Бактерії знаходяться у воді як в підвішеному стані (бак- теріопланктон), так і на водних організмах у складі обростань і в донних відкладеннях. Стебла і листя прибережно-водної рослинності є місцем проживання не тільки водоростей, але і бактерій. Заселення бактеріями будь-якій поверхні, в тому числі і рослин, здійснюється досить швидко, починаючи вже з перших годин контакту (Г.С. Карзінкін, 1934).
Рослини і живуть на їх поверхні бактерії найчастіше знаходяться між собою в мутуалістіческіе взаєминах (Ю. А. Горбенко, 1973). Рослини виділяють різні метаболіти, які утилізуються бактеріями. Цей процес має в значній мірі загальнобіологічий характер. Екологічне значення цього явища досить важко переоцінити. Воно впливає на формування рослинних угруповань, визначає взаємини між рослинами і організмамі- деструкторами, і в першу чергу бактеріями. Останні, розкладаючи органічні речовини, втягують в біотичний кругообіг мінеральні сполуки, необхідні для росту рослин. В процесі еволюції організми пристосувалися, з одного боку, до використання метаболітів іншого виду, з іншого - виробили захисну реакцію від їх негативного впливу.
Роль водоростей (Н. В. Морозов, 2001) наступна:
• стимуляція діяльності мікроорганізмів, що мешкають на їх поверхні і безпосередньо у воді, продуктами свого метаболізму;
• створення активної адсорбирующей і переробної поверхні;
• підтримання високого окисного рівня за рахунок збагачення води розчиненим киснем.
У зв'язку з підвищеним вмістом в прибережній зоні легкозасвоюваного органічного речовини відзначено більшу кількість бактерій в заростях рослин (В. М. Кудрявцев, 1978). В їх товщі чисельність бактерій досягає кілька десятків мільйонів клітин в 1 мл води, в мулі - кілька десятків мільярдів клітин в 1 г намулу.
Однак відзначені випадки негативного впливу рослин, зокрема водних мохів (Riccia fluitans і Amblystegium riparium), на сапрофітну мікрофлору. В заростях занурених водних рослин зміст сапрофитной мікрофлори було нижче, ніж на відкритих ділянках. Експерименти з елодєю і харо- вимі водоростями показали, у міру росту рослин чисельність бактерій знижується (Н.М. Кабанов, 1962; К.А. Кокін, 1963).
При відмирання прибережно-водних рослин інтенсивно розвиваються бактерії і гриби. Крім того, при збагаченні води продуктами розпаду спостерігається розвиток бактеріопланктона. У міру розкладання прибережно-водних рослин збільшується кількість бактерій, що розкладають клітковину, цукор і крохмаль (М.А. Мессінева, А. І. Горбунова, 1946).
Розкладання водних рослин відбувається в кілька етапів (К.А.Кокін, 1982):
• початок розпаду - виділення в середу водорозчинних речовин, інтенсивний розвиток мікроорганізмів і, як результат, мінералізація органічної речовини;
• стабілізація вмісту у воді біогенних речовин;
• споживання виділених біогенних речовин і подальший розвиток рослин.
Водна рослинність визначає продуктивність прибережної зони водойм; її прижиттєвими і посмертними споживачами є бактерії, гриби, зообентос і риба. Однак надмірне розвиток прибережно-водної рослинності призводить до евтрофікації і заболочування водойм (К. А. Кокін, 1982).
