняття «підхід» ще не є гарантією вірного розуміння його сутності і точного визначення його місця і ролі в ряду з іншими феноменами педагогічної діяльності, такими, як мета, принцип, форма, метод, прийом.

Підхід - це орієнтація вчителя або керівника освітнього закладу при здійсненні своїх дій, що спонукає до використання певної сукупності взаємопов'язаних понять, ідей і способів педагогічної діяльності. Обираючи ту чи іншу орієнтацію, педагог переконаний в тому, що вона сприяє досягненню успіху в його роботі. Наприклад, деякі педагогічні колективи використовують у своїй діяльності диференційований підхід, тому що вважають створення навчальних груп з приблизно однаковими інтелектуальними можливостями школярів найважливішою умовою підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Інші віддають перевагу системному підходу, так як запорука успіху бачать в системному побудові практики навчання і виховання учнів. А треті вважають, що доб'ються успіху тоді, коли в роботі з учнями оберуть орієнтацію на розвиток їх індивідуальності, тому і прагнуть застосовувати у своїй діяльності особистісно-орієнтований підхід.

Найчастіше виховна діяльність педагога будується на основі не одного, а декількох підходів. Зрозуміло, що обираються їм орієнтації повинні бути не взаємовиключними, а доповнюють один одного. Разом вони складають стратегію виховної діяльності і обумовлюють вибір тактики дій в конкретній ситуації і в певний проміжок часу. Необхідно підкреслити, що з усього діапазону підходів, що застосовуються в діяльності, одна орієнтація є пріоритетною (домінуючою). Завдяки їй формується якісне своєрідність почерку педагога в організації виховної роботи.

Підхід є комплексним педагогічним засобом і включає до свого складу три основні компоненти:

  • 1) основні поняття, що використовуються в процесі вивчення, управління і перетворення виховної практики;
  • 2) принципи як вихідні положення або головні правила здійснення виховної діяльності;
  • 3) прийоми і методи побудови процесу виховання.

Перша складова будь-якого підходу - поняття, які виступають в якості головного інструмента миследеятельності. Відсутність їх у свідомості педагога або спотворення їх сенсу ускладнюють або навіть унеможливлюють усвідомлене і цілеспрямоване застосування тієї чи іншої орієнтації в яку здійснюють діяльності. Це положення важливо враховувати вихователю при спробі використання нового підходу в своїй роботі. Понятійна складова являє собою, як правило, цілісну сукупність понять. Одне з них є ключовим і обумовлює назву самого підходу. У системному підході таку роль грає поняття «система», в деятельностном - «діяльність», в комунікативному - «комунікація».

Друга складова підходу - це принципи. У філософії, педагогіці та інших галузях наукового знання існують різні визначення принципу. Його називають і визначальною ідеєю, і вихідним положенням, і головним правилом, і основною вимогою. Вказуючи на неоднозначність його розуміння, і нс вступаючи в дискусію з даного питання, слід підкреслити виключно важливу роль принципів у виховній діяльності. У своїй сукупності вони утворюють педагогічне кредо вихователя і справляють істотний вплив на відбір змісту, форм і способів організації виховного процесу, на побудову стилю спілкування і відносин з учнями, батьками та колегами, на вибір критеріїв оцінки результатів виховної діяльності.

Третю складову підходу можна назвати технологічної, так як вона складається з використовуваних у виховній роботі прийомів і методів, обраних відповідно до тієї чи іншої орієнтацією.

Далі ми наведемо класифікацію підходів до виховання, які пройшли досить широку апробацію в практиці вітчизняного виховання, так і зовсім недавно опинилися в арсеналі сучасних вихователів [45, 153].

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >