Навігація
Головна
 
Головна arrow Право arrow Господарське право
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 2.1. Поняття і приймаки підприємницької діяльності.
  • 2.2. Форми підприємницької діяльності.
  • 2.3. Державне регулювання підприємницької діяльності.

Поняття та ознаки підприємницької діяльності

Легальне визначення підприємницької діяльності міститься в ч. 2 п. 1 ст. 1 Цивільного кодексу Республіки Білорусь. Підприємницька діяльність - це самостійна діяльність юридичних і фізичних осіб, що здійснюється ними в цивільному обороті від свого імені, на свій ризик і під свою майнову відповідальність і спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу речей, вироблених, перероблених або придбаних зазначеними особами для продажу , а також від виконання робіт або надання послуг, якщо ці роботи або послуги призначаються для реалізації іншим особам і не використовуються для власного споживання.

До підприємницької діяльності не відноситься реміснича діяльність, діяльність з надання послуг у сфері агроекотуризму, діяльність фізичних осіб з використання власних цінних паперів, банківських рахунків в якості засобів платежу або збереження грошових придбань, а також разова реалізація фізичними особами на торгових місцях на ринках і (або ) інших місцях, на яких торгівля може здійснюватися відповідно до законодавства, вироблених, перероблених або придбаних ними товарів (за винятком підакцизних товарів, товарів, що підлягають маркуванню контрольними (ідентифікаційними) знаками), віднесених до товарних груп, визначеним законодавством, адвокатська діяльність, приватна нотаріальна діяльність.

Серед відзначених ознак, що містяться у визначенні підприємницької діяльності, необхідно розрізняти загальні, притаманні будь-якій вільній діяльності. у тому числі підприємницької (самостійний і ризиковий характер), і специфічні ознаки підприємницької діяльності (її спрямованість на систематичне отримання прибутку і необхідність державної реєстрації).

Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності.

А. Підприємницька діяльність - діяльність самостійна, тобто громадяни та юридичні особи своєю владою і у своєму інтересі здійснюють підприємницьку діяльність. Якщо діяльність не є самостійною, то вона не належить до підприємницької. Зокрема, діяльність закладу не може бути віднесена до підприємницької. Установи, крім основної своєї діяльності, можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню мети, заради якої вони створені. Це пояснюється тим, що установа створюється власником для заданої мети (соціально-культурної, управлінської тощо), яка не приносить прибутку. Визначаючи мету діяльності установи та фінансуючи його, власник обмежує установа в правових можливостях.

Підприємницька діяльність організується особою на свій розсуд, що, однак, не виключає її регулювання з боку держави. Так, у ст.ст. 13 і 41 Конституції Республіки Білорусь, а також у ст.ст. 22 і 45 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК) гарантується право на заняття підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Зі статей 2, 12, 15 та інших ГК випливає, що нерегламентоване законодавством втручання держави та її органів у діяльність підприємця не допускається. Підприємець має право звертатися до господарського суду або до суду загальної юрисдикції із заявою про визнання недійсними ненормативних актів державних органів або органів місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, - нормативних актів, що не відповідають закону або іншим правовим актам і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємця.

Б. Підприємницька діяльність - діяльність, здійснювана суб'єктом на свій ризик. Дійсно, свобода діяльності передбачає і несення ризику наслідків відповідних дій (бездіяльності). Якщо діяльність здійснюється не на свій ризик, то вона не належить до підприємницької. Наприклад, діяльність державних та інших установ не може бути віднесена до підприємницької також і тому, що при недостатності у установи грошових коштів субсидіарну відповідальність за його боргами несе власник відповідного майна (п. 2 ст. 120 ЦК).

Діяльність підприємця спрямована на отримання прибутку. Однак у силу різних причин цей результат не завжди досяжний. У таких випадках говорять про комерційне ризику. Комерційний ризик - нормальне ринкове явище, пов'язане з можливістю настання несприятливих наслідків для підприємця. Причини таких несприятливих наслідків можуть бути різними - суб'єктивними і об'єктивними.

Якщо причини об'єктивні, незалежні від підприємця або інших осіб (стихійні лиха і інші надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини), то підприємці повинні враховувати ці обставини і заздалегідь вживати необхідних заходів щодо усунення або зменшення своїх можливих втрат. До таких заходів можна віднести страхування. Причому поряд зі страхуванням конкретних комерційних ризиків у страхових організаціях підприємці можуть, а у випадках, передбачених законом, - зобов'язані займатися самострахованием шляхом створення за рахунок частини власного прибутку резервного (страхового) фонду, призначеного для покриття будь-яких непередбачених витрат.

До суб'єктивних причин виникнення несприятливих наслідків можна віднести невиконання або неналежне виконання зобов'язань підприємцем або його контрагентами за договором. У цьому випадку настає відповідальність підприємця або його контрагента, що виражається в несприятливих майнових наслідки для відповідної особи і обумовлено правопорушенням з його боку.

Підприємець несе відповідальність у тому випадку, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин (стихійні лиха, військові дії тощо). Вина є необхідною умовою відповідальності підприємця, якщо це прямо передбачено законом або договором.

В. Підприємницька діяльність - діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку. При цьому мова йде про основну мету діяльності підприємця. Якщо ж витяг прибутку не є основною метою діяльності особи, то воно не розглядається як підприємця, а його діяльність не є підприємницькою.

В умовах ринкової економіки в якості мети підприємництва виступає не тільки виробництво товарів (робіт, послуг), яке само собою зрозуміло як засіб досягнення мети підприємництва, скільки отримання прибутку. Чинним законодавством легалізована мета підприємництва - систематичне професійне отримання прибутку.

У підприємницької діяльності кожна окрема угода є лише особливим ланкою цілого плану підприємця, складеного з метою отримання кінцевого результату - прибутку.

У кінцевому рахунку для підприємця важлива не сфера діяльності, якою може бути торгова, посередницька, будівельна, транспортна, страхова, банківська, інвестиційна і кожна інша діяльність. Для підприємця головне становить кінцева мета діяльності - прибуток, систематичне отримання прибутку. У цьому сенсі діяльність у будь-якій сфері економіки (господарства) є підприємницькою, оскільки вона спрямована на отримання прибутку (різниці між ціною придбання і ціною продажу). І чим більше прибутку обіцяє та чи інша сфера діяльності, тим більшою увагою з боку підприємців вона користується.

Г. Підприємницька діяльність - це діяльність, здійснювана особами, зареєстрованими як підприємці. Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації забороняється. Доходи, отримані в результаті такої діяльності, підлягають стягненню в доход держави у встановленому порядку.

Державна реєстрація, а в певних випадках і ліцензування підприємницької діяльності, необхідні для здійснення контролю за нею з боку суспільства у випадках, прямо зазначених у законодавстві.

Розглянувши ознаки, що характеризують підприємницьку діяльність, можна зробити висновок про те, що господарська діяльність і підприємницька діяльність знаходяться між собою в певному співвідношенні: те, що входить у зміст підприємницької діяльності, характерно для будь-якої господарської діяльності. Однак підприємницька діяльність відрізняється низкою характерних ознак, що дозволяє говорити про підприємницьку діяльність як більш вузькому понятті, ніж господарська.

Форми підприємницької діяльності

Правова форма здійснення підприємницької діяльності - це зовнішнє вираження, зафіксоване законом становище суб'єкта, провідного цю діяльність, порядок формування та використання його майна та відповідальності в господарському обороті.

Дане поняття включає в себе наступні елементи:

  • - Визначення статусу самого суб'єкта і повідомлення про це органам держави:
  • - Встановлення майнових відносин як з приводу створення бази для підприємницької діяльності, так і щодо розподілу її результатів;
  • - Розподіл відповідальності всередині обраної форми і зовні, перед контрагентами та споживачами.

Розрізняють такі форми підприємницької діяльності:

  • 1) без утворення юридичної особи (тобто в якості індивідуального підприємця);
  • 2) з утворенням юридичної особи (у формі: господарських товариств (повних і командитних); господарських товариств (з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, акціонерних товариств відкритого і закритого типу), унітарних підприємств (на праві господарського відання або оперативного управління), виробничих кооперативів і селянських (фермерських) господарств.

Г осу дарственное регулювання підприємницької діяльності

Державне регулювання підприємницької діяльності - цілеспрямована діяльність відповідних законодавчих та інших органів, які за допомогою системи різних форм, методів забезпечують досягнення поставлених цілей і вирішення важливих економічних, соціальних та інших завдань у процесі регламентації господарських відносин.

Державне регулювання розкривається через функції держави:

  • 1. Захист економічного правопорядку.
  • 2. Формування господарських цілей та термінів їх досягнення.
  • 3. Розподіл і перерозподіл через бюджет доходів між галузями і регіонами.
  • 4. Стимулювання через субсидії / дотації забезпечення розвитку підприємств, галузей в заданому напрямку.
  • 5. Контроль за дотриманням господарського законодавства.

Найважливіші форми державного регулювання:

  • 1. Планування - організаційна діяльність компетентних органів держави по вибору і постановки цілей, визначення пріоритетів, виробленню заходів.
  • 2. Прогнозування - підготовка прогнозів про можливий стан економіки, шляхи її розвитку.
  • 3. Грошова політика - податки, ціни, кредитування.
  • 4. Антимонопольне регулювання - спрямоване на захист ринкових засад, проявляється у створенні ринкових умов для конкуренції.

Способи державного регулювання:

  • 1. Адміністративно-розпорядчі - базуються на авторитеті державної влади і включають заходи заборони, дозволу і попередження.
  • 2. Економічні - реалізуються через економічні регулятори: ціни, податки, фінансові кошти (пільги, кредитування, бюджетні інвестиції).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук