ПЕРЕТВОРЕННЯ ПОВЕРХНІ ВОДОЗБОРУ

Агролісомеліоративні заходи

У комплекс агролісомеліоративних заходів, або агролісомеліорації, спрямованих на поліпшення зростання сільськогосподарських культур і підвищення їх врожайності, входять зяблева і протиерозійна оранка, снігозатримання, впровадження сівозмін, правильне і своєчасне внесення добрив, боротьба з бур'янами, а також захист полів від водної та вітрової ерозії в степових і напівпустельних районах, головним чином за допомогою лісових насаджень.

Проведення агролісомеліоративних заходів на великих територіях може надавати багатостороннє вплив на гідрологічний режим річок, кількісні характеристики річкового стоку і якість природних вод. Вплив агролісомеліоративних заходів на гідрологічний режим річок виявляється, перш за все, в зміні схилового стоку. Сучасні агролісомеліоративні заходи сприяють збільшенню скважности і проникності ґрунтів, підсилюють інфільтрацію талих і дощових вод, в результаті чого знижується поверхневий стік зі схилів з одночасним збільшенням ресурсів грунтової вологи і виникненням сприятливих умов для харчування підземних вод. Даний висновок підтверджується багатьма дослідженнями, проте кількісна оцінка ступеня зміни поверхневого стоку зі схилів і особливо облік впливу цієї зміни на режим грунтового і сумарного річкового стоку визначаються безліччю різноманітних факторів і являють собою надзвичайно складне завдання.

Дискусії з цього питання ведуться в гідрологічної літературі більш 100 років. Серед дослідників сформувалися дві принципово різні точки зору про вплив агролісомеліоративних заходів і підвищення врожайності сільськогосподарських культур на річний стік і загальну зволоженість території. Відповідно до першої точки зору, розвиток агролісомеліорації, що зменшують поверхневий стік, призводить до інтенсифікації просочування і поповненню запасів вологи в зоні аерації. Ця волога витрачається лише частково на підземне живлення річок, а в основному йде на випаровування і транспірацію сільськогосподарських культур, внаслідок чого помітно знижується сумарний річковий стік не тільки малих і середніх, але і таких великих річок, як Дон, Дніпро, Волга. Таким чином, водні ресурси на великих територіях постійно виснажуються. Такої точки зору дотримувалися Б. В. Поляков, який вивчав гідрологічні умови Заволжя ще в 30-х роках минулого століття, М. І. Львович, який вважав, що в результаті впровадження зяблевої оранки стік Дону вже до початку 60-х років зменшився на 13% , С. В. Басс, який стверджував, що стік Волги тільки внаслідок агротехнічних заходів зменшився до 1980 року на 9%, Б. А. Аполло, С. Л. Вендров і інші. Детально точки зору цих вчених викладені в книзі І. А. Шікломанова [28]. Відповідно до другої точки зору про вплив агролісомеліоративних заходів на стік річок, даний вид господарської діяльності сприяє затриманню вологи на полях, але ця волога використовується в основному не на випаровування, а на поповнення запасів грунтових вод і збільшення підземної складової річкового стоку. При цьому підвищення культури землеробства і збільшення врожайності супроводжуються зниженням питомої водоспоживання і більш економним використанням води рослинами. Цієї точки зору дотримувалися Б. Д. Зайков, П. С. Кузин і їх послідовники А. П. Бочков і В. Е. Водогрецкій. В останні десятиліття концепція істотного зменшення стоку великих річок під впливом розвитку агролісомеліорації знаходить все менше число прихильників.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >