Навігація
Головна
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиційні проекти та реальні опціони на ринках, що розвиваються
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЗІСТАВЛЕННЯ НОРМАТИВНИХ І ПОЗИТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОЕКТУ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ, ЇЇ ОЦІНКА І КОНТРОЛЬ

Вибір критерію опеньки інвестиційного проекту

Різноманіття критеріїв оцінки проектів

Критерій оцінки проекту як показник для зіставлення його позитивних і нормативних результатів

Отже, фінансове обгрунтування будь-якого інвестиційного рішення може бути проведено у три етапи.

Перший етап включає оцінку очікуваних позитивних результатів здійснення проекту. Такими результатами, реально прогнозованими від здійснення конкретного рішення, можуть бути грошові потоки, які ми припускаємо одержати в майбутньому. Оцінці грошових потоків була присвячена гл. 1.

Другий етап полягає у визначенні нормативних результатів проекту, тобто таких результатів, на які можна розраховувати від інвестицій з конкретним рівнем систематичного ризику. Техніку і особливості оцінки необхідного рівня прибутковості (вартості капіталу) ми розглядали в гл. 2 і 3.

Настав час поговорити про третьому етапі - про техніку зіставлення нормативних і позитивних результатів і показниках, які використовуються для таких зіставлень. Якщо позитивні результати виявляться більше нормативних, тобто очікувані оцінки більше необхідних, проекти розглядаються як економічно вигідні і не відкидаються. В іншому випадку, якщо нормативні результати перевищують позитивні, проекти відхиляються.

Оскільки від третього етапу багато в чому залежить доля проекту, показники зіставлення нормативних і позитивних результатів називаються критеріями оцінки інвестицій.

"Прості" і "складні" критерії оцінки

Таким чином, оцінка будь-якого проекту корпорації з точки зору його здатності приносити дохід проводиться за допомогою ряду показників (критеріїв). Умовно їх можна поділити на "прості" і "складні" в залежності від того, ігнорують вони принцип тимчасової цінності грошей або припускають його облік.

Фінансові школи та господарська практика в різних країнах по-різному орієнтовані на використання тієї чи іншої групи методів.

Так, у практиці англійських і американських корпорацій використовуються досить "тонкі" методи аналізу, а техніка їх розрахунку та інтерпретації вимагає високого рівня професіоналізму. Разом з тим при вивченні цих методів питань обліку витрат, їх коректного планування та обґрунтування приділяється менше уваги.

Навпаки, характерна риса німецького підходу до аналізу, на наш погляд, полягає в тому, що скрупульозне, постатейне планування витрат поєднується тут з використанням простої і навіть тривіальної процедури оцінювання: тут застосовуються реально лише найпростіші методи оцінки рентабельності інвестицій, а також ідеї операційного важеля (операційна маржа, звана часткою покриття, операційна точка беззбитковості, простий термін окупності). Це підтверджується і відгуками керівників і перших менеджерів німецьких компаній, зайнятих у промисловості, управлінському консультуванні та фінансовому обслуговуванні бізнесу і населення.

Тому, роблячи огляд простих методів обгрунтування інвестиційних рішень, ми розглядаємо їх переважно в німецькій трактуванні, а більш складних - в англо-американській.

"Прості" критерії оцінки проектів

До простих методів обґрунтування інвестиційних рішень відносяться:

  • • порівняння витрат у розрахунку па одну натуральну одиницю результуючого показника. При цьому з альтернативних варіантів найкращим виявляється той, який характеризується мінімумом витрат;
  • порівняння річного прибутку - метод, застосовуваний у тому випадку, якщо проект передбачає випуск різних продуктів (товарів), наприклад при комплексному освоєнні родовищ, або ціни на товари, одержувані в результаті здійснення альтернатив, різні (наприклад, результатом різних шляхів технічного переозброєння гірничо- збагачувальних комбінатів може бути різне якість одержуваного концентрату).

Максимум середньорічного прибутку відповідає найкращому варіанту інвестування;

• розрахунок простий норми рентабельності. Проста норма рентабельності - це відношення середньорічного прибутку до інвестицій. Відомі дві методики визначення цього показника - по відношенню до середніх і по відношенню до початковим інвестиціям в проект.

Методика розрахунку рентабельності стосовно початковим інвестиціям більш проста, проте дає занижений результат і не враховує амортизацію основних фондів, нематеріальних активів та зміни робочого капіталу в процесі здійснення проекту;

• метод амортизації, або порівняння простого терміну окупності, - один з найпопулярніших методів для оцінки фінансової життєздатності проекту. Він полягає в розрахунку відносини капіталовкладень (без включення початкового робочого капіталу) до середньорічної суми амортизації і чистого прибутку по кожній з альтернатив. Отримана величина, звана терміном окупності, порівнюється з періодом експлуатації закуповуваного устаткування.

Вважається, що нормальний проект окупається в термін, що не перевищує половини періоду експлуатації. Це дуже важливий критерій для відбраковування явно неефективних проектів (наприклад, таких, які не встигають окупитися до терміну заміни обладнання). Інший спосіб визначення періоду окупності - оцінка терміну, протягом якого вільні грошові потоки проекту компенсують його грошові відтоки. За інших рівних умов кращим вважається той проект, який окупається швидше.

Простий термін окупності легко розраховується і дозволяє не витрачати час на докладний аналіз проектів, окупність яких відбувається занадто довго, що не дозволяє фінансувати такі проекти в умовах підвищеного ризику. Такі прості методи оцінки інвестицій. Їх спільною рисою є те, що вони не враховують ряд факторів, і насамперед кон'юнктуру на фінансовому ринку, інфляцію, розподіл капіталовкладень у часі, відносну ризикованість одних проектів у порівнянні з іншими. Крім того, більшість з них базується на бухгалтерських опеньки прибутку, яка залежить від обраної підприємством облікової політики і є умовною величиною, регламентованої правилами бухгалтерського обліку.

Система взаємодоповнюючих критеріїв оцінки проектів

Для більш точної оцінки проектів використовуються більш складні методи, засновані па тимчасової цінності грошей. Вони ж є єдино можливими при аналізі довгострокових проектів, розподілених у часі. Тому прості методи, як вказується в деяких джерелах, характерні насамперед для невеликих фірм, які не здійснюють великі й довгострокові інвестиційні програми.

Коли в літературі йде обговорення складних методів оцінки, логіка викладу зазвичай розвивається в напрямку вибору оптимального критерію, що володіє перевагами перед іншими, причому найчастіше таким критерієм виявляється NPV- чистий приведений дохід. Найбільш часто зустрічається протиставлення достоїнств NPV недоліків внутрішньої ставки дохідності IRR.

З точки зору автора, різноманіття критеріїв взагалі не заслуговувало б обговорення, якби знайшовся один індикатор, що володіє абсолютною перевагою перед іншими. Більш логічно припустити, що існують різні господарські ситуації, в яких переважними можуть виявитися різні критерії. Крім того, з метою системної оцінки об'єкта вивчення одні індикатори можуть успішно доповнити інші.

Розглянемо деякі найбільш важливі з таких критеріїв і проілюструємо техніку та умови їх використання на прикладі.

Підсумоване висновок про переваги, недоліки та області використання цих критеріїв представлено в табл. 4.1.1.

ТАБЛИЦЯ 4.1.1. Характеристика основних критеріїв оцінки інвестиційних проектів

Характеристика основних критеріїв оцінки інвестиційних проектів

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук