Навігація
Головна
 
Головна arrow Маркетинг arrow Реклама і зв'язки з громадськістю
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Види комунікації

Коли говорять про комунікацію у вузькому сенсі слова, то передусім мають на увазі той факт, що в ході взаємодії люди обмінюються між собою різними думками з того чи іншого питання, уявленнями про який-небудь майбутню подію, ідеями, інтересами, настроями, почуттями, установками та ін. Всі ці явища можна розглядати як інформацію, і тоді сам процес комунікації може бути зрозумілий як процес обміну інформацією.

Відповідно до точки зору провідних вітчизняних вчених (Г. М. Андрєєва, М. М. Бахтін та ін.), При якому розгляді людського взаємодії з погляду теорії комунікації фіксується лише формальна сторона справи: як інформація передається, в той час як в умовах людського спілкування інформація не тільки передається, по й формується, уточнюється, розвивається.

У попередніх розділах поняття комунікація детально розглядалося в різних аспектах. Нагадаємо, що комунікацією називають:

  • а) передачу інформації, тобто повідомлення;
  • б) взаємодія, тобто спілкування.

Вона може здійснюватися в процесі будь-якої діяльності за допомогою різних знакових способів, наприклад мови, жестів, абетки Морзе та ін. Вивченням таких знакових систем займається семіотика.

Вербальна комунікація

Одним з головних соціообразующіх та основних засобів комунікації є людська мова. Дослідження вчених показали, що спілкування між людьми на дві третини складається з мовного взаємодії.

Мова як спосіб передачі інформації за допомогою певних звуків виник досить давно. Він поступово вироблявся кожним народом окремо в процесі свого і його розвитку. Мова - це інструмент комунікації. Слова - це наша знакова структурна система. Слово - це часто складний і багатофункціональний знаковий символ, який може позначати до того ж різні предмети. Порівняйте: кнопка дверного дзвінка; кнопка - переносне позначення маленького, кирпатого носа на круглому обличчі і т.д .. "Кругле" можна віднести і до соняшника - плоскому предмету, і до яблука - об'ємному предмету, і до сонця - предмету, визначеного обивателем вельми умовно, невизначено.

Мова до того ж є потужним соціокультурним фільтром нашого досвіду. У будь-якому словнику представлено безліч слів, значення більшості яких середньостатистична людина може якщо не пояснити, то хоча б приблизно витлумачити. Однак у побуті побуту ми досить часто користуємося одними значеннями, причому вельми мізерними, і нехтуємо іншими. Чому? Все дуже просто: як кажу, так і мислю, як мислю, так і живу. Мова вибірково направляє нашу увагу на найбільш значущі для нас у цій соціальному середовищі об'єкти. Поняття "мова" має кілька значень:

  • • особливий вид людської діяльності;
  • • різновид спілкування за допомогою мови (те, що зазвичай називають стилем мови, стилем), яка характеризується відбором певних лексичних та граматичних засобів залежно від умов і цілей комунікації (ділова і офіційна мова, поетична мова, професійна мова та ін.);
  • • види синтаксичного побудови висловлювання (непряма і пряма мова, уривчаста мова, чужа мова та ін.).

Мова - це особливий, щільно і нерозривно пов'язаний з іншими вид людської діяльності (трудової, пізнавальної, мнемічної і т.д.).

Так як "мовна діяльність є спеціалізоване вживання мови для спілкування, окремий випадок діяльності спілкування", то "мова є потенційний компонент будь-якої діяльності, наприклад пізнавальної (розумової), мнемічної тощо". Людина, здійснюючи цю діяльність, використовує засоби мови в двох основних цілях: для спілкування з іншими людьми або для звернення до самого себе. Таким чином, мова як психологічний стан співвідноситься з категоріями мислення, пам'яті і т.п.

Мова є одним з основних засобів передачі інформації. У промові реалізується і через неї за допомогою висловлювань виконує свою комунікативну функцію мову. Мовне оформлення кожного конкретного повідомлення визначається у своїй основі цілями, які ставить перед собою його автор. Кожне висловлювання виконує ту чи іншу функцію в процесі комунікації (залучення уваги, встановлення контакту, передача інформації та ін.).

До основних, загальних функцій мови (за М. А. Василик) у процесі комунікації відносяться:

  • комунікативна (функція обміну інформацією);
  • апеллятивная (вплив на адресата);
  • експресивна (експресія - вираз і виразність).

До приватним функціям відносять:

  • конструктивну (формулювання думок);
  • фатіческім (обмін ритуальними, традиційними або етикетних формулами спілкування);
  • метаязиковой (функція тлумачення; використовується при необхідності перевірити, чи користуються співрозмовники одним і тим же кодом);
  • поетичну;
  • емотивну (безпосередня емоційна реакція на ситуацію);
  • волюнтатівной.

Функцію, яку виконує мова в процесі комунікації, визначає вид висловлювання і відбір слів. Залежно від цілей, які переслідують учасники комунікації, виділяють наступні типи висловлювань:

  • - Повідомлення;
  • - Думка;
  • - Судження;
  • - Рекомендація;
  • - Рада;
  • - Критичне зауваження;
  • - Комплімент;
  • - Пропозиція;
  • - Висновок;
  • - Резюме;
  • - Питання;
  • - Відповідь;
  • - Наказ (вказівка) та ін.

Усне мовлення умовно можна розділити на зовнішню і внутрішню.

Внутрішня мова розуміється як спілкування людини з самим собою. За таке спілкування не є комунікацією, оскільки не відбувається обміну інформацією.

Зовнішня мова включає в себе полілог (який визначається як вид рівноправного діалогового спілкування безлічі людей), діалог, монолог. Проблема діалогу є основною для вивчення процесу комунікації.

У процесі мовної комунікації можуть виникнути такі специфічні комунікативні бар'єри.

  • 1. Логічний бар'єр - виникає у партнерів з неоднаковим видом мислення. Залежно від того, які види і форми мислення переважають в інтелекті кожного партнера, вони спілкуються на рівні розуміння або нерозуміння.
  • 2. Стилістичний бар'єр - невідповідність форми подання інформації її змісту. Виникає при неправильній організації повідомлення. Повідомлення має бути побудовано: від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних положень до заперечень і питань, відповідям, висновків, резюмування.
  • 3. Семантичний (смисловий) бар'єр - виникає при невідповідності лінгвістичного словника зі смисловим інформацією, а також через відмінності в мовному поведінці представників різних субкультур.
  • 4. Фонетичний бар'єр - перешкоди, створювані особливостями мови мовця (дикція, інтонація, логічні наголоси і т.д.). Треба говорити чітко, виразно, досить голосно.

Як вже було зазначено раніше, комунікативна функція мови є найважливішою. Комунікативний процес можна розглядати як обмін значущою інформацією між людьми, а метою комунікативного процесу вважати усвідомлення і розуміння переданої і одержуваної інформації.

Інформацію, що міститься в людської мови, можна визначити як вербализовать передачу вже здобутих, осмислених і організованих в структурну систему уявлень людини про різні факти об'єктивної дійсності.

У одиниці мови - реченні існують два поняття, як "дане" і "нове". Стосовно до висловлення-поняттю "нове" можна інтерпретувати як висловлювання-поняття - "інформація". Кожна одиниця мови має певний зміст і потенційно несе в собі певний обсяг інформації, який залежить від величини, характеру і незалежності даної одиниці. Можна прийняти, що зміст мовної одиниці - це сукупність ознак поняття, вираженого даною одиницею. Тоді інформативність мовної одиниці - це міра змісту даної одиниці в конкретній реалізації.

Розглянемо особливості основної моделі передачі інформації з погляду вербальної комунікації. Інформація, що передається засобами мови, починається з екстралінгвістичних категорій і проходить стадії кодування, відправлення, можливих спотворень, одержання, сприйняття, декодування, розширення, адаптації, розуміння, реалізації і т.д. Іншими словами, всі ті трансформації, які необхідні для ефективного процесу комунікації відповідно до змісту отриманої інформації.

Джерелом інформації у вербальній комунікації, як правило, виступає говорить або пише суб'єкт (творець повідомлення).

Каналом інформації може бути голосовий апарат творця повідомлення, рукописне або надруковане лист і технічні засоби поширення інформації (електронні засоби зв'язку, друк, радіо, телебачення, глобальні та локальні комп'ютерні мережі) і ті умови, в яких здійснюється посилка сигналів. Канали підрозділяють на засоби масової комунікації та міжособистісні канали.

Код - в даному випадку комунікації - це сама мова. При цьому кодування визначається як переклад інформації з внутрімозкового коду в мовні одиниці, а декодування - зворотний йому процес сприйняття і розуміння висловлювань. Внутрішня переробка пов'язану зі словом інформації при сприйнятті і розумінні мови (кодування і декодуванні) є об'єктом психолінгвістики.

Теоретичні моделі процесів сприйняття, кодування, розпізнавання вербальних сигналів можна умовно розділити на два типи:

  • 1) моделі описують процеси, які протікають при сприйнятті та створенні тексту;
  • 2) моделі орієнтовані на представлення структур - відносно стабільних функціональних утворень, що працюють при дії аналізованої функції.

Вибір коду при передачі вербальної інформації, як правило, відбувається автоматично. Зазвичай кодом є рідна мова мовця як найбільш економічне, швидке і ефективний засіб передачі повідомлення. Мова має здатність не тільки автоматизуватися, але й деавтоматізіроваться. Не тільки будувати послідовність своїх символів за принципом передбачуваності, але і будувати її так, щоб останній член мовної ланцюга був повністю непередбачуваний. Не тільки користуватися вже виробленим мовним кодом, а й створювати новий код. Не тільки застосовувати свій шифр для декодування повідомлення, а й користуватися інформацією з суміжній галузі.

Перешкоди і спотворення є ще одним важливим елементом розглянутій моделі передачі вербальної інформації. Стосовно до мовним каналах поширення інформації спотворення можуть бути обумовлені власне лінгвістичними, екстралінгвістичними або акустико-вимовних причинами (графічним виглядом повідомлення в письмовій мові).

Лінгвістичні спотворення пов'язані з недостатньою чіткістю фрази (думка в стадії оформлення), надмірної ускладненістю повідомлення, відсутністю розроблених кодів для різних типів повідомлення (наприклад, поетичний твір чи складний юридичний документ) і т.д.

Екстралінгвістичні перешкоди і спотворення обумовлені, в основному, запасом знань одержувача повідомлення, перевантаженням повідомлення незнайомими смисловими символами і сигналами (застосування жаргонізмів або професійного сленгу і т.д.).

До акустичним (графічним) перешкодам призводять дефекти мови, нечітка дикція, невиразність, занадто високий або занадто низький темп мови, надмірна або недостатня гучність. При передачі інформації в письмовій формі - неправильна розбивка на абзаци, алогічна послідовність.

Щоб надати мові завадостійкість, будь-яка інформація повинна володіти певною часткою надмірності (надмірність інформації - це повне або часткове повторення повідомлення, яке супроводжує отримання нових даних і служить лише для перевірки та уточнення наших уявлень).

Сприйняття вербальної інформації можливе при виконанні таких умов:

  • • коли межа швидкості сприйняття інформації виявляється перевищений, людина починає відбирати у запропонованому повідомленні форми, найбільш прості для його розуміння;
  • • чим краще повідомлення структуроване, тим воно зрозуміліше, тим більше воно надлишково і тим нижче його оригінальність;
  • • періодичність - повторення одних і тих же мовних одиниць системи на певному, фиксируемом часовому і просторовому протязі.

Одержувач інформації (слухати, читати) стає центральним компонентом розглянутій моделі на останніх етапах передачі вербальної інформації. Заради цього компонента і відбувається комунікація. Одержувачем може бути як індивід, так і група людей, а також чисельно великі, розосереджені масові аудиторії. Одержувач приймає сигнал і здійснює процес декодування (тобто переведення мовного коду у внутреннемислітельний). Далі, як правило, слід зворотний зв'язок реакція одержувача на повідомлення джерела.

Цінність є дуже важливою характеристикою вербальної інформації. Це нова інформація, що отримується від мовної форми, тобто від реалізації інформативності, що міститься в самому мовному знаку. Цінність інформації знижується в тому випадку, якщо вона повторюється після повного декодування. Наприклад, при сприйнятті побутових текстів сприйняття автоматизовано до такої міри, що їх інформативність втрачає деяку частку своєї цінності, а в художніх текстах частина процесу декодування деавтоматізірована і вимагає більш тривалого часу для се декодування. Тому якщо акт комунікації ставить своєю метою передачу чого-небудь знову пізнаваного, до цього невідомого в змістовно-інтелектуальному плані, то інформація має певну цінність тільки в момент її передачі і сприйняття. Якщо така інформація не доповнюється якимись новими даними, то вона втрачає свою цінність і переходить в тезаурус, який часто ототожнюється з поняттям накопиченої інформації.

Якщо ж акт комунікації ставить своєю метою передачу чого-небудь пізнаваного шляхом співвідношення змістовно-інтелектуального плану і текстової форми, то цінність такої інформації убуває дуже повільно. Соціально важлива інформація завжди об'єктивно цінна. Її цінність не зменшується в результаті багаторазових повторень (якщо ці повторення змінюються за формою). На цьому принципі будується інформування у пропаганді та рекламі, де завдання повідомлення полягає не тільки в передачі повідомлення, а й у впливі на одержувача повідомлення.

Таким чином, оцінка інформації змістовного характеру визначаться її новизною, свіжістю і несподіванкою. Для інформації естетичного характеру ці якості не є важливими, так як художня форма не стільки носій інформації, скільки сама інформація.

Виділяють три основні типи результатів комунікації:

  • - Зміни в знаннях одержувача;
  • - Зміна установок одержувача;
  • - Зміна поведінки одержувача повідомлення.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук