Апарат державного управління

Апарат сучасної держави є історичним феноменом, що виникли з появою національної держави. Він пройшов складний і тривалий шлях становлення і розвитку разом з процесами трансформації основних інститутів, ролі та функцій самого національної держави. Велике значення з цієї точки зору мало виникнення політичної демократії та правової держави, при яких державний апарат створювався відповідно до комплексом загальних для такої форми державного устрою конституційно-правових норм і принципів.

Ключову роль у системі державно-адміністративного управління відіграють виконавчі органи державної влади в чолі з урядом. Саме виконавча влада в особі уряду і створюваних ним державних органів реалізує на практиці закони, підзаконні акти та рішення, прийняті вищими органами державної влади, в першу чергу законодавчими зборами і главою держави.

У сучасній державі, незалежно від форми правління, державний апарат являє собою комплекс різноманітних органів, міністерств і відомств, служб управління державними підприємствами, різного роду систем спеціалізованих комітетів і комісій тощо Виділяються також спеціалізовані апарати державної служби, такі як зовнішньоекономічний, податковий, митний, контрольно-наглядовий, антимонопольний, нотаріальний та ін. Вони розрізняються за цілою низкою критеріїв: способу формування, організаційній структурі, функціям, завданням, компетенціями, сферами діяльності, кола обов'язків і відповідальності тощо

Невід'ємною складовою частиною державного апарату є правоохоронні органи, що забезпечують і підтримують соціальну і політичну стабільність у суспільстві. У цьому комплексі центральне місце займають прокуратура, поліція, пенітенціарна система. Їх головне завдання полягає в гарантії дотримання усіма без винятку громадянами конституції і загальнообов'язкових правових норм і законів. Безпека держави від зовнішніх загроз забезпечується збройними силами, розвідувальними службами, зовнішньополітичним апаратом і т.д.

Система державного управління в різних країнах характеризується своїми специфічними особливостями, зумовленими рівнем соціально-економічного розвитку, національно-історичними традиціями, типом державного устрою, соціокультурними та політико-культурними складовими і т.д. Вона відрізняється в президентському і парламентському режимах, а також в унітарній та федеративній типах державно-адміністративного устрою, у демократичній, авторитарною і тоталітарною формах державного устрою.

При демократичній системі, як правило, управління здійснюється з дотриманням загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина. При авторитарною і тоталітарною же системах має місце прямо протилежна ситуація, коли ці права і свободи на кожному кроці можуть довільно порушуватися. У тоталітарному або в будь-якому диктаторском типі держави життєво важливі для суспільства рішення приймаються у вузькому колі можновладців, часто не питаючи думки народу. Тут нерідко діє принцип, згідно з яким мета виправдовує засоби.

Важливе значення має і ставлення представників різних соціально-політичних сил до ролі і функцій державного управління і масштабам державного втручання в соціальну та економічну сфери. Ці відмінності варіюються від повного заперечення за державою якої б то не було ролі у суспільних процесах анархістами і либертаристов різного штибу до визнання активної ролі держави в регулюванні цих процесів у лівого спектру соціально-політичних сил.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >