ФЕНОМЕНИ СУБКУЛЬТУРИ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА

Дитяча субкультура може розглядатися в двох сенсах. У широкому сенсі вона включає в себе все те, що створено в суспільстві для дітей і самими дітьми. У вузькому сенсі - це особливий простір цінностей, способів дій, форм спілкування дітей; самобутній досвід, накопичений в дитячому співтоваристві протягом тривалого часу і передається з покоління в покоління.

Дитяча субкультура - це свого роду «культура в культурі», яка живе за специфічними і самобутнім законам, хоча і «вбудована» в загальне культурне ціле [1] . В такому розумінні дошкільне дитинство є найважливішим фактором збереження в своєму розвитку не тільки соціальних форм прояву життєдіяльності, а й самого суспільства. Дитинство відноситься до числа реальних і постійно діючих елементів загальної структури розвитку соціуму в цілому. Іншими словами, дитяча субкультура - це реальність, що має самостійну цінність.

У науковій літературі, в роботах психологів (В. В. Абраменкова, А. В. Запорожець, В. Т. Кудрявцев, Д. Б. Ельконін та ін.) І педагогів (Т. І. Алієва, А. В. Мудрик та ін.), знайшли теоретичне обґрунтування наступні феномени дитячої субкультури: особлива система цінностей, традиції, дитячий правовий кодекс, дитяча магія, словотворчість, дитячий фольклор, самобутній дитячий спосіб освоєння соціальної дійсності і самоствердження в ній.

Особлива система цінностей знаходить вираз у своєму, часом суперечливому і парадоксальному, образі світу, де об'єднуються реальне і ідеальне, що існує і вигадане. Дитячі цінності найопуклішим проявляються в стосунках до навколишнього (іграшок, людям, тваринам і т.д.), в сенсах і моти-

вах діяльності, в динамічності і мінливості уявлень про добро, красу, справедливість та ін. Накопичуючись, дитячі цінності утворюють неповторну і суто індивідуальну систему, яка виступає регулятором дитячої поведінки. Для дитини цінністю є фантик від цукерки, скарбом - скельце, великим спорудою - курінь в затишному місці. Пофарбовані яскравими переживаннями, цінності створюють неповторний образ дитинства.

Традиції дитинства являють собою встановлені порядки в поведінці, спілкуванні, організації діяльності. Вони знаходять своє вираження в ритуальних моментах вітання, прощання, проголошенні певних текстів, лічилок, особливих формах взаємодії і т.д.

Дитячий правовий кодекс - це перелік певних правил, що нормує стягнення боргів, підпорядкування встановленому порядку, вимогам старших, право зберігати таємниці.

Дитяча магія розглядається як звернення дітей до сил природи, своїм талісманом, казковим героям (добру фею, Дідові Морозу) і т.д. з метою виконання найпотаємніших бажань, надання допомоги, підтримки, з проханням зміни життєвих обставин і ін.

Словотворчість - це вільне словесне експериментування; воно робить слово живим, пластичним, наділяє багатою палітрою відтінків і значень, а дитячу мова - неповторно яскравою і самобутньою. Завдяки словотворчості діти створюють свій мова спілкування , що відрізняється образністю, особливим лексичним і синтаксичним ладом.

Дитячий фольклор являє собою творче переосмислення творів професійних оповідачів, поетів, результатом якого виступає народження нових епізодів, своєрідних ритмічно скомпонованих текстів, створення дитячих оповідань-смешілок і оповідань-страшилок. До знакових форм дитячої спілкування відносяться дражнилки: прізвиська (текст, в якому знаходять відображення певні негативні риси особистості), відмовки (римований фольклорний текст), які використовують діти у відповідь на вербальну агресію певного типу і т.д.

Самобутній спосіб освоєння соціальної дійсності і самоствердження в ній - це та сторона дитячого життя, яка найбільш відчутна в стосунках з іншими дітьми. Вона проявляється в дразнилках, прізвиська, пародіях, використанні фантастичних історій, творчого осмислення соціального досвіду або соціальному експериментуванні.

Дворові гри виникають з ініціативи дітей і служать засобом заповнення дозвілля. Як правило, такі ігри об'єднують дітей різного віку і дбайливо передаються з покоління в покоління. В їх число входять «Салочки», «Хованки», «Козаки-розбійники», «Зламаний телефон» і ін.

Будучи складним організмом, дитинство виступає в якості об'єкта виховання з боку суспільства і одночасно суб'єкта різнопланових і різнохарактерних соціальних відносин, суб'єкта культури, коли мова йде про дитину, здатному до самостійних рішень, прояву особистісного ставлення до навколишнього світу. Яскраві численні приклади самобутності дитячого життя, поривів душі дитини, його особливого, неповторного погляду на навколишній можна знайти в численних творах класиків зарубіжної і вітчизняної літератури.

Сучасні діти живуть в якісно нових умовах. Вони знаходяться під впливом великого потоку інформації, що впливає на свідомість, пізнавальні процеси, мотиваційно потребностную, емоційну та інші сфери особистості. Постійний вплив величезного соціального простору видовищного, інформаційного, рекламного характеру стало надавати більш сильний вплив на дітей, ніж цілеспрямовані виховні і навчальні впливу. Прикладом, що підтверджує реальність цього факту, можуть служити сюжети Hip сучасних дітей.

Пізнання сучасного дитинства, співвіднесення стійких характеристик віку з політичними, економічними, соціокультурними та іншими змінами в суспільстві дозволить підійти до розкриття важливих для дошкільної педагогіки проблем. Ці проблеми можуть бути обумовлені:

  • 1) вибудовуванням взаємин з дорослими, які забезпечують соціальне дозрівання в сучасних умовах, повноцінний духовний ріст дітей;
  • 2) організацією соціокультурного простору, спрямованого на збагачення чуттєвого світосприйняття, емпатійних форм поведінки, емоційно-ціннісного ставлення до світу;
  • 3) педагогічним управлінням дитячими видами діяльності відповідно до внутрішнім світом дитини, його неповторною і унікальною сутністю;
  • 4) диференційованим підходом до освіти дітей (обдаровані діти, діти з групи ризику і т.д.);
  • 5) постійним збагаченням інфраструктури світу дитинства, культуросообразность форм буття дітей в дошкільних освітніх організаціях і сім'ї; створенням цілісного відкритого многокомпонентного освітнього простору, що враховує дитячу самобутність, суб'єктність дитинства як особливу реальність;
  • 6) встановленням реальних норм і критеріїв особистісного розвитку дошкільників на різних етапах дошкільного дитинства.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

  • 1. Дайте визначення поняття «дитинство».
  • 2. Розкрийте особливості сприйняття дошкільного дитинства і ставлення до нього в різні історичні періоди.
  • 3. Охарактеризуйте сутнісні сторони дитячої субкультури.
  • 4. Підготуйте фрагменти літературних творів, в яких розкриваються яскраві прояви дитячої субкультури.
  • 5. У чому суть виразу «бачити світ очима дитини»? Підготуйте виступ з комп'ютерною презентацією, що розкриває сенс цього виразу з орієнтацією на вітчизняні наукові школи або концепції вчених.

  • [1] 2 Див .: Алієва Т. І., Кудрявцев В. Т. Ще раз про дитячій субкультурі // Дошкільне виховання. 1997. № 3. С. 87.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >