ВИЩІ ВОДНІ РОСЛИНИ І ФІТОПЛАНКТОН

Водна рослинність і фітопланктон, як все автротрофние організми, потребують сонячному світлі, углекислоте, біогенних елементах.

У розріджених біоценозах прибережно-водна рослинність і фітопланктон розвиваються паралельно, не вступаючи в конкурентні відносини. При збільшенні інтенсивності заростання водойми прибережно-водна рослинність починає пригнічувати розвиток фітопланктону. Це відбувається вже при біомасі водної рослинності близько 1,5 кг / м 3 (Т. Н.Кутова, 1957, 1977). Пояснюється це головним чином недоліком сонячного світла в заростях і конкуренцією за біогенні елементи, зміною іонного складу водного середовища, а також негативним метаболічним впливом. При розрідженні заростей за рахунок їх виїданням білим амуром біомаса фітопланктону відновлюється, а продукція збільшується в десять і більше разів.

Однак деякі автори (І. Т. Астаповіч, 1967, 1972; В.І.Лях- вич, 1972; І.Т.Астаповіч і ін., 1973) відзначають зниження біомаси фітопланктону в заростях прибережно-водної рослинності при повній забезпеченості його вітамінами , биогенами і мікроелементами, пояснюючи це негативним впливом метаболітів вищої водної рослинності. Експериментально показано негативний вплив вищих рослин на розвиток синьо-зелених водоростей - Anabaena robusla, Anabaenopsis intermedia, Microcystis aeruginosa та ін., Причому альгіцидною дію мають водні екстракти (зокрема, рогозу, очерету), отримані з різних частин рослин. Можливість харчової конкуренції в даному випадку виключалася, оскільки в кінці досвіду в культуральному середовищі було досить азоту і фосфору.

Зниження таким способом чисельності фітопланктону має велике значення в системі водопостачання міст і населених пунктів, оскільки багато водорості при масовому розвитку надають воді запах і неприємний присмак. «Цвітіння» водойм є справжнім лихом у водопостачанні, так як до теперішнього часу практично відсутні ефективні способи видалення водоростей і що виділяються ними пахнуть органічних речовин. Водорості, що виділяють цілу гаму запахів, відносяться до різних систематичних груп: Asterionella (з Діатомеї) - слабо виражений землистий запах; при значних кількостях цих водоростей - запах герані, при великих кількостях - сильний рибний запах; Tabellaria (з діатомових) - ароматичний, геранієвих, рибний; Dinobryon (з золотистих) - запахи фіалки і рибний; Synura (з золотистих) - огірковий, рибний; Pandorina, Eudorina (із зелених) - рибний запах; Anabaena, Aphanizomenon (з синьо-зелених) - запах цвілі, трави, при великих кількостях - настурцій; MaUomonas (з золотистих) - фіалковий і рибний запах; Cryptomonas (з кріптофітових) - приторно фіалковий запах; Ceratium (з ді- нофітових) - смердючий запах; Uroglenopsis (з золотистих) - запах риб'ячого жиру.

Прибережно-водні рослини стримують розвиток водоростей і тим самим дозволяють вирішувати проблему боротьби з запахом води одним з простих способів.

Велике значення в житті водойм має виділення водоростями органічних речовин типу фітонцидів. Хімічний склад фітонцидів різних видів рослин представляє комплекс різних органічних сполук. Відомі «поживні», «ростові» і «поведінкові» речовини (С. Є. Lucas, 1961, по К. М.Хайлову, 1971). Виділення рослин беруть участь в регулюванні продукційних процесів подібно біогенних елементів. Метаболічна регуляція формування структури рослинних угруповань є основною, на противагу концепції харчової конкуренції при порівняно невеликих щільності особин (В. Д. Федоров, 1978). Виділення водоростями органічних сполук не тільки впливає на формування рослинних угруповань, а й значною мірою визначає взаємини між видами рослин, в тому числі і з водоростями.

Таким чином, занурена водна рослинність може використовуватися для регуляції чисельності фітопланктону і в боротьбі з «цвітінням» водойм, що і пропонується деякими дослідниками (А. В.Францев, 1961).

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >