Яку віддачу вимагають власники капіталу, і чи може фінансовий директор її оцінити?

Ми віримо в менеджерів, які знають, що гроші коштують грошей.

Уоррен Баффетт, один з найуспішніших інвесторів у світі

Визнання платності капіталу інвесторів

Гроші, як рука або нога, - або ви користуєтеся ними, або ви їх втрачаєте.

Генрі Форд

Головна помилка, часто допускаемая директорами і менеджерами компаній, - уявлення про те, що власний капітал безкоштовний. Частково причина цього лежить в тому, що власники, які отримали частки в компаніях в результаті приватизації і не вклали фактично власних грошей в компанію, не сприймають компанію як актив, який зобов'язаний приносити певний дохід. Саме певний, а не будь-хто. Відповідно ці власники не живуть з поняттям "необхідна прибутковість". Ще одна можлива причина - відсутність альтернатив вкладення грошей, активів на ринку, які можуть приносити дохід. Або наявність таких активів, але існування фактичних бар'єрів до вкладення в них. Чим менше активів на ринку, в які інвестори можуть вкладати гроші, тим спотворення може бути поняття "необхідна прибутковість". Причина цього полягає в тому, що необхідна прибутковість - це не абстрактне побажання власника з урахуванням його уявлень про "солодкого життя". Власники капіталу компанії є по суті своїй інвесторами (правда, деякі забувають про це, зберігаються і ті, які ніколи про це не знали, але їх стає все менше). Інвестиційна позиція на ринку означає, що капітал надається на певних умовах. Ці умови стосуються як повернення основної вкладеної суми (у вигляді грошей, майна, нематеріальних активів), так і відсотків за використання капіталу. Незважаючи на те що надання власного капіталу в компанію не припускає прописування фіксованого відсотка (на відміну від позикового капіталу), тим не менше власний капітал платний і необхідна прибутковість по ньому повинна бути вище ставки позикового фінансування через більшої ризику.

Важливий пункт домовленостей між власниками бізнесу, кредиторами та менеджментом - визначити, яка віддача на капітал розглядається як прийнятна для укладення про ефективність роботи компанії. Не достатньо просто зафіксувати рівень 20 або 25% річних як показника ROC, адже ця прибутковість може бути забезпечена рішеннями (операціями) різного рівня ризику. Потрібно фіксація прибутковості, що враховує як ризик прийнятих рішень з боку менеджменту компаній, так і зрушення в зовнішньому середовищі (зміна вартості грошей на ринку, можливостей для інвестування і т.п.). Тому найкращий спосіб фіксації домовленостей - не конкретної цифра, а формула, тобто встановлена залежність необхідної прибутковості від ряду ключових факторів.

Необхідна прибутковість формується виходячи з можливих для інвестора альтернатив. Головна перевага ринкової економіки (але часто і головний біль для інвестора) - безліч альтернатив, реальна можливість вибору активів з різним ризиком і відповідно різним рівнем доходу. Вибираючи прийнятний рівень ризику (як ймовірність втрат і ступінь нестабільності очікуваних вигод) і аналізуючи грошові надходження з різних ринкових активам, які відповідають цьому рівню ризику, інвестори визначають необхідну прибутковість. Чим більше на ринку інвесторів, активів, чим легше доступ до інформації про потенційні можливості, тим краще працює фінансовий ринок. В академічній літературі часто використовується термін "інформаційна ефективність фінансових ринків" при ранжируванні якості зовнішнього оточення для фактичного і потенційного власників компаній. На ефективних ринках виникає рівноважна ціна, в даному випадку (фінансовий ринок) процентна ставка по вкладеному капіталу. Кожному рівню ризику відповідає своя процентна ставка. Чим більш ризикована позиція інвестора, тим більше необхідна прибутковість, з якою він буде підходити до вирішення питання про вкладення грошей в дану компанію чи іншої ринковий актив. Принципово різні позиції щодо ризику займає інвестор - власник власного (пайової) або позикового капіталу.

По позикового капіталу фіксується термін, на який вкладаються гроші, активами компанії гарантується повернення суми (для забезпечених кредитів), обмовляється відсоток, який отримає інвестор за роботу компанії на його грошах. Більш того, у випадку банкрутства компанії власник позикового капіталу (кредитор) може розраховувати на позицію в черзі до власника власного капіталу. Перед ним у черзі будуть тільки працівники компанії та держава, що претендує на погашення податкових платежів. З погляду ризиків така позиція більш захищена, ніж у власника, тому власний капітал завжди дорожче, ніж позиковий, необхідна прибутковість за власним капіталом (Ах) вище, ніж але позикового (£ (/).

Таким чином, під необхідної прибутковістю інвесторів (як власників капіталу компанії) слід розглядати альтернативну прибутковість (за альтернативними варіантами вкладення на ринку), доступну інвесторам з урахуванням того ж класу ризику, що й приймається ризик по отриманню грошових вигод від компанії. Необхідна прибутковість - це ставка упущеної вигоди або втрачених доходів інвестора на ринку, який погодився надати гроші компанії, маючи можливість вкластися в інші варіанти на ринку. При гарантованому отриманні грошових вигод, тобто при 100% -вої ймовірності того, що і вкладена сума, і фіксовані відсотки за її використання будуть отримані інвестором, позиція інвестора повинна трактуватися як безризикова. Цієї позиції на ринку буде відповідати безризикова прибутковість. Як правило, ця позиція визначається за держателям державних цінних паперів (коли позичальником виступає держава). Як ще один варіант - позиція утримувачів депозитів у високонадійних банках країни.

Одна з основних компетенцій фінансового директора "нової формації" - оцінка необхідної прибутковості на ринку за різними позиціями ризику при наданні грошей компанії. Так як ці оцінки неможливі без грамотного аналізу ризику, то сучасний фінансовий директор - це ще й ризик-менеджер за сумісництвом. Для нього важливо розуміння не тільки того, наскільки ризиковано виглядає діяльність компанії з позиції кредитора (наприклад, банку) і власника (наприклад, покупця акції або великого пакета), але і як змінюються ставки прибутковості з урахуванням ризику на ринку. Складність аналізу недосконалих (неефективних) ринків полягає в різному вплив основних факторів ризику, які формують необхідну прибутковість за власним і позикового капіталу. Причина цього - роз'єднаність (сегментованість на академічному мовою) ринків акцій та облігацій. Однак ця неочевидність у формуванні ціп для різних ринків дозволяє фінансовому директору оперативно підлаштовуватися під складаються пропорції і знаходити дешеві джерела фінансування. Так як ця робота схожий на мистецтво і вимагає хорошої аналітичної підготовки, на ринках, що розвиваються вона дає ще одну конкурентну перевагу компанії - вміння працювати на дешевих грошах.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >