Політика більшовиків в період становлення Радянської влади

Перші декрети

Головним завданням більшовиків після їх приходу до влади стало створення нової системи державного управління. В якості універсальної форми були обрані Поради, які розглядалися як органи диктатури пролетаріату. Всі інші структури державного апарату повинні були контролюватися цими органами і формуватися при їх пряму або опосередковану участь.

Виконавчу владу в країні здійснювало більшовицький уряд - Рада народних комісарів на чолі з В.І. Леніним.

Перші декрети Радянської влади були спрямовані на задоволення вимог робітників і селян з метою заручитися їх підтримкою, а також зміцнити нову владу (табл. 41).

Таблиця 41

Перші декрети Радянської влади

Декрет	Дата	Зміст
Декрет про землю	26 жовтня 1917	Ліквідація поміщицького землеволодіння, націоналізація землі і передача права розпоряджатися нею волосним земельним комітетам і місцевим Радам селянських депутатів
Декрет про мир	26 жовтня 1917	Пропозиції до воюючим сторонам про укладення миру без анексій і контрибуції
Декрет про друк	27 жовтня 1917	Заборона на видання низки правих газет, які виступали проти Радянської влади
Декрет про восьмигодинний робочий день	29 жовтня 1917	Встановлення восьмигодинного робочого дня в промисловості
Декларація прав народів Росії	2 листопада 1917	Проголошення рівності і суверенітету народів Росії, право на вільне самовизначення аж до відокремлення
Декрет про знищення станів, цивільних, придворних і військових чинів	11 листопада 1917	Ліквідація станового поділу суспільства і введення єдиного найменування - громадянин Російської республіки
Декрет про організацію Вищої ради народного господарства (ВРНГ)	2 грудня 1917	Створення органу по здійсненню націоналізації промисловості та управління націоналізованими підприємствами
Декрет про утворення Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВЧК)	7 грудня 1917	Створення першого карального органу Радянської влади для боротьби з її противниками

У складних умови післяжовтневого становлення Радянської влади більшовики пішли на політичний союз з лівими есерами. 17 листопада 1917 до складу РНК увійшли три представники цієї партії (А.Л. Колегаєв, І.З. Штернберг, П.П. Прошьян).

Коаліція більшовиків і лівих есерів проіснував до березня 1918, коли на знак протесту проти Брестського миру з Німеччиною ліві есери вийшли зі складу Радянського уряду.

Установчі збори і його доля

Проблема Установчих зборів в Росії, яке розглядалося завжди як альтернатива самодержавству, існувала на різних етапах історичного розвитку країни. На початку XX ст. вимога скликання Установчих зборів містилося в програмах більшості політичних партій ліберального і соціалістичного спрямування. З лютого 1917 ця вимога стала загальним.

25 березня 1917 постановою Тимчасового уряду було скликано Особлива нарада для розробки проекту положення про вибори в Установчі збори. У підсумку був підготовлений досить демократичний виборчий закон, що вводив загальне (включаючи жінок і військовослужбовців) пряме і рівне виборче право при таємному голосуванні без будь-яких цензів, крім вікового (для всіх - 20 років, для військовослужбовців -18 років).

Але вибори під різними приводами відкладалися, їх дата кілька разів переносилася. Спочатку вони були призначені на 17 вересня, потім відстрочені до 12 листопада 1917 У цей час ініціатива перейшла до рук більшовиків. Захопивши владу, вони домоглися прийняття II Всеросійським з'їздом Рад декретів про землю і світі, які відповідали основним сподіванням народів Росії, тому більшовики, здійснивши вибори до Установчих зборів і не перемігши на них, зуміли розігнати 6 січня 1918 Установчі збори і зберегти владу в країні (схема 207).

Схема 207