Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Дошкільна педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ, ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У результаті вивчення даної глави навчається буде:

  • - Знати характеристику фізичного, соціально-морального, розумового та художньо-естетичного виховання дитини як цілісного та гармонійного процесу; психолого-педагогічні основи організації цілісного освітнього процесу ДОУ як інтеграції процесів розвитку, виховання і навчання, формування особистості; класифікацію педагогічних технологій; теорію навчання, прийняту у вітчизняній дошкільній педагогіці; психолого-педагогічні основи формування готовності дитини до школи;
  • - Вміти характеризувати сутність, напрями, принципи, форми і методи виховання і навчання дітей дошкільного віку; здійснювати педагогічну підтримку та супровід розвитку дитини в процесі його соціально-морального, фізичного і розумового, художньо-естетичного виховання; використовувати технології навчання дошкільнят, орієнтуючись на формування інтегративних якостей особистості; визначати рівень підготовленості дитини до школи; проводити педагогічну діагностику з метою оцінки досягнень дитини дошкільного віку; здійснювати наступність у роботі дитячого садка і школи;
  • - Володіти установкою на здійснення суб'єкт-суб'єктної взаємодії з дітьми як основи виховання і навчання, конструювання освітнього процесу ДОУ; вміннями, пов'язаними з педагогічною діагностикою і формуванням передумов навчальної діяльності дітей дошкільного віку.

Сучасні підходи до визначення змісту та методики виховання дітей дошкільного віку

При вивченні дошкільної педагогіки розглядаються наступні напрямки дошкільного виховання:

  • 1) фізична;
  • 2) розумове;
  • 3) соціально-моральне;
  • 4) художньо-естетичний.

Їх сукупність забезпечує всебічний і гармонійний розвиток дитини дошкільного віку. При цьому особливістю сучасної інтерпретації даного впливу виступає опис процесу результату виховання через категорії розвитку особистості, діяльності та відносини вихованців до себе і навколишнього світу - через категорію не тільки вихованості, але й воснітуемості-откликаемости на педагогічний вплив дорослого і дитячого колективу.

Фізіческое розвиток і виховання

У вузькому сенсі фізичний розвиток - процес формування і подальшого зміни впродовж індивідуального життя природних морфо-функціональних властивостей організму дитини, що позначаються антропометричними та біометричними показниками (зріст, вага, окружність грудної клітки, життєва ємність легенів; стан постави, вигинів хребта, динамометрія, вимірювання зводу стопи та ін.). У широкому сенсі фізичний розвиток передбачає розвиток психофізичних якостей і рухових здібностей (сила, витривалість, швидкість, гнучкість, спритність, координація, окомір).

Фізичний розвиток є об'єктом постійної уваги фахівців (медичних та педагогічних). В умовах дошкільних закладів 2 рази на рік (вересень, травень) проводиться діагностика фізичного розвитку та підготовленості. Дані медико-педагогічного обстеження заносяться в індивідуальну карту здоров'я і фізичного розвитку. Показники звіряються з нормативами, визначається рівень фізичного розвитку, який служить основою для перспективного планування в ДОУ фізичного виховання. У міру необхідності намічається індивідуальна корекційна робота. Своєчасне і повноцінне фізичний розвиток є запорукою здоров'я і основою формування довільного рухового поведінки, в якості критеріїв його оцінки у дошкільнят можна виділити наступні:

  • - Запам'ятовування і утримання правил у часі;
  • - Вибір засобів для організації своєї поведінки;
  • - Планування, контроль і виконання дії за правилом, зразком;
  • - Передбачення проміжних і кінцевих результатів своїх дій, а також можливих помилок;
  • - Вміння починати і закінчувати дію в потрібний момент;
  • - Гальмування імпульсних реакцій.

Однією з умов успішного фізичного розвитку є фізичне виховання.

Методологічні основи фізичного виховання дітей дошкільного віку представлені на рис. 12.

Проблемами фізичного виховання у вітчизняній педагогіці займалися П. Ф. Лесгафт, Е. Г. Леві-Гориневская, А. І. Бикова, М. Ю. Кистяковская, А. В. Кенеман, Д. В. Хухлаева, Т. І. Осокіна , Є. М. Вавилова, Е. Я. Степанепкова, М. А. Рунова, Г. П. Юрко, Ю. Ф. Змановский та ін.

Фізичне виховання - організований педагогічний процес, спрямований на різнобічне морфологічний і функціональний вдосконалення організму, формування рухових навичок, психофізичних якостей, досягнення фізичної досконалості. Під впливом фізичного виховання відбувається засвоєння основ фізичної культури, гармонійний розвиток особистості.

Система фізичного виховання базується на єдності мети, завдань і засобів, форм і методів роботи і спрямована на зміцнення здоров'я і всебічний фізичний розвиток.

Методологічні основи фізичного виховання

Рис. 12. Методологічні основи фізичного виховання

Метою фізичного виховання є формування звички до здорового способу життя. Згідно з визначенням ВООЗ - виховання фізичного і психічного здоров'я дитини (рис. 13).

Класифікація задач фізичного виховання

Рис. 13. Класифікація задач фізичного виховання

Умови фізичного виховання, що дозволяють вирішити ці завдання, представлені на рис. 14.

Різнобічний розвиток дітей виступає при цьому в якості принципу фізичного виховання. Так, наприклад, в процесі освоєння основних рухів у дитини можна розвивати різні види пам'яті: емоційну (якщо дитина зацікавлений навчанням, отримує задоволення від організованої рухової активності), образну (при сприйнятті наочного зразка рухів), словесну (при осмисленні рухової задачі і запам'ятовуванні послідовності всіх елементів вправи, а також дій в рухливій грі) та ін. Аналогічні дослідження, проведені іншими вченими, довели роль фізичного виховання у розвитку сприйняття і мислення, уяви дошкільнят, розширенні їх пізнавальних можливостей і розвиток інтелектуальних здібностей. Зокрема, дослідження, проведені Т. А. Тарасової, показали, що дошкільнята, мають низький рівень фізичної підготовленості, в 72% випадків характеризувалися низьким рівнем пізнавальної активності. У дошкільнят із середнім рівнем фізичної підготовленості низький рівень пізнавальної активності зустрівся в 22%, а серед дітей з високим рівнем фізичної підготовленості не виявилося жодного випадку з низьким рівнем пізнавальної активності.

Умови фізичного виховання

Рис. 14. Умови фізичного виховання

При цьому поряд з общепедагогическое дидактичними принципами (свідомості і активності, наочності та доступності та ін.), Є спеціальні, які виражають специфічні закономірності фізичного виховання:

  • - Всебічний і гармонійний розвиток особистості;
  • - Зв'язок фізичної культури з життям;
  • - Оздоровча спрямованість;
  • - Безперервність і систематичність чергування навантажень і відпочинку;
  • - Поступовість нарощування розвиваючих, тренувальних дій;
  • - Циклічність побудови занять; вікова адекватність фізичних вправ.

Крім принципів, в теорії і методики фізичного виховання виділяються засоби і методи фізичного виховання дошкільнят (рис. 15).

Фактори фізичного виховання

Рис. 15. Фактори фізичного виховання

Традиційно розрізняються три групи методів.

  • 1. Наочні методи, до яких відносяться наступні:
    • - Імітація (наслідування), яка широко використовується при проведенні та освоєнні загальнорозвиваючих вправ і таких рухів, як ходьба, біг і ін. - Так дитина починає представляти ту чи іншу тварину, предмет;
    • - Демонстрація і показ способів виконання фізкультурних вправ, до якого слід залучати самих вихованців. Це пов'язано з тим, що, коли рух виконується їх однолітками, діти можуть краще розглянути положення окремих частин тіла; крім того, у них виникає інтерес до розучують руху, з'являється впевненість, бажання самим виконати вправу якнайкраще. Дошкільнят залучають до показу фізичних вправ також через невідповідність розмірів допомоги зростанню фізкультурного керівника (вправи на гімнастичній стінці, подлезанія під мотузок та ін.);
    • - Використання наочних посібників (малюнки, фотографії, кінограм, діафільми, відеофільми);
    • - Використання зорових орієнтирів, звукових сигналів, допомоги: перші спонукають дітей до діяльності, допомагають їм уточнити уявлення про розучують русі, опанувати найбільш важкими елементами техніки, а також сприяють більш ефективному розвитку відтворює уяви, другі - застосовуються для освоєння ритму і регулювання темпу рухів, а також як сигнал для початку і закінчення дії, відіграють важливу роль для розвитку слухового сприйняття, почуття ритму і музичних здібностей.
  • 2. До словесним методам ставляться називання педагогом вправ, опис, пояснення, коментування ходу їх виконання, вказівки, розпорядження, запитання дітям, команди, бесіди, розповіді, виразне читання віршів та ін. При цьому вихователь використовує плануюче, супроводжуючу, коментують, узагальнюючу і регулюючу функції мови, використовуючи принцип фасцинации (від aнгл. fascination - чарівність) - спеціально організованого вербального (словесного) впливу, який призначається для створення позитивного емоційного фону процесу проведення фізкультурного заняття за рахунок сюжетно-образного викладу. Для цього вихователь повинен чітко уявляти тему занять і вміти формулювати її образно. Наприклад, традиційна тема "Навчання стрибків через коротку скакалку" може звучати нетрадиційно - "Подорож веселою мотузочки". По ходу заняття мотузочок перетворюється на скакалку, змійку, упряжку для конячки, вудку. Це забезпечує дію фасцинации - емоційного "зачаровування" процесом спостереження та здійснення рухів, супроводжуваного коментованій промовою педагога, його інтонацією і тембром, розстановкою пауз під час виголошення інструкцій. Завдяки цьому виявляється можливим зменшення втрат семантично значимої інформації при сприйнятті дітьми словесних інструкцій, підвищення ефективності у всіх сферах реалізації програми: оздоровчої, виховної, освітньої.
  • 3. До практичним методам можна віднести виконання рухів (спільно-розподілене, спільно-послідовне виконання рухів разом з педагогом і самостійне виконання), повторення вправ зі змінами та без, а також їх проведення в ігровій формі, у вигляді рухливих ігор та ігрових вправ, і в змагальній формі. Через введення змагальних ситуацій діти вчаться оцінювати дії однолітків, переживати за них, порівнювати їх дії зі своїми, виявляти причини помилкових дій і на основі емоційного передбачення результатів естафети, заздалегідь коригувати власні помилки. Крім того, результати використання ігрових і змагальних ситуацій на заняттях з фізичної культури свідчать про формування у дітей дошкільного віку внутрішнього плану дій і вмінь контролювати свої емоції, регулювати їх інтенсивність у проблемних ситуаціях і використовувати отримані навички в організації свого рухового поведінки вдома і на вулиці, а не тільки на заняттях в групі.

Відповідно до іншої класифікації, до методів фізичного виховання відносяться:

  • - Методи діагностики рівня рухової активності та фізичного розвитку дітей;
  • - Методи стимулювання і мотивації рухової діяльності;
  • - Методи організації рухової діяльності дітей;
  • - Методи регулювання та контролю рухової діяльності.

При цьому для виховання потрібних рухових якостей використовуються комплекси різноманітних методів і прийомів, до яких входять як вищеперелічені, так і спеціальні методи:

  • - Методи розвитку сили: метод повторних зусиль, метод розвитку динамічної сили і метод ізометричних зусиль (він характеризується максимальною напругою м'язів в статичному режимі, коли при виконанні вправ сила прикладається до нерухомого предмету і довжина м'язів не змінюється) та ін .;
  • - Методи розвитку швидкості рухів: ігровий метод, метод полегшених зовнішніх зусиль (зменшення дистанції, висоти і т.д.), метод багаторазового повторення швидкісних вправ з граничною інтенсивністю, змагальний метод та ін .;
  • - Методи розвитку витривалості: інтервальний метод (різновид повторного методу) - дозоване повторне виконання вправ відносно невеликий інтенсивності і тривалості із суворо певним часом відпочинку, де інтервалом відпочинку служить зазвичай ходьба, або повільний біг; метод гри швидкостей (полягає в безперервному русі, але зі зміною швидкості на окремих ділянках руху) та ін .;
  • - Методи розвитку гнучкості: метод багаторазового розтягування, ігровий метод, музично-ритмічні вправи та ін .;
  • - Методи розвитку спритності: повторний та ігровий методи, змагальний метод та ін.

При цьому в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку (молодша і середня групи) переважають прийоми опосередкованого навчання (гра), пояснення, що супроводжується показом, виконання дітьми вправ спільно з вихователем і ін. У старшій і підготовчій до школи групах ведучими є методи і прийоми прямого навчання, а також методи і прийоми, спрямовані на формування рухових якостей (строго дозовані вправи, їх повторення через певні інтервали часу, збільшення інтенсивності рухів та ін.).

У методиці фізичного виховання, окрім методів, виділяються специфічні організаційні форми.

Існують наступні організаційні форми:

1) фізкультурні заняття. Для ефективного формування образу мети фізкультурних занять потрібно просити дітей коментувати і планувати досвід вирішення проблемних рухових ситуацій в мовному плані ("Що ти робиш?" "Який рух виконуєш?"); відповідати на питання: "Навіщо ми тренуємося в бігу, стрибках, метанні і т.д.?" "Що ви робите, щоб стрибнути далі, бігти швидше та ін.?"

Далі необхідна інтеграція досвіду пізнання, переживання і дії в процесі формування алгоритму аналізу рухової задачі як проблемної ситуації. З цієї точки зору важливими стають такі здібності, як (за Е. Акопова):

  • - Розрізнення "можу", "не можу", "не знаю, можу чи не можу" і використання цього розрізнення для оцінки та організації своїх дій;
  • - Розрізнення "завдання, результат дії" і його використання для планування та організації своїх дій;
  • - Розрізнення "завдання, спосіб дії" і його використання для планування та організації своїх дій;
  • - Розрізнення "умови вчинення дії, варіанти способів" і його використання для планування та організації своїх дій;
  • - Розрізнення "результат дії, наслідки дії" і його використання для організації своїх дій.

У зв'язку з набуттям досвіду пізнання, переживання і усвідомлення своїх рухових можливостей ми припустили, що в якості образу - результату фізкультурних занять дітям можна задати три рівні, які дитина повинна відчувати, знати, і відповідно до них організовувати свої дії:

  • 1 рівень - "розумію, що потрібно зробити, і можу це зробити";
  • 2 рівень - "розумію, що потрібно зробити, і мені це зробити не по силам";
  • 3 рівень - "не знайомий з такою ситуацією, не знаю, що від мене може знадобитися, можу спробувати виконати, але з додатковою страховкою або відмовитися виконувати";
  • 2) фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня (ранкова гімнастика, спортивні вправи на прогулянці, фізкультурні хвилинки, прогулянки за межами дільниці, індивідуальна робота);
  • 3) самостійна рухова активність дітей;
  • 4) активний відпочинок (фізкультурний дозвілля, фізкультурні свята, Дні здоров'я та ін.).

Фізична культура особистості як результат фізичного виховання являє собою складне системне утворення, в якому всі компоненти структури мають тісний взаємозв'язок, доповнюють і обумовлюють один одного:

  • - Мотиваційно-потребностний компонент є головною спонукальною, направляє і концентруючи рухові і фізичні можливості силою, визначає спрямованість особистості, стимулює і мобілізує її на прояв активності у сфері освоєння фізичної культури;
  • - Когнітивно-інтелектуальний компонент визначає кругозір особистості, спрямованість її оцінок, зміст цінностей і уявлень про здоровий спосіб життя, специфіку рефлексії результатів рухової активності та діяльності, тісно пов'язаний з соціально-духовними цінностями, прийнятими в даній культурі;
  • - Фізкультурно-діяльний компонент характеризує специфіку організації та самоорганізації рухової та фізкультурної активності дитини на основі засвоєних цінностей і сформованих уявлень.

Стан фізичної культури безпосередньо пов'язане з наступними показниками розвитку дітей: з формуванням потреби в руховій активності та вдосконаленні, розвитком фізичних якостей особистості, накопиченням і збагаченням рухового досвіду. Залежно від даних показників вся група вихованців розподіляється за диференційованими підгрупах: з низьким, середнім або високим рівнем сформованості фізичної культури. Динаміка її формування визначається при переході дітей молодшого дошкільного віку з низького на середній, з середнього на високий рівень фізичної культури в старшому дошкільному віці (рис. 16).

Розподіл дітей за диференційованими групами залежно від сформованості фізичної культури (у%)

Рис. 16. Розподіл дітей за диференційованими групами залежно від сформованості фізичної культури (у%)

Іншим результатом фізичного виховання і формування фізичної культури є різнобічний розвиток дітей.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук