РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ У 1985-1991 РОКАХ. ПЕРЕБУДОВА

Цілі, передумови та етапи перебудови

У березні 1985 р на тлі загального прагнення країни до оновлення в результаті закулісної боротьби до влади прийшов новий політичне керівництво на чолі з М.С. Горбачовим.

Розташовуючи всеосяжної інформацією, ретельно приховуваних від суспільства, і розуміючи, що в країні настає важка криза. Політбюро ЦК КПРС з ініціативи М.С. Горбачова вирішує приступити до реформування суспільства, яке в подальшому отримає назву "перебудова" (схема 259). Цей період стане одним з найдраматичніших в новітній вітчизняній історії.

Спочатку вважалося, що реформування СРСР має йти по шляху вдосконалення принципів соціалізму, очищення його від сталінських деформацій, використання ленінських підходів при вирішенні складних соціально-економічних і політичних проблем.

Передумови перебудови

Схема 259

Були надії на те, що вдасться змусити працювати цю систему, надавши їй друге дихання.

Вже на заході перебудови, в лютому 1991 р, М.С. Горбачов так пояснював причини її початку: "Тільки на перший погляд може здаватися, що все було тоді нормально. Вже в кінці 1970-х - початку 1980-х рр. Стало ясно, що так далі вести справи не можна. Приріст продуктивності праці зменшився в два рази, а потім дійшов до нуля. На одиницю національного доходу ми витрачали в порівнянні з розвиненими країнами електроенергії, палива, металу в півтора-два рази більше. Поки були невичерпні ресурси, добра кон'юнктура на нафту, невичерпні трудові ресурси - викручувалися за рахунок цього. Потім трудових ресурсів стало не вистачати, що ж стосується природних - за ними довелося йти в необжиті райони, виробляючи величезні витрати. Як говориться, безтурботне життя скінчилася ...

Додам й інші причини. Наша економіка перевантажена галузями важкої промисловості, занадто мало підприємств виробляють товари народного споживання. Це була сама мілітаризована економіка в світі і самі величезні витрати на оборону. Якщо ще згадати, що відбувалося в політичному процесі, - ніхто не міг і слова правдивого сказати: треба щось робити на підприємстві, в регіоні, республіці. Нікого не цікавила думка робітничого класу, селянства, інтелігенції ".

Іншими словами, перебудова була викликана об'єктивною необхідністю, яка обумовлювалася кризовими явищами в усіх сферах життя суспільства.

Основні етапи перебудови наведено в табл. 49.

Спроби економічних перетворень

У М.С. Горбачова, коли він почав перетворення, по всій видимості, не було цілісної і розгорнутої програми реформ, тому спочатку для досягнення швидкого поліпшення стану справ у народному господарстві використовувалися підходи, традиційні для радянської адміністративно-командної системи.

Першим практичним кроком на шляху до реформування стали рішення, прийняті на квітневому (1985) Пленумі ЦК КПРС, в яких проголошувався курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни (схема 260). Це передбачало науково-технічне оновлення виробництва і досягнення світового рівня продуктивності праці, вдосконалення економічних відносин, активізацію всієї системи політичних і суспільних інститутів. Ставка робилася на прискорення науково-технічного прогресу. У вітчизняне машинобудування направили 10 млрд рублів капітальних вкладень, на ті часи це були величезні кошти.

Таблиця 49

Основні етапи перебудови

Етапи

Зміст

Перший (1985-1987)

Курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Початок антиалкогольної кампанії. Чорнобильська трагедія. Невдача перетворення традиційними для системи адміністративно-командними методами. Зміна моделі реформування: від прискорення до перебудови.

Спроби здійснення економічних реформ шляхом перебудови управління народним господарством. Надання самостійності підприємствам і переведення їх на госпрозрахунок

Другий (1988-1989)

Початок розвитку приватної ініціативи та підприємництва (індивідуальна трудова діяльність, кооперативи). Здійснення реформи політичної системи.

Політичне пробудження суспільства і його розкол на демократів і комуністів. Загострення боротьби суспільно-політичних сил.

Початок конфліктів у сфері міжнаціональних відносин. Посилення боротьби за владу між союзними і національно-республіканськими політичними елітами.

Набуття перебудовними процесами некерованого характеру

Третій (1990-1991)

Поглиблення реформи політичної системи. Скасування монопольного права КПРС на владу. Установа поста Президента СРСР.

Вироблення шляхів переходу до ринкової економіки.

Наростання політичного протиборства. Серпневих подій 1991 р

Обвальний розпад суспільства і держави. Крах перебудови

Найближчий резерв прискорення ініціатори перебудови бачили в необхідності наведення порядку у виробництві, зміцнення дисципліни та підвищення організованості. Для підвищення якості продукції, що випускається на великих підприємствах ввели державну приймання, яка, на жаль, виявилася лише черговою бюрократичною структурою, що призвело до збільшення адміністративного персоналу і практично не відбилося на якості товарів.

Курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни

Схема 260

У травні 1985 р країні почалася антиалкогольна кампанія, заснована на широкому комплексі адміністративно-заборонних заходів. Різко скоротилося виробництво винно-горілчаних виробів, вирубувалися багато гектарів виноградників на півдні країни. У результаті істотно скоротилися надходження до держбюджету. Соціальні та економічні витрати такої ініціативи самим негативним чином вплинули перебіг перебудови.

До серйозних наслідків для країни привела аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 р .: загинули люди, радіоактивне опромінення отримали десятки тисяч чоловік, зараженню піддалися великі території України, Білорусії та РРФСР.

Незабаром стало очевидно, що ніякого прискорення не вийшло і кардинальних змін в економіці не відбулося.

Тому керівництво країни, щоб пожвавити економіку, стало шукати нові шляхи: надавати самостійність підприємствам, скорочувати планові показники, розширювати сферу діяльності недержавного сектора.

Червневий (1987) Пленум ЦК КПССС затвердив основні напрямки перебудови управління економікою. Незабаром на сесії Верховної Ради СРСР був прийнятий Закон про державне підприємство (об'єднання), який набирав чинності з 1 січня 1988 року, а Рада Міністрів затвердив постанову про перебудову планування, ціноутворення, фінансів (схема 261). До заходів, які видавалися за радикальну економічну реформу, ставилися наступні:

Спроби економічних реформ у період перебудови (1987-1988 рр.)

Схема 261

  • • переведення підприємств на повний госпрозрахунок;
  • • радикальна перебудова централізованого керівництва економікою;
  • • докорінна зміна планування;
  • • реформа ціноутворення та фінансово-кредитного механізму;
  • • створення нових організаційних структур управління;
  • • всебічний розвиток демократичних основ управління, широке впровадження самоврядних почав, включаючи вибори керівників підприємств і організацій.

Підприємства отримали можливість самостійно планувати свою діяльність на основі відповідних контрольних цифр, встановлених державними органами, здійснювати прямі горизонтальні зв'язки з іншими організаціями. Але реального втілення ці заходи практично не отримали, зберігався диктат центральних відомств у встановленні всякого роду нормативів, панувала система поставок по "лімітам", була відсутня оптова торгівля, затягувалася реформа ціноутворення.

Почалося розвиток приватної підприємницької діяльності. Прийняті в 1988 р закони про кооперацію та індивідуальної трудової діяльності легалізували приватний бізнес у сфері виробництва товарів і послуг. До весни 1991 в кооперації були зайняті більш 7 млн громадян (5% активного населення) і ще 1 млн - в індивідуальної трудової діяльності. Але становлення і розвиток даного напряму супроводжувалося великими труднощами. Суспільство проявляло ворожість і недовіру до вільного підприємництва, обурювалось незвично високими цінами, побоювалося кримінального характеру відносин у цьому секторі економіки.

До кінця 1988 уряд під керівництвом Н.І. Рижкова нарешті прийшов до розуміння того, що всі попередні спроби реанімувати соціалістичну економіку адміністративними методами ні до чого не привели. І стало ясно, що необхідний перехід до ринкової економіки. У 1990 р було підготовлено два варіанти перекладу економіки країни на ринкові рейки (схема 262). Одна програма була запропонована урядом Н.І. Рижкова, а інша - групою економістів під керівництвом академіка С.С. Шаталіна і Г.А. Явлінського.

Урядова концепція регульованої ринкової економіки була представлена Н.І. Рижковим у Верховну Раду СРСР в травні 1990 року та передбачала комплекс, що поєднував в собі як жорсткі директивні заходи, так і економічні важелі. Особливе значення надавалося реформі цін, згідно з якою передбачалося адміністративним шляхом підвищити ціни на споживчі товари з 1 января1991 р, а на хліб - з 1 липня 1990 Програма розраховувалася на шість років, і головними її особливостями були сполучуваність адміністративних і ринкових засад, контрольованість рівня цін і поступове, поетапне введення ринкових механізмів.

Варіанти переходу до ринкової економіки

Схема 262

Радикально налаштовані реформатори, що групувалися навколо Б.Н. Єльцина, який займав тоді посаду Голови Верховної Ради РРФСР, підготували свою економічну програму "500 днів". Вона передбачала більш швидкий перехід до ринкової економіки на основі наступних передумов, які повинні бути створені в перехідний період:

  • • максимальної свободи економічного суб'єкта (підприємства, підприємця);
  • • повної відповідальності економічного суб'єкта за результати господарської діяльності, що спирається на юридична рівноправність всіх видів власності, включаючи приватну;
  • • конкуренції виробників як важливого чинника стимулювання господарської активності;
  • • вільного ціноутворення, оскільки ринкові механізми ефективні тільки в тому випадку, якщо переважна більшість цін встановлюється на ринку вільно, врівноважуючи попит і пропозиція;
  • • створення ринків робочої сили та фінансів при збереженні значного неринкового сектора (оборона, освіта, охорона здоров'я, наука, культура);
  • • відкритості економіки, її послідовної інтеграції в систему світових господарських зв'язків;
  • • забезпечення високого ступеня соціальної захищеності громадян;
  • • відмови всіх органів державної влади від прямої участі в господарській діяльності (за винятком специфічних областей).

У цій програмі також зазначалося, що ринок потребує державного і громадському регулюванні з метою попередження таких негативних наслідків, як нестабільність виробництва, надмірна майнова і соціальна диференціація, нерівномірність розвитку окремих регіонів. Дана програма являла собою економічно грамотно прописаний документ. Але у багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених він викликав настороженість через передбачуваної швидкості переходу до ринку, що, мабуть, було вельми утопічно.

Обидва варіанти переходу до ринкових відносин восени 1990 були представлені для обговорення до Верховної Ради СРСР, але ні той, ні інший проект не отримав підтримки. М.С. Горбачову було доручено доопрацювати ці матеріали і зробити щось середнє з двох запропонованих програм. У результаті вийшов вельми розлогий документ «Основні напрямки щодо стабілізації народного господарства і переходу до ринкової економіки", який носив декларативний характер, відображав швидше наміри, а не програму переходу до ринкової економіки. Тим більше незабаром з'ясувалося, що жодна з союзних республік не погоджувалася приймати його до виконання.

Продовжувалося погіршення економічної ситуації, загальний товарний дефіцит і введення талонів на основні споживчі товари на тлі безуспішних спроб влади перейти до ринкової економіки посилювали соціальну напруженість у суспільстві. У країні почалися страйки. Влітку 1989 року вони охопили майже всі вугільні райони СРСР. Спочатку висувалися переважно економічні вимоги (поліпшення матеріального становища, розширення самостійності підприємств), а потім, з весни 1990 р, почали звучати й політичні (обмеження всевладдя КПРС, відставка керівників країни та регіонів і ін.), Що стало відображенням прискорюваних процесів поляризації суспільства і зростання напруження боротьби політичних сил.

Наприкінці 1990 р, щоб кілька розрядити ситуацію, М.С. Горбачов прийняв рішення про реорганізацію Ради Міністрів і створенні Кабінету міністрів при Президентові СРСР. Прем'єр-міністром був призначений В.С. Павлов, який розробив свою програму переходу до ринку, названу антикризовою. У ній передбачалися заходи з роздержавлення і приватизації власності, стабілізації фінансово-кредитної системи, залученню іноземного капіталу і т.п. Але здійснення цієї програми так і не почалося зважаючи послідували бурхливих політичних подій (серпневий путч 1991 р розпад СРСР і ін.).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >