ПСИХОЛОГИ: РЕСУРС ОСВІТИ АБО РЕМОНТНА БРИГАДА?

У багатьох випадках психолог в школі зайнятий постійною турботою про «косметичних» змін освіти без глобального перегляду всієї системи. Його долає пристрасть до реформування і не принциповим модифікаціям; до вирішення проблем по мірі їх надходження, а не робота але їх попередження; націленість на виправлення допущених помилок у формуванні особистості учнів на основі уявлення про наперед заданій моделі «ідеального учня». Подібну організаційну культуру діяльності психолога в школі можна охарактеризувати як «ремонтну».

Часто це буває дійсно потрібно, але треба тільки на це орієнтуватися?

Адже чомусь, з кожним роком «несправних» (чи то пак, з тих чи інших відхиленням від горезвісної «норми») дітей все більше, і не дивлячись на неухильне

зростання армії «психологів-ремонтників», такий «виправній» роботі кінця і краю не видно. Так, може бути, сам підхід не цілком годиться? Чи не є «ремонтна культура» малоефективною? Чи не краще спробувати замінити її «культурою системного творення»?

Головне суть: шкільний психолог може (і в майбутньому, мабуть, повинен) виконувати в освітньому середовищі інші функції - функції, які визначаються розглядом школи як системи. Він здатний стати творцем, будівельником освітнього середовища - разом з іншими співробітниками школи. Йому цілком але силам впливати на прийняття управлінських рішень та заздалегідь піклуватися про те, щоб ремонтувати потрібно було б якомога менше. А для цього сфокусуватися на профілактиці, на супроводі природного психічного розвитку, на налагодженні оптимального функціонування всієї системи [1] .

Доктор психологічних наук, професор МГППУ І. В. бачка

  • [1] Альбом з експериментальної та інноваційної діяльності ... С. 491-493.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >