Економіка Німеччини після Першої світової війни

Основні наслідки Першої світової війни

Німеччина, яка зіграла найбільш активну роль у підготовці Першої світової війни, виявилася найважчою її жертвою. Вона не тільки не добилася переділу світу на свою користь, але і втратила важливу частину території, позбулася значних матеріальних і трудових ресурсів. За Версальським мирним договором Німеччина повинна була повернути Франції Ельзас і Лотарингію, передати їй вугільні шахти Саару. Польщі відійшли Познань, Західна Пруссія, частина районів Померанії. В цілому Німеччина втратила 13,5% території, на якій проживало 10% населення, вироблялося 20% чавуну, добувалося 75% залізної руди і цинку, 20% вугілля. Сума репарацій була визначена в розмірі 132 млрд марок. У рахунок оплати репарацій були конфісковані тисячі вагонів, паровозів, худобу та ін. Німеччина повинна була також поставляти країнам-переможницям вугілля, хімікати, будівельні матеріали.

Економічна криза тривав аж до 1924 р Астрономічний масштаби прийняла інфляція. За 6 років До 1920 р кількість грошей в обігу зросла в 25 разів. Денної заробітної плати кваліфікованого робітника не вистачало навіть на харчування. Інфляція приводила до збагачення підприємливих підприємців за рахунок отримання великих кредитів. Повернення їх в умовах інфляції зменшував реальну вартість кредитів у декілька разів. Інфляцію використовували і землевласники, що звільнилися від банківської заборгованості шляхом виплат знецінених грошей.

Стабілізація економіки Німеччини починається з 1924 р З середини 20-х рр. намітилася тенденція до оздоровлення економіки і до розвитку переважно нових галузей промисловості. Позитивні зрушення в економічному розвитку Німеччини в цей період значною мірою пов'язані з політикою США і ряду європейських країн, які прагнули послабити політичну ситуацію в Німеччині і не допустити поширення соціалізму в Західній Європі.

Був прийнятий план Ч. Дауса (1924-1929), який передбачав значне зменшення репараційних виплат Німеччини. Для стабілізації і зміцнення державного бюджету Німеччини були надані великі позики і прямі інвестиції в її економіку. Велику роль зіграли позики, надані США і Англією. Загальна сума іноземних інвестицій в 1924-1929 рр. досягла 21 млрд марок, 2/3 основного капіталу промисловості формувалися за рахунок кредитів.

У зв'язку зі складним економічним становищем Німеччини і для відновлення її економіки план Ч. Дауса в 1929 р замінює план О. Юнга - другий план репараційних виплат Німеччини. Відповідно до цього плану розмір щорічних платежів був знижений на 20%. Одночасно змінювалися і джерела виплат - репараційний податок на промисловість був скасований і основними джерелами ставали державний бюджет і прибуток залізничних компаній.

Одночасно з виходом з кризи посилювалися процеси монополізації економіки. Створений в 1925 р хімічний концерн "І. Г. Фарбеніндустрі" відразу став найбільшим у Європі, "Сталевий трест" контролював 43% виробництва чавуну, 40% сталі і заліза, в електротехнічній промисловості панували "АЕГ" і "Сіменс". Прискореними темпами розвивалися галузі важкої промисловості, машинобудування, електротехнічна і хімічна промисловість. У результаті за загальним обсягом промислового виробництва Німеччина вийшла на друге місце у світі. Поступово відновилися і міжнародні позиції Німеччини. Вартість експорту перевищила довоєнний рівень майже на 3 млрд. Марок, фінансовий капітал країни був присутній в 200 міжнародних монополіях з 300.

Намітився економічний підйом був перерваний світовою кризою 1929-1933 рр.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >