Інноваційна політика

Інноваційна політика - це сукупність управлінських, організаційних, економічних і технологічних рішень, прийомів і методів, що забезпечують пошук і впровадження результатів наукових досліджень і розробок в підприємницьку діяльність. Інноваційна політика підприємства встановлює черговість впровадження інновацій в залежності від наявних ресурсів і поставлених завдань. Інноваційна політика покликана забезпечити успішну реалізацію продукції за рахунок забезпечення взаємозв'язку між поточною та інноваційною діяльністю підприємства. Реалізація інноваційної політики здійснюється через систему техніко-економічних і фінансових можливостей підприємства: використання науково-дослідної та експериментальної бази для створення конкурентоспроможної продукції; залучення грошових коштів для пошуку, розробки та впровадження нововведень.

Поділ і кооперація інноваційної та поточної діяльності підприємства - одна з головних організаційних проблем. Існує певна суперечність між стабільністю у веденні виробничої діяльності та інноваційним розвитком підприємства, яке порушує цю стабільність. Проте ведення інноваційної діяльності необхідно, щоб забезпечити ефективність функціонування та виживання підприємства в довгостроковій перспективі.

Формування інноваційної політики підприємства відбувається на основі розробленої інноваційної стратегії. Інноваційна стратегія виробляє сукупність прийомів і методів щодо визначення напрямів необхідних перетворень і комплекс взаємопов'язаних технічних і організаційних дій з пошуку і впровадження інновацій, спрямованих па забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Вироблення інноваційної стратегії тісно пов'язана з тенденціями розвитку науки і техніки, прогнозами розвитку науково-технічного прогресу.

Стратегії інноваційного лідерства можуть бути орієнтовані на ринки або технології. Ринкова орієнтація означає, що конкурентоспроможність підприємства досягається за рахунок швидкого випуску на ринок нових і модифікованих виробів, вироблених з використанням відомих (традиційних) і нових технологій. Стратегія ринкової лідерства характеризується орієнтацією на нову продукцію з коротким циклом розробки, концентрацією на потребах клієнтів і тенденції моди. При цьому велика увага приділяється питанням зниження витрат на розробки, підвищення якості продукції і зростання продуктивності устаткування.

Технологічна орієнтація означає, що для підприємства набагато важливіше мати нові технології для виробництва традиційних продуктів, а не використовувати старі технології для виробництва нових продуктів. Ця стратегія забезпечує конкурентоспроможність підприємства в довгостроковій перспективі за рахунок підвищення техніко-економічних показників виробництва продукції (надійності, довговічності, собівартості та ін.).

Технологічні лідери пропонують високотехнологічні нововведення, що характеризуються тривалим періодом виходу па ринок. Велика тривалість періоду виходу на ринок пояснюється тим, що розроблені технології починають застосовувати в серійному виробництві після численних виправлень і доробок, обумовлених помилками і недоробками при проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Стратегія наслідування, або імітаційна модель інвестиційної стратегії, передбачає впровадження технологій і (або) продуктів, що раніше використовувалися або вироблялися технологічними лідерами, в незмінному або слабо модифікованому вигляді. Стимулом для використання імітаційної моделі може служити не заповнений фірмою-новатором зростаючий ринок нового товару. В результаті у компанії, що реалізує імітаційну стратегію, ризики зводяться до мінімуму. З цим пов'язано широке поширення імітаційної моделі інвестицій у світовій практиці. Імітаційна модель інноваційного процесу реалізує на макроекономічному рівні процес дифузії (поширення) інновацій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >