ЗАГАЛЬНА СВОЄРІДНІСТЬ ГРЕЦЬКОЇ ТА РИМСЬКОЇ КУЛЬТУР

Багато що з того, що було сказано про культурах древніх цивілізацій, цілком можна застосувати і до античної культури. Адже вона теж одна з древніх. І все ж - не просто «одна з». Звичайно, її іноді вважають вершиною культурного розвитку давнини, оскільки вона виявилася в чималому ступені ідеалізованої в уявленнях, перш за все, європейців. Але ця ідеалізація мала серйозні підстави.

Античні цивілізація і культура, в порівнянні з іншими, найбільш яскраво і виразно виявили націленість на оформлену облагоро- женность людини в самих різних її втіленнях. Антична спрямованість до гармонії людського масштабу, органічному єдності тілесного, розумового, душевного, до краси дій, почуттів, думок і їх вираження, до єдності свободи і заходи (норми, канону) у всьому, а, загалом, до єдності Істини, Добра, краси, - саме ця спрямованість (при відносності її реалізації) зробила слово «античність» майже синонімом культурності. Істотно, що антична культура з її динамізмом і пластичністю виявилася найменш традиційної (за характером) з усіх традиційних культур.

Може бути, тому вона (крім інших причин) зробила і продовжує робити потужний вплив на культуру Європи, а через неї і на культуру всього світу.

При цьому, треба пам'ятати ще й про культуру Візантії - східно-римської імперії, своєрідність якої мабуть зручніше розглядати окремо, в зв'язку з розвитком особливостей слов'янських культур.