ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ДИКТАТОРСЬКОГО ТИПУ

Суть політичної системи диктаторського типу виражається вже самим терміном "диктатура", який походить від латинського слова dictator, тобто необмежена влада. Під нею розуміється форма правління, де влада сконцентрована в руках однієї людини, групи осіб, кліки чи партії, монополізують її, і здійснюється без жодного контролю з боку керованих. Це монократії, яка в найважливіших аспектах політичної самоорганізації суспільства є антиподом демократії.

Диктаторські режими при всіх існуючих між ними відмінностях єдині у неприйнятті конституційних і плюралістичних принципів демократії. Не допускаючи або суттєво обмежуючи опозицію, вони відкидають чесні вибори, засновані на принципі конкуренції різних політичних сил, або замінюють їх виборами плебісцитарного характеру з одним безальтернативним кандидатом, де результати заздалегідь відомі. Для них характерна відсутність гарантій політичних свобод, поділу влади, реальних правових почав і т.п.

Типологізація диктаторських систем

Диктатура, так само як і демократія, втілюється в життя в різних формах, її можна виявити у всіх цивілізаціях і історичних епохах. Уже в найдавніші періоди історії як на Сході, так і на Заході існувало безліч форм тиранії, деспотії, олігархії, які були різними формами диктатури.

У наші дні політичні системи диктаторського типу існують у двох формах: авторитаризму і тоталітаризму. Під останнім, як правило, маються на увазі ті політичні режими, які існували до кінця Другої світової війни в гітлерівській Німеччині та Італії, а також аж до останнього часу в СРСР і країнах Східної

Європи, Китаї та ряді інших держав третього світу. Що стосується авторитарних режимів, то діапазон їх розповсюдження досить широкий, а число їх в даний час, особливо в третьому світі, дуже велике.

Поділяючи найважливіші характеристики диктатури, авторитаризм і тоталітаризм в ряді аспектів істотно відрізняються один від одного. Так, для тоталітаризму характерні повне злиття в єдине ціле суспільства і держави; суспільства, держави і партії; їх разом і єдиної ідеології; економіки, політики та ідеології; і т.д.

Авторитаризму також присуши домінування держави над суспільством, примат виконавчої влади над законодавчою і судовою гілками влади, але тут таке домінування не набуває тієї жорсткості і всеосяжність, які характерні для тоталітаризму. Авторитаризм використовує слабкість і нерозвиненість громадянського суспільства, але на відміну від тоталітаризму не знищує його. Тут економіка зберігає значну ступінь самостійності, зберігається і плюралізм соціальних сил.

Авторитаризм може уживатися і поєднуватися як з державної, так і з ринковою економікою. Допускається розмежування між світською та релігійної, особистої та громадської сферами життя. У ряді випадків формально функціонують парламент і політичні партії, але їх діяльність обмежена. Допускається "дозоване інакомислення". Зберігаються класові, станові, кланові, племінні відмінності.

Якщо осередком влади в тоталітаризмі є партія, що поглинає держава, то в авторитаризмі таким осередком є держава. Тому перехід від авторитаризму до демократії нерідко означає зміну політичного режиму без радикального перевлаштування економічного ладу. Перехід же від тоталітаризму на рейки демократії передбачає докорінну зміну всієї суспільної системи.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >