ВИСНОВОК

Нейрофізіологія і психологія - це дві науки, які до недавнього часу йшли паралельними шляхами. Нейрофізіологія - спеціальний розділ фізіології, що займається вивченням діяльності центральної нервової системи, витоки якого пов'язують з роботами Р. Декарта (1596-1650) і Й. Прохаськи (1749-1820); до другої половини XIX ст. розвивалася як експериментальна наука, що базується на вивченні нервової системи тварин. Величезний імпульс розвитку нейрофізіології як науки дали праці чудових російських вчених І. М. Сеченова (1829-1905) та І. П. Павлова (1849-1936). Фізіологічні дослідження, а також дослідження анатомії і морфології головного мозку в другій половині XIX ст. привели наукову громадськість до однозначного висновку - саме головний мозок є інструментом психічних функцій. Психологія досліджувала ці функції своїми методами, без зв'язку з мозковими структурами. Науковий підхід, коли мозок розглядався як «чорний ящик», не вимагав детального розуміння механізмів роботи центральної нервової системи і був спрямований на вирішення конкретних прикладних задач, що істотно звужувало можливості психологічного дослідження. Тільки в другій половині XX ст. з'явилася технічна можливість для дослідження нейрофизиологическими методами характеристик психічних функцій і приладової фіксації і вимірювання деяких параметрів. Цей технологічний прорив різко посилив позиції фундаментальної психології.

Зміст навчального посібника зберігає спадкоємність вимог до курсу «Нейрофізіологія» федеральних державних освітніх стандартів вищої професійної освіти попередніх поколінь, а також дозволяє реалізувати компетентнісний підхід, передбачений Федеральним державним освітнім стандартом 3-го покоління. У навчальному посібнику поєднані класичні та сучасні уявлення про роботу центральної нервової системи. Матеріал викладено в послідовності, що дозволяє сформувати в учнів уявлення про центральній нервовій системі як про основну інтегрує системі організму, що складається з ієрархічно організованих елементів.

Морфофункціональний підхід до вивчення базових механізмів, що визначають розвиток психічних функцій, є найбільш перспективним як для визначення особливостей і можливостей вищих психічних функцій на кожному етапі онтогенезу, так і для діагностики відхилень у розвитку психіки та поведінки. Такий підхід допоможе формуванню з самого початку навчання у вузі особливого поглибленого типу мислення у майбутніх психологів, яке дозволить їм оперувати фізіологічними критеріями і чітко розбиратися в механізмах протікання психічних процесів.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >