Планування та організація дослідження систем управління

У результаті освоєння даної глави студент повинен:

знати

  • • як розробляється програма досліджень системи управління;
  • • які положення повинні бути включені в програму дослідження;
  • • технологічні принципи організації дослідження;
  • • прийоми формування інтегрального дослідницького інтелекту;
  • • роль консультування в організації дослідження;

вміти

  • • розробляти програму дослідження управління з урахуванням мети, ситуації та проблем;
  • • організувати дослідження за факторами функціонального поділу діяльності, встановлення нормативів, тимчасових обмежень і системи відповідальності;
  • • мотивувати раціональне використання творчого потенціалу дослідницької групи (інтегрального інтелекту);

володіти

  • • прийомами організаційного регулювання дослідницької діяльності;
  • • засобами соціально-психологічного аналізу діяльності інтегрального інтелекту;
  • • навичками консультаційної підтримки дослідження.

Діагностика стану систем управління

Корисно задуматися

Яку роль відіграє діагностика в організації дослідження? Чому? Які існують види діагностики, і в чому їх особливості? Як впливає діагностика на методологію та організацію дослідження? Чи можна за допомогою діагностичного аналізу встановити та оцінити тенденції розвитку управління?

Діагностика та її роль у дослідженні управління

Діагностика являє собою вид діяльності, здійснюваної для розпізнавання щирого стану якого-небудь об'єкта та причин виникнення цього стану. Діагноз - результат процедури діагностики, фіксоване за часом опис стану об'єкта і предмета діагностики, що оцінюється за встановленим критеріям і параметрам відхилення від норми. Визначення стану об'єкта, предмета або явища здійснюється за допомогою реалізації комплексу спеціальних процедур, що відображають цілі й призначення діагностики.

Діагностика дозволяє встановлювати відхилення від нормального стану об'єкта, визначити причини їх виникнення та оцінити можливі наслідки. Це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі і в просторі. Процес діагностики розглядається як попередній етап дослідницького, пошукового, пізнавального процесу.

Діагностика управління передбачає оцінку його стану за сукупністю показників, що відображають структуру системи управління, процесуальні характеристики його здійснення, а також механізм управління, який являє собою комплекс засобів впливу на поведінку соціально-економічної системи. Велике значення в діагностиці грають і узагальнюючі показники стану управління, такі, наприклад, як ефективність управління.

На підставі даних діагнозу можна визначити напрямки дослідження і далі удосконалювати практичну концепцію управління, його стратегію і тактику.

Розуміння ролі діагностування в дослідницькій діяльності дозволяє сформулювати наступні вимоги до його проведення.

По-перше, діагностування повинно бути автентичним, тобто заснованим на першоджерелах, на первинній та достовірної інформації.

По-друге, воно має бути об'єктивним. Це означає, що перед тим як почати процес діагностування, його учасникам необхідно виробити процедуру оцінки і скласти програму і план дослідження. При цьому необхідно визначити, хто здійснює діагностику і за якими базовим параметрами вона проводиться. Це дозволяє мінімізувати вплив фактора суб'єктивізму при постановці діагнозу і, отже, підвищити його об'єктивність і точність.

По-третє, слід забезпечити точність оцінок за критеріями (мета діагнозу теж може бути критерієм його оцінки) цілей і призначення діагнозу, методології та організації його проведення.

По-четверте, діагноз повинен відображати комплекс проблем, що визначають стан управління і можливості його вдосконалення.

У діагностиці управління використовуються і такі прийоми, як хронометраж, фотографія діяльності по тимчасових параметрах, кінозйомка та ін.

Процес діагностування неможливий без визначення базових параметрів, тобто системи критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об'єкта діагностування з урахуванням впливають на нього в той чи інший період часу факторів (система показників, якісних характеристик, шкал і т.д.).

Для об'єктивної оцінки стану об'єкта діагнозу необхідна система критеріїв, яка представляє собою нормативні показники. Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів досліджуваних явищ, об'єктів, їх проявів, процедури збору і обробки діагностичної інформації.

Існують різні типи діагнозів організації і системи управління. У конкретних умовах необхідно вибирати той тип, який дасть найкращі результати проведення діагностики. У деяких випадках потрібно комбінація використання декількох типів діагностики (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Типологія діагнозів

Критерії типології

Типи діагнозу

Призначення

Діагноз відхилень.

Діагноз приналежності.

Діагноз оцінний.

Діагноз причин.

Профілактичний діагноз

Тривалість

Експрес-діагноз.

Моніторинг-діагноз

Масштаб

Загальний.

Вибірковий.

Локальний

Сфера діяльності

Повний.

По окремих сферах.

Частковий

Предмет

Функціональний.

Проблемний

Методика

Статистичний.

Документальний.

Социометрический

Використання

Інформаційний.

Активізуючий

Діагноз дозволяє визначити приналежність досліджуваного об'єкта до конкретного класу, групі або певної їх сукупності, оцінити обраний об'єкт як унікальне поєднання ознак. Його характеристики відображають відповідність об'єкта, що діагностується якомусь рівню, вимогу, еталону, нормі, відхилення від бази порівняння. Діагноз можна представити у вигляді порівняльних таблиць або діаграм.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >