ЗІСТАВЛЕННЯ НОРМАТИВНИХ І ПОЗИТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОЕКТУ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ, ЇЇ ОЦІНКА І КОНТРОЛЬ

Вибір критерію опеньки інвестиційного проекту

Різноманіття критеріїв оцінки проектів

Критерій оцінки проекту як показник для зіставлення його позитивних і нормативних результатів

Отже, фінансове обгрунтування будь-якого інвестиційного рішення може бути проведено у три етапи.

Перший етап включає оцінку очікуваних позитивних результатів здійснення проекту. Такими результатами, реально прогнозованими від здійснення конкретного рішення, можуть бути грошові потоки, які ми припускаємо одержати в майбутньому. Оцінці грошових потоків була присвячена гл. 1.

Другий етап полягає у визначенні нормативних результатів проекту, тобто таких результатів, на які можна розраховувати від інвестицій з конкретним рівнем систематичного ризику. Техніку і особливості оцінки необхідного рівня прибутковості (вартості капіталу) ми розглядали в гл. 2 і 3.

Настав час поговорити про третьому етапі - про техніку зіставлення нормативних і позитивних результатів і показниках, які використовуються для таких зіставлень. Якщо позитивні результати виявляться більше нормативних, тобто очікувані оцінки більше необхідних, проекти розглядаються як економічно вигідні і не відкидаються. В іншому випадку, якщо нормативні результати перевищують позитивні, проекти відхиляються.

Оскільки від третього етапу багато в чому залежить доля проекту, показники зіставлення нормативних і позитивних результатів називаються критеріями оцінки інвестицій.

"Прості" і "складні" критерії оцінки

Таким чином, оцінка будь-якого проекту корпорації з точки зору його здатності приносити дохід проводиться за допомогою ряду показників (критеріїв). Умовно їх можна поділити на "прості" і "складні" в залежності від того, ігнорують вони принцип тимчасової цінності грошей або припускають його облік.

Фінансові школи та господарська практика в різних країнах по-різному орієнтовані на використання тієї чи іншої групи методів.

Так, у практиці англійських і американських корпорацій використовуються досить "тонкі" методи аналізу, а техніка їх розрахунку та інтерпретації вимагає високого рівня професіоналізму. Разом з тим при вивченні цих методів питань обліку витрат, їх коректного планування та обґрунтування приділяється менше уваги.

Навпаки, характерна риса німецького підходу до аналізу, на наш погляд, полягає в тому, що скрупульозне, постатейне планування витрат поєднується тут з використанням простої і навіть тривіальної процедури оцінювання: тут застосовуються реально лише найпростіші методи оцінки рентабельності інвестицій, а також ідеї операційного важеля (операційна маржа, звана часткою покриття, операційна точка беззбитковості, простий термін окупності). Це підтверджується і відгуками керівників і перших менеджерів німецьких компаній, зайнятих у промисловості, управлінському консультуванні та фінансовому обслуговуванні бізнесу і населення.

Тому, роблячи огляд простих методів обгрунтування інвестиційних рішень, ми розглядаємо їх переважно в німецькій трактуванні, а більш складних - в англо-американській.

"Прості" критерії оцінки проектів

До простих методів обґрунтування інвестиційних рішень відносяться:

  • • порівняння витрат у розрахунку па одну натуральну одиницю результуючого показника. При цьому з альтернативних варіантів найкращим виявляється той, який характеризується мінімумом витрат;
  • порівняння річного прибутку - метод, застосовуваний у тому випадку, якщо проект передбачає випуск різних продуктів (товарів), наприклад при комплексному освоєнні родовищ, або ціни на товари, одержувані в результаті здійснення альтернатив, різні (наприклад, результатом різних шляхів технічного переозброєння гірничо- збагачувальних комбінатів може бути різне якість одержуваного концентрату).

Максимум середньорічного прибутку відповідає найкращому варіанту інвестування;

• розрахунок простий норми рентабельності. Проста норма рентабельності - це відношення середньорічного прибутку до інвестицій. Відомі дві методики визначення цього показника - по відношенню до середніх і по відношенню до початковим інвестиціям в проект.

Методика розрахунку рентабельності стосовно початковим інвестиціям більш проста, проте дає занижений результат і не враховує амортизацію основних фондів, нематеріальних активів та зміни робочого капіталу в процесі здійснення проекту;

• метод амортизації, або порівняння простого терміну окупності, - один з найпопулярніших методів для оцінки фінансової життєздатності проекту. Він полягає в розрахунку відносини капіталовкладень (без включення початкового робочого капіталу) до середньорічної суми амортизації і чистого прибутку по кожній з альтернатив. Отримана величина, звана терміном окупності, порівнюється з періодом експлуатації закуповуваного устаткування.

Вважається, що нормальний проект окупається в термін, що не перевищує половини періоду експлуатації. Це дуже важливий критерій для відбраковування явно неефективних проектів (наприклад, таких, які не встигають окупитися до терміну заміни обладнання). Інший спосіб визначення періоду окупності - оцінка терміну, протягом якого вільні грошові потоки проекту компенсують його грошові відтоки. За інших рівних умов кращим вважається той проект, який окупається швидше.

Простий термін окупності легко розраховується і дозволяє не витрачати час на докладний аналіз проектів, окупність яких відбувається занадто довго, що не дозволяє фінансувати такі проекти в умовах підвищеного ризику. Такі прості методи оцінки інвестицій. Їх спільною рисою є те, що вони не враховують ряд факторів, і насамперед кон'юнктуру на фінансовому ринку, інфляцію, розподіл капіталовкладень у часі, відносну ризикованість одних проектів у порівнянні з іншими. Крім того, більшість з них базується на бухгалтерських опеньки прибутку, яка залежить від обраної підприємством облікової політики і є умовною величиною, регламентованої правилами бухгалтерського обліку.

Система взаємодоповнюючих критеріїв оцінки проектів

Для більш точної оцінки проектів використовуються більш складні методи, засновані па тимчасової цінності грошей. Вони ж є єдино можливими при аналізі довгострокових проектів, розподілених у часі. Тому прості методи, як вказується в деяких джерелах, характерні насамперед для невеликих фірм, які не здійснюють великі й довгострокові інвестиційні програми.

Коли в літературі йде обговорення складних методів оцінки, логіка викладу зазвичай розвивається в напрямку вибору оптимального критерію, що володіє перевагами перед іншими, причому найчастіше таким критерієм виявляється NPV- чистий приведений дохід. Найбільш часто зустрічається протиставлення достоїнств NPV недоліків внутрішньої ставки дохідності IRR.

З точки зору автора, різноманіття критеріїв взагалі не заслуговувало б обговорення, якби знайшовся один індикатор, що володіє абсолютною перевагою перед іншими. Більш логічно припустити, що існують різні господарські ситуації, в яких переважними можуть виявитися різні критерії. Крім того, з метою системної оцінки об'єкта вивчення одні індикатори можуть успішно доповнити інші.

Розглянемо деякі найбільш важливі з таких критеріїв і проілюструємо техніку та умови їх використання на прикладі.

Підсумоване висновок про переваги, недоліки та області використання цих критеріїв представлено в табл. 4.1.1.

ТАБЛИЦЯ 4.1.1. Характеристика основних критеріїв оцінки інвестиційних проектів

Характеристика основних критеріїв оцінки інвестиційних проектів

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >