Навігація
Головна
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вступ

Релігія займає важливе місце в житті кожного. У сфері інтересів віруючої людини вона виявляється вже в силу наявності у нього віри в Бога (або богів), а невіруюча людина, стикаючись з проявом релігійності, повинен уміти пояснити самому собі, чому його не задовольняє релігійна віра в якості основної домінанти духовного існування. Релігія супроводжує нас протягом усього життя, адже мірні уявлення про існування надприродного ми отримуємо від батьків, бабусь і дідусів у тому віці, коли отримані відомості засвоюються без особливих зусиль, накладаючись на затьмарена дитячу свідомість і формуючи то вихідне уявленні про релігії, яке може залишатися незмінним протягом усього життя, а може видозмінюватися відповідно до зміни зовнішніх обставин або душевних якостей самої людини. Зрештою, історія знає багато випадків розчарування віруючої людини у своїх переконаннях, але й не менше випадків зворотної трансформації, коли переконаний атеїст ставав щиро віруючою людиною. І мова йде не про відмову від своїх поглядів під впливом змінилася соціально-політичної обстановки (яскравим прикладом чого стала Росія 1990-х рр.), А про радикальну переорієнтації свідомості в результаті зіткнення з яким-небудь явищем, що не вписується в односторонньо раціональну картину світу . Не дивний той факт, що багато вчених, що прославили свої імена фундаментальними відкриттями в галузі ядерної фізики або нейрохірургії, були віруючими людьми, що зуміли раціонально виправдати для самих себе необхідність існування віри?

Предмет "Релігієзнавство" сьогодні викладається як у вищих навчальних закладах, так і в звичайних школах. При цьому важливо розуміти, що свобода віросповідання закріплена в Конституції Росії, тому завдання даного предмета полягає не в збільшенні числа віруючих, а в передачі учням середньої школи і студентам початкового об'єму знанні, що стосуються специфіки релігії, теорій її походження і розвитку, місця релігії в сучасному світі. Не можна забувати і про те, що релігія являє собою один з найважливіших пластів культури, без знання якого неможливо претендувати на звання культурної й освіченої людини.

Поняття релігії та її основні компоненти

Релігієзнавство як наукова дисципліна

Релігієзнавство як окрема наукова дисципліна складається в результаті секуляризації та становлення філософських поглядів, що розглядають релігію як специфічний аспект людської духовної діяльності, частина культури. Епоха Просвітництва (XVIII ст.) Зробила можливим дослідження релігійної діяльності не з позицій теології, а з точки зору специфіки її походження, форм прояву та ролі в суспільному житті. Невід'ємною властивістю релігієзнавства є його філософський характер, оскільки осмисленню піддається основний набір понять, які характеризують властивості релігії, виявляються фундаментальні риси і характеристики її функціонування. Крім того, не можна ототожнювати релігієзнавство і богослов'я (теологію), оскільки будь богословська праця виходить з безумовного пріоритету певного релігійного напрямку, в той час як релігієзнавство являє собою світську дисципліну, орієнтовану на об'єктивний характер дослідження всіх проявів релігійного активності у світі.

Предметом вивчення релігієзнавства виступає релігія, що вимагає чіткого розуміння його відмінностей від таких схожих явищ духовного життя, як містика і езотерика. І в містиці і в релігії велике значення має поняття досвіду, але ось його трактування кардинально відрізняються. Під містичним досвідом розуміється досвід безпосереднього спілкування з богом і комплекс засобів, що дозволяє досягти екстатичного відчуття єдності з ним. Містичний досвід унікальний і часто неповторний для кожної людини. На відміну від нього, релігійний досвід являє собою обумовлене певною релігійною традицією відчуття присутності божественної сили або невидимого порядку речей. Релігійний досвід інтерсуб'ектівен і структурований існуючими релігійними уявленнями, тому одержує його заздалегідь націлений на певні уявлення і відчуття, що дозволяє йому залишатися в руслі традиції, не впадаючи в єресі чи помилкові мани.

Езотерика є істотним елементом практично кожного релігійної течії і містить багато спільного з релігією, зокрема, спільну мету - усвідомлене зміна особистості. Але на відміну від релігії, яка орієнтована на досить широке коло людей, здатних до сприйняття священної істини (у світових релігіях - потенційно нескінченний), в езотериці робиться свідомий акцент на нечисленність обраних, які виявляться здатними осягнути цю істину.

Протягом XIX ст. не тільки з'явилися нові підходи до релігієзнавства, а й відбувалося становлення основних його розділів, які займаються дослідженням окремих аспектів релігії. В даний час існують наступні розділи релігієзнавства.

  • 1. Філософія релігії (Д. Юм, Г. Гегель, В. С. Соловйов, С. К'єркегор), що з'явилася раніше інших розділів релігієзнавства, зосереджується на вирішенні проблем філософського осмислення суті релігії, її онтологічних і гносеологічних підстав, а також теоретичному дослідженні специфіки релігійної свідомості та релігійної діяльності. Від філософії релігії необхідно відрізняти релігійну філософію, яка виявляє цілісну структуру світобудови, місце людини і природи в ній, виходячи з принципів релігійного мислення.
  • 2. Психологія релігії (У. Джеймс, Л. Леві-Брюль, В. Дільтей) зосереджується на вивченні психологічної основи виникнення релігійної віри, а також особливостей релігійної поведінки і релігійного досвіду. Внутрішні стану індивіда досліджуються психологією релігії сточки зору виявлення певних закономірностей співвідношення представлень та поведінки.
  • 3. Соціологія релігії (Е. Дюркгейм, М. Вебер, Г. Зіммель) досліджує місце релігії в структурі суспільного життя, виявляє соціологічні закономірності виникнення форм релігійної поведінки та їх розподіл в залежності від конкретних соціальних параметрів. Особливий наголос в соціології релігії робиться на вивченні релігійних груп і співтовариств, їх внутрішньої структури та місця в суспільному житті.
  • 4. Феноменологія релігії (Р. Отто, М. Шелер, М. Еліаде) акцентує свою увагу на співвідношенні поведінки знаходяться в релігійному просторі індивідів з сукупністю смислів і цінностей, що розробляються конкретними конфесіями. У цьому відношенні велике значення набуває протиставлення сакрального (священного) і мирського (повсякденного) як двох різних модусів людського існування.
  • 5. Історія релігії (І. Бахофен, Д. Фрезер, В. Шмідт) прагне змалювати світ релігії у всьому різноманітті його історичних проявів, вона націлена на виявлення механізмів розвитку релігійних уявлень, вивчення ранніх форм релігії та їх подальшої еволюції.

У Росії релігієзнавство як окрема наукова дисципліна формується тільки на початку 90-х рр. XX ст., Коли відбувається відмова від діалектичного матеріалізму як єдино можливої методології дослідження, а отже, релігії починає приділятися значно більше уваги, ніж у вузьких рамках марксистського вчення. При цьому якщо в країнах Західної Європи релігієзнавство протягом вже ста з гаком років виступає в якості самостійної дисципліни, в Росії воно розглядається укупі з філософією релігії і приєднується до числа філософських наук.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук