Деякі питання оподаткування у зв'язку із здійсненням адвокатської діяльності

Основні положення про оподаткування адвокатів як платників податку на доходи фізичних осіб. Статтею 25 Закону про адвокатуру встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі угоди між адвокатом і довірителем, яке являє собою цивільно-правовий договір. Таким чином, адвокат має право на отримання професійних податкових відрахувань, передбачених подп. 2 п. 1 ст. 221 НК.

Загальний принцип визначення витрат, пов'язаних з наданням правових послуг адвокатами, міститься в п. 7 ст. 25 Закону про адвокатуру, що встановлює, що за рахунок одержуваної винагороди адвокат відраховує кошти:

  • 1) на загальні потреби адвокатської палати в розмірах і порядку, що визначаються зборами (конференцією) адвокатів;
  • 2) зміст відповідного адвокатського освіти;
  • 3) страхування професійної відповідальності;
  • 4) інші витрати, пов'язані із здійсненням адвокатської діяльності.

Таким чином, вичерпного переліку витрат, що враховуються для формування загальної суми професійних податкових відрахувань, законодавство не містить. Разом з тим ці витрати мають бути безпосередньо пов'язані з адвокатською діяльністю та документально підтверджені відповідно до законодавства про бухгалтерський облік.

При цьому згідно з п. 3 ст. 221 НК до витрат платника податку відносяться також суми податків, передбачених чинним законодавством про податки і збори для видів діяльності, зазначених у цій статті (за винятком податку на доходи фізичних осіб), нараховані або сплачені їм за податковий період. При визначенні податкової бази витрати, підтверджені документально, не можуть враховуватися одночасно з витратами в межах встановленого нормативу. Платники податку, зазначені у цій статті, реалізують право на отримання професійних податкових відрахувань шляхом подання письмової заяви до податкового агента. Для адвокатів податковими агентами є їх адвокатські утворення. При відсутності податкового агента платники податків реалізують право на отримання професійних податкових відрахувань шляхом подання письмової заяви до податкового органу одночасно з подачею податкової декларації після закінчення податкового періоду. До вищевказаних витрат платника податку відноситься також державне мито, що сплачена у зв'язку з його професійною діяльністю.

Дуже важлива норма, яка міститься в подп. 1 п. 1 ст. 223 НК, згідно з якою в цілях гл. 23 НК (регулюючої відносини з податку на доходи фізичних осіб) при отриманні доходів у грошовій формі дата фактичного отримання доходу визначається як день виплати доходу, у тому числі перерахування доходу на рахунки платника податків у банках або за його дорученням на рахунки третіх осіб. Таким чином, для платника податків-адвоката і його податкового агента обов'язок по обчисленню та сплаті до бюджету цього податку виникає тільки тоді, коли адвокат отримує відпрацьовані ним кошти в касі адвокатського освіти або перераховує ці кошти на свій рахунок у банку (або на рахунки третіх осіб) .

Згідно ст. 226 НК податок з доходів адвокатів обчислюється, утримується і сплачується колегіями адвокатів, адвокатськими бюро та юридичними консультаціями. Дана норма є спеціальною, тому положення ст. 229 НК про обов'язок надання податкових декларацій певними категоріями платників податків (зокрема, надають послуги фізичним особам за цивільно-правовими договорами) не застосовуються до адвокатів, які здійснюють свою діяльність в колегіях адвокатів, адвокатських бюро та юридичних консультаціях.

Обчислення сум та сплата податку проводяться щодо всіх доходів платника податку, джерелом яких є адвокатське освіту.

Обчислення сум податку проводиться податковими агентами наростаючим підсумком з початку податкового періоду за підсумками кожного місяця стосовно всіх доходів, щодо яких застосовується податкова ставка в розмірі 13%, нечисленними платнику податку за даний період, з заліком утриманої в попередні місяці поточного податкового періоду суми податку. Сума податку стосовно доходів, щодо яких застосовуються інші податкові ставки, обчислюється податковим агентом окремо по кожній сумі вказаного доходу, нарахованого платнику податку. Обчислення суми податку проводиться без урахування доходів, отриманих платником податку від інших податкових агентів і утриманих іншими податковими агентами сум податку.

Податкові агенти зобов'язані утримати нараховану суму податку безпосередньо з доходів платника податку при їх фактичної виплати. Утримання у платника податків нарахованої суми податку проводиться податковим агентом за рахунок будь-яких грошових коштів, що виплачуються податковим агентом платнику податків, при фактичній виплаті зазначених коштів платнику податків або за його дорученням третім особам. При цьому утримувана сума податку не може перевищувати 50% суми виплати.

Пунктом 5 ст. 226 НК передбачено, що при неможливості утримати у платника податків обчислену суму податку податковий агент зобов'язаний не пізніше одного місяця з дати закінчення податкового періоду, в якому виникли відповідні обставини, письмово повідомити платнику податків і податковому органу за місцем свого обліку про неможливість утримати податок та суму податку.

Податкові агенти зобов'язані перераховувати суми обчисленого й утриманого податку не пізніше дня фактичного отримання у банку готівкових грошових коштів на виплату доходу, а також дня перерахування доходу з рахунків податкових агентів у банку на рахунку платника податків або за його дорученням на рахунки третіх осіб у банках. В інших випадках податкові агенти перераховують суми обчисленого й утриманого податку не пізніше дня, наступного за днем фактичного отримання платником податку доходу, - для доходів, що виплачуються в грошовій формі, а також дня, наступного за днем фактичного утримання обчисленої суми податку, -для доходів, отриманих платником податку в натуральній формі або у вигляді матеріальної вигоди.

Відповідно до п. 7 ст. 226 НК сукупна сума податку, обчислена і утримана податковим агентом у платника податків, щодо якого він зізнається джерелом доходу, сплачується до бюджету за місцем обліку податкового агента в податковому органі. Адвокатські освіти, які мають відокремлені підрозділи, зобов'язані перераховувати обчислені та сплачені суми податку як за місцем свого знаходження, так і за місцем знаходження кожного свого відокремленого підрозділу.

Вельми важливо, що в силу п. 9 ст. 226 НК сплата податку за рахунок коштів податкових агентів не допускається. При укладанні договорів та інших угод забороняється включення до них податкових застережень, відповідно до яких виплачують дохід податкові агенти приймають на себе зобов'язання нести витрати, пов'язані зі сплатою податку за фізичних осіб.

Визначення складу витрат адвоката з надання юридичної допомоги.

Згідно з п. 1 ст. 252 НК в цілях гл. 25 НК платник податків зменшує отримані доходи на суму зроблених витрат (за винятком витрат, зазначених у ст. 270 НК). При цьому слід мати на увазі, що ст. 270 НК містить великий перелік витрат, що не враховуються з метою оподаткування, які не відповідають критеріям, зазначеним у п. 1 ст. 252 НК. Витратами зізнаються обгрунтовані й документально підтверджені витрати (а в деяких випадках і збитки), здійснені платником податків.

Під обгрунтованими витратами розуміються економічно виправдані витрати, оцінка яких виражена в грошовій формі, а під документально підтвердженими видатками розуміються витрати, підтверджені документами, оформленими відповідно до законодавства РФ. Витратами визнаються будь-які витрати за умови, що вони зроблені для здійснення діяльності, спрямованої на одержання доходу.

Витрати в залежності від їх характеру, а також умов здійснення та напрямків діяльності платника податків поділяються на витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, і позареалізаційні витрати. У відповідних статтях гол. 25 НК міститься угруповання і нормативна характеристика різних витрат, які впливають на формування податкової бази.

Згідно ст. 253 ПК витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, включають в себе, зокрема: витрати, пов'язані з наданням послуг. При цьому згідно з п. 2 ст. 253 ПК витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією, поділяються:

  • - На матеріальні витрати;
  • - Витрати на оплату праці;
  • - Суми нарахованої амортизації;
  • - Інші витрати.

Матеріальні витрати перераховані в ст. 254 НК. До таких, зокрема, належать наступні витрати платника податків:

  • - На придбання матеріалів, використовуваних при наданні послуг;
  • - На інші виробничі та господарські потреби;
  • - На придбання приладів та іншого майна, що не є амортизируемим майном. Вартість такого майна включається до складу матеріальних витрат у повній сумі в міру введення його в експлуатацію;
  • - На придбання робіт і послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми організаціями чи індивідуальними підприємцями. До робіт (послуг) виробничого характеру належать виконання окремих операцій з надання послуг.

Згідно ст. 255 НК до витрат платника податку на оплату праці включаються будь-які нарахування працівникам у грошовій і (або) натуральної формах, стимулюють нарахування і надбавки, компенсаційні нарахування, пов'язані з режимом роботи або умовами праці, премії й одноразові заохочувальні нарахування, витрати, пов'язані з утриманням цих працівників , передбачені нормами законодавства РФ, трудовими договорами (контрактами) і (або) колективними договорами.

У відповідності зі ст. 256 НК амортизируемим майном з метою цієї глави визнаються майно, результати інтелектуальної діяльності та інші об'єкти інтелектуальної власності, які знаходяться у платника податків на праві власності, використовуються ним для отримання прибутку і вартість яких погашається шляхом нарахування амортизації. Амортизируемим майном визнається майно зі строком корисного використання більше 12 місяців і первісною вартістю більше 40 тис. Руб. Не підлягає амортизації майно некомерційних організацій, отримане в якості цільових надходжень або придбане за рахунок коштів цільових надходжень і використовується для здійснення некомерційної діяльності; придбані видання (книги, брошури та інші подібні об'єкти). При цьому вартість придбаних видань та інших подібних об'єктів включається до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією, в повній сумі в момент придбання зазначених об'єктів; придбані права на результати інтелектуальної діяльності та інші об'єкти інтелектуальної власності, якщо за договором на придбання зазначених прав оплата повинна проводитися періодичними платежами протягом терміну дії зазначеного договору.

Статтею 264 НК встановлено, що до інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією, відносяться, зокрема, такі витрати платника податків:

  • - Суми податків і зборів, митних зборів і зборів, страхових внесків до Пенсійного фонду РФ на обов'язкове пенсійне страхування, до Фонду соціального страхування РФ на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та у зв'язку з материнством, в Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування на обов'язкове медичне страхування, нараховані у встановленому законодавством РФ порядку;
  • - Суми комісійних зборів та інших подібних витрат за наданими сторонніми організаціями послуги;
  • - Орендні (лізингові) платежі за орендоване (прийняте у лізинг) майно (в тому числі земельні ділянки);
  • - Витрати на відрядження. При цьому враховуються витрати на проїзд працівника до місця відрядження і назад до місця постійної роботи; наймання житлового приміщення (підлягають відшкодуванню також витрати працівника на оплату додаткових послуг, що надаються у готелях (за винятком витрат на обслуговування в барах і ресторанах, витрат на обслуговування в номері, витрат за користування рекреаційно-оздоровчими об'єктами); добові або польове забезпечення; оформлення та видачу віз, паспортів, ваучерів, запрошень і інших аналогічних документів; консульські, аеродромні збори, збори за право в'їзду, проходу, транзиту автомобільного та іншого транспорту, за користування морськими каналами, іншими подібними спорудами та інші аналогічні платежі і збори;
  • - Витрати на юридичні та інформаційні послуги;
  • - Витрати на консультаційні та інші аналогічні послуги;
  • - Плата за нотаріальне оформлення, при цьому такі витрати приймаються в межах тарифів, затверджених у встановленому порядку;
  • - Витрати на аудиторські послуги;
  • - Представницькі витрати, пов'язані з офіційним прийомом та обслуговуванням представників інших організацій, що беруть участь в переговорах з метою встановлення та підтримання співробітництва, в порядку, передбаченому НК;
  • - Витрати на канцелярські товари;
  • - Витрати на поштові, телефонні, телеграфні та інші подібні послуги, витрати на оплату послуг зв'язку, обчислювальних центрів і банків, включаючи витрати на послуги факсимільного і супутникового зв'язку, електронної пошти, а також інформаційних систем - СВІФТ, Інтернет та інші аналогічні системи;
  • - Витрати, пов'язані з придбанням права на використання програм для ЕОМ і баз даних за договорами з правовласником (за ліцензійними угодами). До зазначених витрат також відносяться витрати на придбання виключних прав на програми для ЕОМ вартістю менше 20 тис. Руб. і оновлення програм для ЕОМ і баз даних;
  • - Витрати на поточне вивчення (дослідження) кон'юнктури ринку, збір інформації, безпосередньо пов'язаної з виробництвом і реалізацією послуг;
  • - Витрати на рекламу вироблених і реалізованих послуг, діяльності платника податків, включаючи участь у виставках і ярмарках, з урахуванням положень НК;
  • - Внески, вклади та інші обов'язкові платежі, що сплачуються некомерційним організаціям, якщо сплата таких внесків, вкладів та інших обов'язкових платежів є умовою для здійснення діяльності платниками податків - платниками таких внесків, вкладів чи інших обов'язкових платежів;
  • - Інші витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією.

До представницьких витрат відносяться витрати платника податку на офіційний прийом і (або) обслуговування представників інших організацій, що беруть участь в переговорах з метою встановлення та (або) підтримки взаємного співробітництва. До представницьких витрат відносяться витрати на проведення офіційного прийому (сніданку, обіду чи іншого аналогічного заходу) для зазначених осіб, а також офіційних осіб організації-платника податків, що беруть участь в переговорах, транспортне забезпечення доставки цих осіб до місця проведення представницького заходу і (або) засідання керівного органу і назад, буфетне обслуговування під час переговорів, оплата послуг перекладачів, які не перебувають у штаті платника податків, щодо забезпечення перекладу під час проведення представницьких заходів. До представницьких витрат не відносяться витрати на організацію розваг, відпочинку, профілактики або лікування захворювань. Представницькі витрати протягом звітного (податкового) періоду включаються до складу інших витрат у розмірі, що не перевищує 4% від витрат платника податку на оплату праці за цей звітний (податковий) період.

Згідно з п. 4 ст. 264 НК до витрат організації на рекламу з метою глави 25 НК відносяться:

  • - Витрати на рекламні заходи через засоби масової інформації (у тому числі оголошення у пресі, передача по радіо і телебаченню) і телекомунікаційні мережі;
  • - Витрати на світлову та іншу зовнішню рекламу, включаючи виготовлення рекламних стендів і рекламних щитів;
  • - Витрати на участь у виставках, ярмарках, експозиціях, на оформлення вітрин, виставок-продажів, кімнат зразків і демонстраційних залів, виготовлення рекламних брошур і каталогів, що містять інформацію про реалізовані товари, виконуваних роботах, що надаються послуги, товарні знаки і знаки обслуговування.

Витрати платника податку на придбання (виготовлення) призів, які вручаються переможцям розіграшів таких призів під час проведення масових рекламних кампаній, а також витрати на інші види реклами для цілей оподаткування визнаються в розмірі, що не перевищує 1% виручки від реалізації, яка визначається відповідно до ст. 249 НК.

Торкаючись реклами адвокатської діяльності, слід мати на увазі, що згідно п. 1 ст. 17 Кодексу професійної етики адвоката інформація про адвоката і адвокатському освіті допустима, якщо вона не містить:

  • 1) оціночних характеристик адвоката;
  • 2) відгуків інших осіб про роботу адвоката;
  • 3) порівнянь з іншими адвокатами і критики інших адвокатів;
  • 4) заяв, натяків, двозначностей, які можуть ввести в оману потенційних довірителів або викликати в них безпідставні надії.

Якщо адвокату (адвокатському утворенню) стало відомо про поширення без його відома реклами його діяльності, яка не відповідає зазначеним вимогам, він зобов'язаний повідомити про це раді адвокатської палати відповідного суб'єкта РФ.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ПК до складу позареалізаційних витрат, не пов'язаних з виробництвом і реалізацією, включаються обгрунтовані витрати на здійснення діяльності, безпосередньо не пов'язаної з виробництвом і (або) реалізацією. До таких витрат належать, зокрема:

  • - Судові витрати та арбітражні збори;
  • - Витрати на анульовані виробничі замовлення. Визнання витрат за анульованими замовленнями здійснюється на підставі актів платника податків, затверджених керівником або уповноваженою ним особою, у розмірі прямих витрат, що визначаються відповідно до НК;
  • - Витрати у вигляді визнаних боржником або підлягають сплаті боржником на підставі рішення суду, що вступило в законну силу, штрафів, пені та (або) інших санкцій за порушення договірних зобов'язань, а також витрати на відшкодування завданих збитків;
  • - Витрати на послуги банків, включаючи послуги, пов'язані з продажем іноземної валюти при стягненні податку, збору, пені та штрафу в порядку, передбаченому НК, із встановленням та експлуатацією електронних систем документообігу між банком і клієнтами, в тому числі систем "клієнт-банк" та ін.

Документальне оформлення витрат, пов'язаних з адвокатською діяльністю.

У відповідності зі ст. 9 Федерального закону від 21.11.1996 № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" всі господарські операції повинні оформлятися виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Первинні облікові документи приймаються до обліку, якщо вони складені за формою, що міститься в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації, а документи, форма яких не передбачена в цих альбомах, повинні містити такі обов'язкові реквізити:

  • а) найменування документа;
  • б) дату складання документа;
  • в) найменування організації, від імені якої складено документ;
  • г) зміст господарської операції;
  • д) вимірювачі господарської операції в натуральному і грошовому виразі;
  • е) найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
  • ж) особисті підписи зазначених осіб.

За п. 4 ст. 9 названого федерального закону, первинний обліковий документ повинен бути складений у момент здійснення операції, а якщо це не представляється можливим, безпосередньо після її закінчення. Своєчасне і якісне оформлення первинних облікових документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення в бухгалтерському обліку, а також достовірність які у них даних забезпечують особи, які склали та підписали ці документи.

Внесення виправлень в касові і банківські документи не допускається. У інші первинні облікові документи виправлення можуть вноситися лише за погодженням з учасниками господарських операцій, що має бути підтверджено підписами тих же осіб, які підписали документи, із зазначенням дати внесення виправлень.

Таким чином, при застосуванні положень податкового законодавства про професійні податкових відрахуваннях (по податку на доходи фізичних осіб) і відрахуваннях витрат, пов'язаних з отриманням доходів від професійної діяльності, слід документально оформляти зроблені витрати відповідно до вищезазначених правилами.

Крім того, враховуючи професійні витрати, необхідно звертати увагу на їх безпосередній зв'язок з адвокатською діяльністю, економічну виправданість і обгрунтованість.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >