СПЕЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Спеціальна психологія - галузь психології, що займається вивченням психологічних особливостей дітей з аномаліями розвитку. Основні завдання спеціальної психології спрямовані на вивчення закономірностей розвитку, формування особистості у дітей з різними відхиленнями у розвитку, а також на виявлення шляхів компенсації дефекту як психіки в цілому, так і різних психічних процесів.

В одних випадках психічний дизонтогенез обумовлений дифузним ураженням кори головного мозку (розумова відсталість), в інших - порушенням діяльності аналізаторів (глухі, слабочуючі, сліпі, слабозорі, сліпоглухонімі) або недорозвиненням мови. Первинний дефект сприяє виникненню численних і складних вторинних змін в психіці дитини з аномаліями розвитку. У процесі спеціального навчання і виховання за рахунок заміщення і перебудови порушених психічних функцій у таких дітей відбувається компенсаторне розвиток. Чим раніше починає здійснюватися спеціальне педагогічний вплив, тим більше його результативність і ефективність.

Серед вітчизняних дефектологів значний внесок в розвиток спеціальної психології внесли Л.С.Виготський ( «До питання про тривалість дитинства розумово відсталого дитини», 1995; «Проблема розумової відсталості», 1995); Р. М. Боскис ( «Глухі та слабочуючі діти», 2004); А. П. Гозова ( «Психологія трудового навчання глухих», 1979; «Вибір професії для глухих учнів», 1986); Б. Д. Корсунська ( «Вони будуть говорити», 1958; «Виховання глухого дошкільника в сім'ї», 1970); Ю. А. Кулагін ( «Сприйняття засобів наочності учнями школи сліпих», 1969; «Психологія сліпих» [1] , 1983); І. М. Новікова ( «Формування уявлень про здоровий спосіб життя у дошкільнят зі зниженим зором», 2014; «Порівняльне вивчення уявлень про здоровий спосіб життя старших дошкільників з сенсорними і руховими порушеннями»); М. С. Певзнер ( «Учителю про дітей з відхиленнями у розвитку», 1967, 1973; «Клініко-генетичні дослідження олігофренії» (у співавт.), 1972); Ф. Ф. Рау ( «Навчання глухонімих вимови», 1960; «Виховання аномального дитини в сім'ї», 1965); І. А. Соколянський

( «Навчання сліпоглухонімих дітей», 1962; «Підготовка сліпоглухонемого підлітка до продуктивної праці в умовах домашнього виховання», 1962); Л. І. Солнцева ( «Тіфлопсіхологіі дитинства», 2000; «Поради батькам по вихованню сліпих дітей раннього віку» (у співавт.), 2003); Ж. І. Шиф ( «Про порушення читання при розладах впізнавання букв», 1947; «Психологічні особливості оволодіння словесною мовою у глухонімого школяра» (у співавт.), 1949) та інші.

  • [1] Психологічний словник. М .: Педагогіка, 1983.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >