Система управління як об'єкт дослідження

Під системою управління розуміють сукупність дій, необхідних для погодження спільної діяльності людей. Ця сукупність повинна володіти всіма перерахованими вище властивостями системи. І в реальній дійсності вона ними володіє. Але в дослідженні ми не завжди це бачимо і враховуємо.

За керування у порівняно великих масштабах всі дії групуються за функціями, які для успішного їх здійснення (професіоналізм, накопичення досвіду, створення необхідних умов та ін.) Організаційно відокремлюються в ланки, пов'язані потребою мати певний результат і досягати певної мети. Виходячи з цього можна визначити поняття системи управління таким чином: сукупність ланок, які здійснюють управління, і зв'язків між ними.

Дійсно, при малих масштабах система управління характеризується комплексом дій, з яких складається безпосередній вплив на керований об'єкт. Саме факт впливу характеризує в цьому випадку зв'язаність і цілісність цих дій, реальність управління. Вони закріплюються як статична основа діяльності менеджера, в чому і знаходить вираз формування системи управління. Таке розуміння системи управління найбільш яскраво виражається в малому підприємництві, в управлінні порівняно малим підприємством, де є тільки менеджер і невелика група виробничих працівників. Так розуміється система управління при виділенні її в рамках окремого підрозділу (система управління відділом, бригадою, лабораторією, підрозділом і ін.).

Якщо управління здійснюється в досить великих масштабах, якщо існує поділ управлінської діяльності між посадовими особами або спеціалізованими підрозділами, система управління постає у вигляді сукупності різних ланок, пов'язаних між собою певним чином. Ланки системи управління виділяються за специфікою, обсягом і масштабом повноважень, трудомісткості роботи, рівномірності розподілу навантаження, кваліфікаційним вимогам до персоналу, інформаційному забезпеченню, можливостям територіального розміщення співробітників.

Всі ці фактори в сукупності впливають на формування і виділення ланок системи управління, її структуру, цілісність і інші ознаки.

Ланки, складові систему управління, різні. Вони відрізняються головним чином комбінацією функцій і повноважень управління. Вони визначають і найважливіші зв'язки співпідпорядкованості, координації, узгодження, консультацій, інформування та ін.

Ланки системи управління можуть бути лінійними, функціональними, лінійно-функціональними, функціонально-лінійними. Комбінація різних ланок у системі управління визначає різноманітність її типів.

Залежно від того, з яких ланок будується система управління і як ці ланки розташовуються один щодо одного, як будуються зв'язки між ними, можна виділити системи управління лінійного, функціонального, лінійно-функціонального та функціонально-лінійного типів.

Особливою формою поєднання функцій і повноважень у діяльності ланки системи управління, що допускає подвійну, але розділену підпорядкованість ланки, є матричні системи управління. Вони виявляються найбільш ефективними в умовах диверсифікації виробництва або послуг. Їх перевагою є також гнучкість і адаптивність, поєднання широкої і вузької спеціалізації персоналу, оперативне реагування на проблеми, ефективне використання висококваліфікованих фахівців.

Система управління повинна бути предметом спеціального проектування, яке треба здійснювати на основі дослідження її характеристик, а також зміни умов та потреб управління.

При дослідженні систем управління бажано користуватися показниками її стану, функціонування та розвитку. Не всі показники можуть мати строго розрахункову форму. На практиці доводиться користуватися і показниками експертних, евристичних, соціологічних, тестових оцінок.

Найбільш загальними показниками системи управління є: склад і структура функцій управління; ланки та їх розподіл по щаблях ієрархії; структура системи управління; величина ланок; розподіл повноважень (централізація управління); інформаційне забезпечення; кваліфікаційні вимоги; використання технічних засобів; рівномірність навантаження. У цих характеристиках система управління і постає в якості об'єкта дослідження.

Але системне уявлення об'єкта дослідження має бути доповнене системним підходом до самому дослідженню. Інакше може виявитися, що в процесі дослідження ми перетворимо об'єкт із системи в конгломерат елементів, властивостей, аспектів і ознак.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >