Напрямки реструктуризації підприємств

Ефективність заходів щодо реструктуризації в чому залежить від двоякою спрямованості їх проведення. Суб'єкти господарювання, обтяжені спадщиною галузевого типу управління, сильно залежать від впливу держави на економічні процеси. У зв'язку з цим реструктуризація повинна проводитися на мікро- і макрорівні (табл. 15.6).

Таблиця 15.6. Основні напрямки реструктуризації підприємств

Розглянемо основні напрями реструктуризації.

Макрорівень

Реструктуризація заборгованості підприємств може включати такі заходи, як: відстрочення заборгованості по перерахуванню коштів до бюджету і в позабюджетні фонди; договір про постачання продукції в рахунок його заборгованості бюджету; оформлення заборгованості у вигляді державного низькопроцентного кредиту, можливість погашення заборгованостей третіми особами тощо

Регулювання цін великих монополій увазі встановлення діапазону транспортних тарифів на всі види перевезень; регулювання системи тарифів на всі види енергоносіїв (нафта, газ, вугілля, електроенергія); посилення антимонопольного впливу на діяльність великих монополій.

Реструктуризація власності зі збільшенням частки держави в структурі капіталу передбачає: додаткову емісію цінних паперів підприємства; використання коштів, виручених від продажу цінних паперів, для погашення заборгованості перед державою; формування портфеля цінних паперів в рамках корпорацій (створення холдингів, фінансово-промислових груп та інших інтегрованих структур).

Розумна протекціоністська політика базується, як правило, на використанні таких основних інструментів, як митні збори, субсидії, квоти і ембарго, спеціальні вимоги до товарів і технічні бар'єри.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату передбачає такі заходи: розробку цільових програм щодо використання інвестицій, а також контроль за їх реалізацією; створення економічно несприятливих умов для вивозу капіталу; систематизацію державних гарантій за внутрішнім і зовнішнім інвестиціям; боротьбу з корупцією в органах державної, регіональної та місцевої влади; розробку законодавчих параметрів (а також контроль за їх виконанням) відкритості, доступності та достовірності інформації про стан підприємств для потенційних інвесторів.

Система управління економічним зростанням припускає: сприятливий податковий клімат в регіонах; створення фондів економічного розвитку регіонів; стимулювання розвитку малого бізнесу; субсидування інноваційної діяльності підприємств і організацій; розробку і реалізацію програм з метою підвищення рівня зайнятості населення; контроль над грошово-кредитною політикою, а також за використанням бюджетних коштів.

Мікрорівень

Розробка та реалізація комплексу заходів, спрямованих на внутрішню реструктуризацію, припускає використання економічного потенціалу підприємства за наступними напрямками.

• 1. Виробництво - оновлення основних фондів підприємств; контроль над якістю виробництва; орієнтація на поріг беззбитковості і зіставлення з ним виробничої програми; інвентаризація виробничих приміщень і території, оцінка рівня їх використання, виявлення резервних площ; орієнтація стратегічного планування на кон'юнктуру ринку і потреби споживачів.
• 2. Інновації - розробка та впровадження інноваційної стратегії; виробництво продукції на базі технології, яка відповідає рівню розвитку НТП; організація НДДКР; посилення позицій у сфері отримання патентів, ліцензій, ноу-хау тощо
• 3. Персонал - облік складу і кваліфікації кадрів; ступеня адаптації до змін; боротьба з плинністю кадрів через систему альтернативної мотивації праці; підвищення рівня гнучкості та оперативності управлінського персоналу; оцінка психологічного клімату в організації та відповідності його корпоративній культурі; розробка оптимального співвідношення вартісних і нестоімостних форм стимулювання праці.
• 4. Фінанси - формування ефективної системи оцінки структури активів, аналізу рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства; вдосконалення системи фінансового менеджменту з урахуванням сучасних вимог; оптимізація управління фінансовими потоками.
• 5. Маркетинг - використання конкурентних переваг при розробці стратегії поведінки організації на ринку; аналіз поточного та платоспроможного попиту і його динаміки; розробка та реалізація товарної стратегії, а також оптимальної цінової стратегії; вдосконалення організації збуту з використанням методів просування продукції на ринок; розширення системи післяпродажного обслуговування (як гарантійного, так і післягарантійного).
• 6. Інформація - контроль над обсягом, складом, достовірністю, оперативністю, насиченістю, відкритістю інформації; виняток перетину або дублювання інформаційних потоків; виключення з інформаційної системи потоків надлишкової (зайвої) інформації.
• 7. Зовнішньоекономічна діяльність - визначення системи пріоритетів у зовнішньоторговельній діяльності підприємства або організації; використання методів спеціалізації або кооперування виробництва для забезпечення конкурентних переваг на зовнішніх ринках; розробка напрямків інвестиційного співробітництва; виробництво продукції, що відповідає міжнародним стандартам якості; виключення з цінової політики демпінгових методів ціноутворення; оптимізація управління зовнішньоекономічними фінансовими потоками.
• 8. Планування, нормування, прогнозування - розробка планів розвитку з урахуванням реальності їх виконання; чітка ієрархія цілей (дерево цілей); вдосконалення системи техніко-економічних норм і нормативів; складання прогнозів на основі даних з достовірних джерел; пристосування системи нормативів праці до специфіки трудового колективу; формування корпоративної культури як комплексу норм і нормативів виробничого поведінки, традицій колективу.
• 9. Безпека - прогнозування можливих напрямків негативного зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; розробка профілактичних заходів щодо усунення потенційних загроз безпеки підприємства; виявлення реальних дій конкурентів, партнерів і персоналу, що завдають шкоди підприємству; створення системи заходів щодо припинення виявлених порушень та підвищення рівня безпеки; розробка системи виявлення та усунення фактів шахрайства як з боку рядового персоналу, так і з боку менеджерів.

Заходи з реструктуризації на макро- і мікрорівні можуть здійснюватися комплексно або вибірково. Це залежить від величини потреби в реструктуризації, факторів впливу зовнішнього середовища і від стратегічної спрямованості підприємства. Застосування заходів щодо реструктуризації за основними напрямками дозволить кожному конкретному підприємству використовувати конкурентні переваги і боротися з конкурентними недоліками більш ефективно.