Навігація
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Тенденції розвитку сучасного менеджменту

Сучасна науково-технічна революція не тільки створила нові товари, послуги та технології, а й значною мірою преобразовала соціально-економічне життя суспільства. Йдеться про наступне.

По-перше, докорінно змінилася роль людини у виробництві. Перш людина сприймалася лише як один з його чинників поряд з машинами та обладнанням; сьогодні він перетворився в основний стратегічний ресурс організації.

Люди тепер розглядаються не як "гвинтики", а як головне надбання компанії в конкурентній боротьбі і джерело прибутку. Це обумовлено їх здатністю до творчості, яка зараз стає вирішальною умовою успіху будь-якої діяльності.

Сьогодні витрати, пов'язані з персоналом, представляються вже не прикрими витратами, а інвестиціями в "людський капітал". Їх об'єктами є організація медичного обслуговування, відпочинку, занять спортом; створення умов творчості; розвиток особистих здібностей та ін. Настає ера людського виміру економіки.

По-друге, змінилася роль фірм. Збільшення масштабів їх діяльності, поява гігантських виробничих комплексів стало надавати відчутний вплив на суспільство і навколишнє середовище. У зв'язку з цим в 1960-х рр. сформувалася концепція соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством. Вона реалізується шляхом приношення йому користі через прибуток і участь у вирішенні широкого спектру соціальних проблем.

У сучасне поняття соціальної відповідальності входять:

  • • орієнтація фірми на перспективні соціальні інтереси;
  • • відшкодування суспільних витрат (наприклад, екологічних);
  • • оптимізація перспективної прибутку;
  • • збереження капіталу фірми як елемента багатства нації.

Таким чином, менеджмент сьогодні багато в чому забезпечує соціально-економічний розвиток не тільки фірми, але й суспільства в цілому.

Виділяються наступні види соціальної відповідальності:

  • - Економічна: максимізація доходів (а, отже, і податків, що надходять до бюджету), надання суспільству за розумними цінами товарів і послуг та створення добре оплачуваних робочих місць;
  • - Правова: дотримання фірмою юридичних зобов'язань у сфері економіки;
  • - Етична, гідну поведінку компанії, слідування нею більш жорстким стандартам, ніж загальноприйняті.

По-третє, різко прискорилися темпи змін, зросла нестабільність у всіх сферах соціально-економічного життя.

По-четверте, стали набирати швидкість процеси глобалізації, загострюватися загальнолюдські проблеми (екологічна, енергетична, демографічна та ін.).

По-п'яте, в розвинених країнах відбувся перехід від індустріальної до постіндустріальної, а сьогодні і до інформаційної економіки, заснованої на комп'ютерних технологіях.

У результаті в 1980-х рр. виявилася обмеженість традиційного "раціонального менеджменту", який вважав фірму закритою системою із заданими стабільними цілями, глибокою спеціалізацією, централізацією управління, орієнтацією на впорядкованість і чітку регламентованість діяльності, забезпечення її стійкості за допомогою методів жорсткого планування, адміністрування, контролю тощо

Це зажадало зміни управлінської парадигми (від грец. Paradeigma - приклад, зразок), тобто базової концептуальної моделі, яка поєднує цілісний комплекс ідей, принципів, підходів до здійснення управлінської діяльності, прийнятої в якості зразка для певного періоду.

Суть переходу до нової парадигми, що грунтується на системному і ситуаційному підході до управління, полягає в наступному.

  • 1. Фірма розглядається як відкрита система, головні передумови успіху якої знаходяться в її оточенні. У зв'язку з цим першочерговим завданням менеджменту є адекватне реагування на різні зовнішні події. Успіх такого реагування забезпечується на основі:
    • • орієнтування на передбачення у справі прийняття рішень;
    • • інтеграції всіх функцій і сторін діяльності фірми;
    • • врахування інтересів власників, ділових партнерів, персоналу, управлінців, місцевої влади.
  • 2. Головна увага приділяється людським ресурсам - їх творчості, підприємливості, максимальної автономії працівника, що дозволяє організації забезпечувати гнучкість і адаптивність.
  • 3. Все більш наочно проявляється тенденція до максимально можливого рівноправності суб'єктів управлінського процесу, на зміну централізації (управління по вертикалі) приходить відмова від принципів ієрархії - децентралізація, що надає великі права низовим рівням (управління по горизонталі на основі взаємної координації учасників).
  • 4. Байдуже або негативне ставлення до своїх обов'язків, пасивність, відчуженість, породжені важкими умовами праці, безправ'ям працівників, змінюються зацікавленістю, прилученням до справ організації, прагненням проявити себе.
  • 5. Орієнтація менеджерів на забезпечення точності і безперебійності технологічних і господарських процесів змінилася націленістю на досягнення конкретного результату, необхідного споживачеві (підвищення якості, економія у нього витрат, зниження цін). Іншими словами, відбувся перехід від виробничого до маркетинговому підходу до управління.
  • 6. Змінюється характер внутрішніх взаємин в організації. Агресивність, конфронтація, конкуренція поступово поступаються місцем спокою, пошуку компромісів, консенсусу, співпраці.
  • 7. Іншим стає підхід до розробки та реалізації управлінських рішень. Орієнтація на минулий досвід і традиції, єдиновладдя, конформізм, сліпа старанність, неприйняття ризику поступово змінюються спрямованістю в майбутнє, заохоченням творчості, в тому числі і колективного, допущенням розумного ризику.
  • 8. Акцепт на матеріальні та організаційні чинники діяльності як основу успіху змінюється увагою до персоналу, здатному вирішувати складні науково-технічні завдання.
  • 9. Колишній упор на кількісні результати поступово доповнюється прагненням забезпечити високу якість у всіх сферах діяльності організації.
  • 10. Відбувається перехід від управління в умовах масового виробництва і спокійною конкуренції до управління індивідуалізованої діяльністю при гострому суперництві.

Але колишня класична модель менеджменту повністю не відкидається. Її елементи використовуються в екстремальних ситуаціях, коли потрібні швидка концентрація ресурсів на ключових напрямках і оперативна координація діяльності.

Особливостями сучасного російського управління є високий інтелектуальний потенціал керівників, наявність великого досвіду державного управління та освоєння високих технологій. Але вітчизняний менеджмент сьогодні перебуває ще в стані кількісного зростання і якісні результати його поки мало цікавлять.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук