Рекомендації з побудови фінансової моделі компанії

Найнебезпечніше для прогнозиста, та й для будь-якої людини, що приймає рішення, - довіритися лише одному повідомленню, а всі інші проігнорувати. Саме ця помилка призвела 8 вересня 1923 до трагедії: тоді в тумані розбилися об скелі відразу дев'ять американських есмінців.

За даними пеленга, виходило, що флагманський корабель виявився північніше, ніж за обчисленням шляху. Однак його штурман був настільки переконаний у правильності власних розрахунків, що проігнорував незручну інформацію і повів корабель прямо на скелі. За ним повернули ще дев'ять кораблів. На десятому есмінці палубні офіцери засумнівалися в розрахунках головного корабля і доповіли про це штурману, він не повірив їм, але про всяк випадок за годину до фатального повороту дав команду змінити курс. Цим він врятував корабель і ще три слідували за ним.

Під Саффо - прогнозист з Кремнієвої долини

"Війна метрик" у виборі фінансової мети

Всяка наука - це компроміс між прагненням до простоти і прагненням до подібності.

Моріс Алле, французький економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки за внесок у теорію ринків

Фінансова модель - це модель взаємопов'язаних фінансових параметрів, які впливають на досягнення поставлених в компанії цілей. Якісна фінансова модель розширює уявлення про майбутні фінансові результати компанії і її успіху на ринку, але з іншого боку - звужує нескінченна безліч факторів, що впливають на майбутню їх динаміку.

Фінансова модель компанії відображає вплив значимих фінансових показників на досягнення мети компанії. Ці показники можуть бути використані для обґрунтування управлінських рішень. Фінансова мета може формулюватися в компанії по-різному, так само як і різне трактування можуть отримати такі важливі елементи фінансової моделі, як капітал і прибуток. У спрощеному вигляді фінансова модель будується для виявлення факторів, що впливають на чистий прибуток. У сучасному управлінні більшість фінансових директорів вибудовують модель, яка базується па вартісної концепції і де в якості головної мети стає виявлення важелів впливу (drivers - рушійних сил) на ринкову вартість.

Робота над розробкою нових, відмінних від стандартного обліку фінансових показників почалася досить давно. Серед фахівців велике визнання отримали новації, втілені в середині XX ст. компанією General Motors. Йдеться насамперед про економічну прибутку, яка була введена А. Слоаном як критерій оцінки різних управлінських рішень.

З 1990-х рр. серед бізнес-консультантів почалася, за влучним висловом С. Майерса, справжня "війна метрик". За цими метриками (показниками) стоять складні системи взаємопов'язаних фінансових і нефінансових факторів, через які аналітики-консультанти намагаються врахувати нові економічні реалії та специфіку розглянутого бізнесу. Серед найбільш відомих фінансових моделей виділяються: запатентована модель фінансового управління по економічної доданої вартості - EVА (economic value added) компанії Stern, Stewart & Co; моделі залишкового прибутку компанії McKinsey; модель прибутковості по грошовому потоку - CFROI (cash flow return on investment) Бостонської консалтингової групи (Boston consulting group BCG).

Розглянуті системи ставлять метою пов'язати вигоди, одержувані власниками капіталу (насамперед фінансового), з фіксуються результатами роботи компанії. Ці фінансові показники "шикуються в піраміду" за рівнями управління і бізнес-одиницям і дозволяють показати створювані ефекти для власників капіталу в різні часові відрізки.

Обліковий і вартісної підходи по-різному трактують поняття ефективності. Обліковий підхід до фінансових результатів діяльності розглянуто в гол. 2. При вартісному підході важливі вигоди, одержувані інвесторами, тобто власниками капіталу компанії. Ці вигоди можуть фіксуватися на короткостроковому відрізку часу - так звані поточні показники ефективності. Обов'язковий також аналіз вигод, одержуваних на тривалому часовому горизонті.

Часто в якості базового поточного показника ефективності роботи компанії з погляду акціонера розглядається загальна прибутковість інвестора TSR (total shareholders return) як сума дивідендної дохідності та дохідності приросту капіталу:

де Div - грошовий потік, що направляється за результатами року власникам власного капіталу компанії (дивіденди); МС () і МС {- ринкова капіталізація на початку і наприкінці року (періоду) відповідно.

Базовими важелями системи управління, спрямованої на максимізацію вигод власників, є дивіденди і зростання капіталізації. Значущим важелем впливу на капіталізацію виступає створювана в компанії фундаментальна вартість (робота над фундаментальними показниками). Так як на спостережувану вартість величезний вплив роблять нефундаментальние фактори (наявність інформації, її якість, захист доходів інвестора від злочинних дій менеджерів та інших власників), а також психологічні ефекти сприйняття інформації, то суттєва робота повинна проводитися і за цими напрямками створення вартості. Більш докладно питання нарощення вартості через задіяння нефундаментальних важелів розкриті в гл. 7.

У рекомендаціях успішних професійних інвесторів для прийняття рішень про входження у власний капітал компанії часто звучить рекомендація про розрахунок коефіцієнта вартісного інвестування (value invested ratio, VIR):

Джон Нефф, фахівець з більш ніж 30-річним успішним досвідом управління активами, рекомендує для інвестування компанії, у яких VIR не нижче 0,5, а відносна величина вище середньоринкового значення.

При відсутності спостережуваних ринкових оцінок капіталу у фінансовому управлінні можуть бути використані розрахункові величини. Наприклад, позначаючи через 51 і 50 розрахункові оцінки акціонерної вартості, отримані за прийнятим в компанії алгоритмом, загальну прибутковість по капіталу інвесторів-власників можна виразити таким чином:

Важливими важелями впливу на цю прибутковість стають чинники, від яких залежить акціонерна вартість. Фінансова модель компанії повинна показати, про які факторах йдеться і як вони взаємозалежні.

Для виокремлення вкладу менеджерів у створення прибутковості доцільно аналізувати показник MAR (market adjusted return), який відображає повну (загальну) прибутковість володіння акціями компанії, скориговану на прибутковість всього ринку (km):

Мета такого коригування показника прибутковості полягає в оцінці ефективності процесів, що відбуваються в самій компанії. Ще один варіант коригувань - заміна ринкової прибутковості (km) на прибутковість галузевого індексу.

У контексті інтересів всіх інвесторів компанії (власників і кредиторів) може розглядатися як поточний індикатор ефективності показник загальної прибутковості бізнесу TBR (total business return), що розраховується за формулою

де FCF- створений за період (наприклад, рік) вільний грошовий ноток; VQ і К | - розрахункова вартість компанії (інвестиційна оцінка для нинішніх власників) на початок і кінець періоду відповідно. На практиці для публічних компаній величина вартості часто фіксується за біржовими оцінками і використовується показник £ У як сума ринкової капіталізації і чистого боргу.

Вибір фінансової моделі управління визначається наявністю інформації для вибудовування оціночних показників за напрямками діяльності або бізнес-одиницям. При цьому важлива можливість розкладання інтегрованого показника вартості: на елементи поточного приросту вигод інвесторів (по роках, кварталах); але виділеним центрам відповідальності; по ключових чинниках створення вартості (наприклад, з урахуванням задоволення інтересів окремих груп стейкхолдерів). Таким чином, величезне значення в конкуруванні моделей управління починає грати управлінський облік. Велика кількість сучасних моделей, орієнтованих на створення вартості, відходять від стандартів фінансового обліку та вдосконалюють управлінський облік. Цей відхід з метою наближення до діагностування вигод власників капіталу показує схема, представлена на рис. 3.1.

Різноманіття сучасних моделей фінансового управління

Рис. 3.1. Різноманіття сучасних моделей фінансового управління

У якості однієї з можливих моделей постановки сучасного фінансового управління компанією є модель грошового потоку. Ця модель реалізує залежності, що враховуються при розрахунку ринкової вартості компанії методом ОСЬ "на базі показника вільного грошового потоку (ГСТ).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >