РИНОК ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Особливості ринку праці

Ринок праці - найважливіша складова ринку факторів виробництва, який характеризується рядом особливостей.

По-перше, єдиного ринку факторів виробництва не існує. Це система відносно самостійних, але при цьому тісно взаємопов'язаних ринків праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей, інформаційних ресурсів.

По-друге, ринок факторів виробництва носить вторинний, похідний характер. Його динаміка і структура визначається величиною попиту на готову продукцію, вироблену за допомогою тих чи інших економічних ресурсів.

По-третє, фактори виробництва не можуть використовуватися ізольовано, самостійно один від одного. Їх споживання взаємопов'язане. Організація виробничого процесу пов'язана з одночасним застосуванням сукупності всіх необхідних економічних ресурсів в пропорціях, які визначаються технологічним процесом.

Ринок праці, як і будь-який інший ринок ресурсів, характеризується зазначеними особливостями. Разом з тим, він має низку специфічних рис, що відрізняють його від інших ринків. Адже на цьому ринку об'єктом угоди виступає особливий товар - послуги праці, кількість і якість яких визначається цілою низкою чинників, найважливішими з яких є:

  • - рівень освіти і професійної підготовки працівника;
  • - рівень кваліфікації;
  • - накопичений професійний досвід;
  • - сумлінне виконання трудових обов'язків.

Попит на послуги праці, як і інші економічні ресурси, носить похідний характер. Його величина визначається попитом на блага, які будуть вироблені з їх допомогою. Він розширюється або скорочується в залежності від того, зростає або падає попит на готову продукцію.

Інша важлива особливість ринку праці пов'язана з особистісним характером складаються на ньому відносин. У зв'язку з цим під-

ш шается роль негрошових чинників, до яких слід віднести престиж професії або заняття, тягар праці, наявність соціальних гарантій, кар'єрного зростання, потреба у вільному часі і навіть моральнопсіхологіческій клімат в колективі.

Між продавцем і покупцем послуг праці складаються досить тривалі відносини, тривалість яких зафіксована в трудовому контракті. При цьому, на відміну від угод купівлі-продажу на товарних ринках, право власності на працю не передається підприємцю, бо він невіддільний від свого носія. Купівля-продаж послуг праці здійснюється у формі найму вільного працівника на певних умовах (величина заробітної плати, тривалість робочого дня або робочого тижня, умови праці, посадові обов'язки і т.д.). Отже, роботодавець купує право на використання послуг праці, пропонованих найманим працівником, який при цьому не втрачає права власності на свою працю.

Нарешті, праця є не тільки економічним, але і соціальним фактором. Його носій в сучасних умовах має широкі права, які захищають державу та профспілки. Крім того, на ринок праці значно впливають і інші інститути - організації роботодавців, великі корпорації, трудове законодавство та ін.

Ціною послуг праці виступає заробітна плата - сума грошей, яку працівник отримує за свою працю. Це так звана номінальна заробітна плата, розмір якої прописана в трудовому контракті. Вона визначає рівень доходу індивіда, дозволяє порівнювати дохід представників різних професій, галузей, регіонів і т.д.

Однак величина номінальної заробітної плати не дає повного уявлення про рівень і динаміку добробуту працівників. Більш точним показником є реальна заробітна плата. Це кількість товарів і послуг, яке індивід може придбати за отримані гроші. Вона прямо залежить від величини номінальної заробітної плати: фінансові можливості юриста з окладом 100 000 рублів вище, ніж у шкільного вчителя з щомісячною заробітною платою в 20 000 рублів. Але в 2010 р на ці гроші можна було придбати більше благ, ніж в 2015 р, бо споживчі ціни за минулий період значно зросли.

Отже, величина реальної заробітної плати знаходиться в зворотній залежності від цін на споживчі товари і послуги. Крім того, на неї впливають масштаби прибуткового оподаткування та ставки обов'язкових внесків до фондів соціального страхування [1] .

Ставки заробітної плати різні для різних категорій працівників і видів робіт. До факторів, що визначають диференціацію ставок заробітної плати, відносяться рівень кваліфікації працівників, продуктивність праці, характер трудової діяльності, унікальність професії або заняття і ін.

У практиці господарювання використовуються різні форми оплати праці. Основними з них є:

  • а) погодинна (годинна, денна, тижнева, місячна) - за фактично відпрацьований працівником час;
  • б) відрядна - за виконану роботу.

Крім основних, застосовується ряд змішаних форм заробітної плати: почасово-преміальна, відрядно-преміальна, сдельноаккордная і ін.

  • [1] У більшості країн з розвиненою ринковою економікою страхові виплати здійснюють, на відміну від Росії, не тільки роботодавці, а й самі працівники.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >