ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ

Одним з найважливіших суб'єктів політичних відносин в ліберальної демократії є партії. Саме в них конкретно виражаються основоположні принципи демократії - політичний плюралізм, представництво, виборність посадових осіб. Партії та виборча система, переводячи різні форми плюралізму в громадянському суспільстві в підсистему політичного, сферу владних відносин, складають єдиний механізм завоювання влади. Основні партії в їх взаємодії, стосунках, взаємних конфліктах і взаємної ротації у влади розглядаються як єдина партійна система, в чому визначальна життєздатність і функціонування політичної системи в цілому. Говорити про партії - значить підняти питання про їх місце і роль у політичній системі, їх функціях, соціальному складі і електораті, їх організаційній структурі, типах і формах і т.д.

Основні віхи формування партій

Партії не завжди грали ту роль, яку вони в даний час грають у політичній системі індустріально розвинених демократичних країн. Вони пройшли тривалий шлях формування та еволюції, є продуктом соціально-економічного та суспільно-історичного розвитку кожної конкретної країни. Серйозний відбиток на їх характер накладають особливості соціокультурного розвитку, історичні традиції, демографічні та етнокультурні процеси, особливості релігії і т.д.

Усвідомлення необхідності партій як інструментів реалізації політичного процесу відбувалося лише у процесі формування капіталістичних інститутів і буржуазної політичної системи, вичленування політичного в якості самостійної підсистеми людського соціуму. Цей процес був дуже тривалим і в різних країнах протікав по-різному. Спочатку партії стали важливим елементом політичної системи ряду країн Заходу, а потім і всіх тих країн, які згодом стали на шлях ліберальної демократії.

Першими з цих країн були Великобританія і США. Найбільш показовий з даної точки зору американський досвід.

У Великобританії початок міжпартійної боротьби в сучасних її формах сходить до періоду так званої "Славної революції" (1688). У центрі цієї боротьби стояло питання про розширення прерогатив парламенту за рахунок скорочення прерогатив королівської влади. Поступово протиборчі політичні сили оформилися в більш-менш спаяні партійні угруповання, що отримали назву вігів і торі (а в XX ст. - Лібералів і консерваторів).

У США ж партії почали формуватися після завоювання незалежності у війні 1776-1783 рр. проти Великобританії. Виникли дві головні партії, що діють на сучасній політичній арені країни: Демократична в 1828 р і Республіканська - в 1854 р

Особливо болісно і важко процес формування партій йшов у континентально-європейських державах. Найсильніший поштовх цьому процесу дала Велика французька революція 1780, яка стала переломним етапом у переході від феодалізму до капіталізму. У XIX ст., Охопивши більшість країн Заходу, цей процес помітно прискорився. І хоча на всьому протязі століть дискусії про правомірність і значущості партій не припинялися, до кінця XIX ст. вони стали найважливішими складовими сучасних політичних систем.

Політичні партії виникли і розвивалися одночасно з системою виборів і ідеєю представництва. Більше, ідея представництва мала ключове значення для формування сучасної теорії демократії та її найважливіших принципів.

У політичному лексиконі під термінами "представник" і "представництво" мається на увазі принцип делегування повноважень певною групою осіб або партій конкретній людині, організації, органу для відстоювання своїх інтересів у структурах влади. У сто розробці протягом XVII-XIX ст. головну роль зіграли Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, А. де Токвіль, Дж. С. Мілль, Б. Н. Чичерін та ін.

У ньому в органічному синтезі переплелися дві найважливіші ідеї представницької демократії. Це, з одного боку, ідея, згідно з якою жодна людина не вправі управляти іншою людиною без її згоди, і, з іншого боку, думка про те, що кожен окремо взятий індивід не в змозі безпосередньо брати участь в управлінні державою. Тому інтереси різних категорій населення можуть бути представлені в системі влади особливими уповноваженими, яким делеговані відповідні прерогативи і права. Передбачалося, що обрані представники зможуть захищати і реалізовувати інтереси народу краще, ніж сам народ.

Принципи показності і виборності представників різних соціальних груп до законодавчих чи інші органи влади по самій логіці речей поставили питання про інструменти і засобах їх політичної реалізації. В якості таких інструментів поступово у всіх індустріально розвинених країнах виникли і утвердилися політичні партії.

Важливо врахувати не тільки формування ідеї партії як інструменту реалізації політичного процесу, але й ідеї партії як законної опозиції. Іншими словами, визнання законності різноманітних інтересів у суспільстві обумовлювало визнання законності політичних інструментів в особі партій, покликаних представляти ці інтереси в системі влади. Пов'язаний з інститутом представництва принцип виборності посадових осіб у провідних органах влади забезпечував виборцям можливість вибору між альтернативними політичними курсами і лідерами, покликаними представляти виборців, які виступають на підтримку тієї чи іншої альтернативи. Саме тут партії і партійна конкуренція стали відігравати ключову роль. Поступово отримала визнання думка про те, що в політичній боротьбі партія здобуває додаткову силу в результаті критики з боку іншої партії і що партія тільки втрачає, коли опозиція занадто слабка.

Як показує історичний досвід, різноманітність інтересів, орієнтації, установок, цінностей, що є основною характеристикою будь-якого складного і життєздатної суспільства, неминуче обумовлює різне розуміння ролі держави, взаємовідносин держави і окремого індивіда і, відповідно, різні соціально-філософські та ідейно-політичні установки. Люди з однаковими інтересами і поглядами в підсумку об'єднуються між собою для досягнення спільних цілей сукупними силами.

Причому визнання законності існування змагаються між собою інтересів і фракцій неминуче призводить до визнання законності політичних інструментів, покликаних представляти ці інтереси і фракції в державно-політичній системі, в системі влади. Такими інструментами в кінцевому рахунку і виявилися партії, які формувалися шляхом приведення до спільного знаменника різнорідних інтересів і позицій основних соціально-політичних сил формувався буржуазного суспільства. Велике значення мала також поступова законодавча легалізація демократичних цінностей і принципів, таких як свобода слова, друку, зборів, віросповідання, що створювало правові можливості для оформлення політичної опозиції.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >