Короткострокові фінансові плани (бюджети)

Завдання підтримки платоспроможності (балансування приходу грошей і погашення зобов'язань) вирішують короткострокові фінансові плани (бюджети). Основний бюджет являє собою сукупність збалансованих між собою бюджетів: продажів, виробництва, реалізації, закупівель сировини і матеріалів, оплати праці, комерційних і управлінських витрат. Оперативне фінансове управління реалізується через бюджет грошових надходжень і виплат. Контролюючими документами у фінансовому управлінні традиційно є плановий баланс (балансування змін статей активів і пасивів) і плановий звіт по прибутку. Слід розрізняти поняття "бюджет" і "кошторис", хоча в літературі вони часто трактуються як синоніми. Бюджет - це збалансований за джерелами надходжень і напрямами видатків фінансовий план з фіксуються грошовими нарахуваннями. Кошторис - планований відтік і приплив грошей, а не нарахування.

Найбільш складними для складання бюджетами є бюджети реалізації та собівартості виробництва. Це пов'язано з тим, що для їх складання потрібні аналіз і прогноз динаміки цін на вироблену продукцію й закуповувані сировину, матеріали, комплектуючі, а також прийняття рішення про можливе з погляду доступності потужностей і доцільності з економічних позицій обсязі виробництва у фізичному вираженні. Таке прийняття рішень вимагає аналізу еластичності попиту за ціною та оцінки прийнятного рівня цін з урахуванням планованого обсягу. Величезна роль у такій роботі належить маркетологам. Бюджет собівартості ув'язується з планованим обсягом випуску і базується па встановлених в компанії нормативах використання витрат в рамках виділяються статей витрат. Ступінь деталізації статей залежить від розміру компанії, її фінансової структури (виділених центрів фінансової відповідальності) і прийнятої системи управлінського обліку.

Ключовими елементами у побудові бюджету грошових надходжень і виплат є плановані значення:

■ але обсягом продажів (з виділенням продажів па внутрішньому і зовнішньому ринку, продажів за передоплатою (з авансуванням оплати), з постачання, з відстрочкою платежу (в кредит));

■ інкасації дебіторської заборгованості;

■ використовуваним товарними кредитами на базі прогнозу кредитної політики постачальників;

■ заробітній платі, податкових платежах, розрахунками з постачальниками;

■ розрахунками з власниками (дивідендні виплати);

■ розрахунками з кредиторами, включаючи плановані обсяги залучення позикового капіталу.

Перевірка збалансованості фінансових планів реалізується за такою формулою:

Зміна статей активів балансу = Зміна статей зобов'язань + Збільшення власного капіталу.

Так як у поточній діяльності головним джерелом збільшення власного капіталу є нерозподілений прибуток, формула приймає наступний вигляд:

де Л - статті активів (assets); L - зобов'язання (liabilities); RE - нерозподілений прибуток (retained earnings); знак Д - приріст за період (наприклад, квартал або рік).

При плануванні нерозподіленого прибутку враховуються вимоги власників про направлення частини прибутку на дивіденди чи інші цілі, пов'язані із задоволенням потреб зацікавлених осіб.

Оцінка потреби в додатковому фінансуванні методом "частки продажів"

Перевищення величини зміни активів над сумою зростання зобов'язань і збільшеною нерозподіленим прибутком може трактуватися як потреба у додатковому фінансуванні (additional funds needed, AFN). Найпростіший шлях розрахунку потреби - метод "частки продажів" (percent of sales method). Ідея методу базується на збереженні незмінними на планованому часовому відрізку базових фінансових коефіцієнтів (частки собівартості і прибутку у виручці, дебіторської та кредиторської заборгованості в виручці). У спрощеному вигляді як зміни статей активів у зв'язку із зростанням обсягу виробництва і продажів можуть розглядатися нарощені значення запасів і дебіторської заборгованості. При цьому передбачається, що новий обсяг продажів може бути проведений і реалізований на наявних потужностях (наявність обладнання, площ, складських і продажних приміщень дозволяють це зробити). Зміна прибутку ставиться в пряму залежність від зростання виручки через коефіцієнт чистої рентабельності продажів (маржу по чистому прибутку). Розрахунок величини нерозподіленого прибутку розглянутого періоду часу реалізується за формулою

Де РМ - рентабельність чистого прибутку (profit margin) як відношення чистого прибутку до виручки; Sales - планована виручка за період; у - дивідендний вихід як частка чистого прибутку, що спрямовується власникам, (1 - у) - коефіцієнт реінвестування (або утримання, retained ratio ).

Якщо статті активів (наприклад, дебіторська заборгованість та запаси) припустити лінійно залежними від обсягу виручки (Sales) з коефіцієнтом AR *, а кредиторську заборгованість так же пов'язати з виручкою з коефіцієнтом APR, то потреба у додатковому фінансуванні розраховується наступним чином:

Аналітики і фінансові менеджери часто працюють з середньогалузевими значеннями (медіа). Для ряду галузей частка негрошових (non-cash) оборотних активів у виручці становить досить високу частку, наприклад для хімічних компаній може доходити до 25-30%.

Наведена формула і алгоритм аналізу дозволяють оцінити прийнятний темп зростання виручки, який може бути забезпечений без залучення додаткових джерел фінансування. Приймемо значення AFN = 0 і вирішимо рівняння щодо темпу приросту g:

де 5в / е5ц - виручка-нетто у звітному році.

Максимальний темп зростання виручки, який може бути профінансований за рахунок нерозподіленого прибутку при збереженні незмінними показників управління оборотним капіталом, розраховується наступним чином:

Міняючи умови роботи з оборотними активами (оборотність запасів і дебіторської заборгованості), можна оцінити чутливість темпу зростання виручки від політики управління оборотним капіталом і вибрати прийнятний з точки зору ризику сценарій досягнення поставлених цілей.

Розглянемо використання представленого методу на прикладі.

Компанія ХУ2 визначає потребу в додатковому фінансуванні па 2006 р 2005 році обсяг реалізації становив 40 млн дол. У майбутньому році прогнозується зростання попиту і планується збільшення обсягу реалізації (виручки) на 3 млн дол. Маржа прибутку залишається незмінною, оскільки не змінюється структура витрат, а зростання цін на сировину і матеріали, заробітну плату передбачається на рівні зміни ціп па продукцію, що випускається. Рентабельність РМ закладається в розрахунок фінансистами компанії на рівні 6,5%. Раніше компанія дотримувалася постійного дивідендного виходу на рівні 50%. Припустимо, є можливість збільшити випуск продукції без залучення додаткових необоротних активів (так як потужності завантажені не повністю). Передбачається, що всі поточні активи і кредиторська заборгованість змінюються прямо пропорційно зі зміною виручки. Первісна вартість устаткування - 15 млн дол. Знос за минулі роки склав 5 млн дол., Тому у звітному балансі відображається залишкова вартість 10 млн дол. (Рядок "необоротні активи"). Зі зміною обсягу реалізації змінюються і наступні статті: прямі витрати виробництва - 66% обсягу реалізації; інші операційні витрати - 20%.

У табл. 5.14 представлений баланс компанії ХУ2.

Таблиця 5.14. Баланс компанії ХУZ на 31 грудня 2005 року, млн дол.

Баланс компанії ХУZ на 31 грудня 2005 року, млн дол.

Зауважимо, що частка поточних активів, які ростуть пропорційно виручці, становить 10% (4 млн дол. / 40 млн дол. = 0,1). Частка статей пасиву балансу, які ростуть пропорційно зростанню обсягу продажів, - 3,37%; Д5я / & $ - 3 млн дол .; дивідендний вихід - 0,5. Ефективна ставка податку на прибуток - 35% (як відношення сплачуваного податку на прибуток до операційного прибутку за стандартами фінансового обліку).

Не змінюються з обсягом реалізації статті:

■ "амортизація" (1120000 дол.);

■ "виплата відсотків по позикового капіталу" (10% від 6 млн дол., Тобто 0600000 дол.).

Потреба в додатковому фінансуванні

Ат = -0,065 o 43 o 0,5 + 4/40 o 3 - 1,35 / 40 o 3 = -1,199.

Негативне значення свідчить, що при введених передумовах компанія не потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Попередній звіт про прибутки і збитки (про фінансові результати), зроблений за методом частки від обсягу реалізації, представлений в табл. 5.15.

Таблиця 5.15. Звіт про фінансові результати компанії ХУZ на кінець року (31 грудня 2006), млн дол. (Попередній)

Звіт про фінансові результати компанії ХУZ на кінець року (31 грудня 2006), млн дол. (Попередній)

У табл. 5.16 представлений прогнозний баланс компанії ХУZ.

Таблиця 5.16. Баланс компанії ХУZ на 31 грудня 2006 р

Показник

Розрахункове значення

Необоротні активи (за рік зношування збільшився на величину амортизації 1,12 і склав 6120000 дол.)

8,88 (15-6,12)

Поточні активи (10% прогнозованого обсягу реалізації)

4,3

Додаткові грошові кошти (Амортизація + Надлишок грошових коштів)

1,199

Виходячи з представлених розрахунків компанія може більш лояльно вибудувати кредитну політику, надавши покупцям відстрочку платежу, або ж має можливість переглянути умови одержуваних товарних кредитів. Можливо, політика роботи на передоплатою або через скорочення періоду відстрочки платежу дозволить отримати товарні знижки або ж поліпшить відносини з постачальниками.

Якби компанія змінювала дивідендну політику, то можлива була б ситуація незбалансованості зміни статей активів і пасивів і виникла б потреба у додатковому фінансуванні. Наприклад, при дивідендного виходу 80%, потреба у додатковому фінансуванні складає 0360000 дол. Це не означало б, що компанія обов'язково змушена була б звертатися за позиковими коштами. Рекомендований варіант аналізу - оптимізація політики управління дебіторською заборгованістю і запасами. Під терміном "оптимізація" тут розуміється знаходження балансу між збільшенням ризику через більш агресивною фінансової політики, що виражається в скороченні нормативів роботи з запасами і дебіторами (збільшенні коефіцієнтів оборотності), і вигодами Незвернення до позикового капіталу і незбільшення боргового тягаря. Агресивна фінансова політика передбачає мінімізацію інвестування коштів у статті оборотних активів (дебіторську заборгованість і запаси). Ця політика базується на тому, що інвестиції у збільшення запасів дуже рідко породжують можливість збільшення виручки і прибутку для отримання необхідного рівня віддачі на вкладений капітал. Часто використовується термін "заморожування грошових коштів". Крайнє вираз агресивної політики в управлінні запасами - робота на принципі "точно в строк" (just in time). Облікова ефективність такого управління запасами максимальна, але великі ризики, часто диктуються особливостями контрактних відносин в країні і загальної бізнес-культурою. Вигода в збереженні високого рівня запасів полягає в мінімізації ризику переривання виробничого циклу через несвоєчасну поставки, збереженні відносин з контрагентами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >