Навігація
Головна
 
Головна arrow Логістика arrow Логістика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологія розподілу за допомогою складів

Складська мережу, через яку здійснюється розподіл потоків, є одним з головних розподільних елементів логістичної системи. Побудова цієї мережі робить істотний вплив на витрати, що виникають в процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту. Найбільш ефективно процес розподілу може бути побудований шляхом розгляду моделей організації розподілу потоків за допомогою складів (розподільних центрів (рис. 4.11)).

Моделі організації розподілу потоків за допомогою розподільних центрів

Рис. 4.11. Моделі організації розподілу потоків за допомогою розподільних центрів:

а - з одним розподільчим центром; 6 - з двома розподільними центрами; в - з шістьма розподільними центрами

Для проведення аналізу розподілу виберемо в якості незалежної змінної величину N - кількість складів, через які здійснюється постачання споживачів. В якості залежних змінних будемо розглядати наступні види витрат:

  • - транспортні витрати;
  • - Витрати на утримання запасів;
  • - Витрати, пов'язані з експлуатацією складського господарства;
  • - Витрати, пов'язані з управлінням складською системою.

Склад витрат, мінливих при зміні кількості складів у системі розподілу і враховуються при вирішенні даної задачі, може бути іншим. У кожному конкретному випадку, визначаючи оптимальну кількість складів у системі розподілу, склад змінюються витрат повинен бути обгрунтований на основі рішення окремої задачі.

Моделі організації розподілу існують в трьох варіантах: за допомогою одного, двох або шести складів (див. Рис. 4.11, а, б і в).

Розгляд варіантів моделей розподілу необхідно виробляти при обліку певних умов:

  • - Територіального розташування. У нашому випадку території функціонування моделей обмежуються прямокутниками однакового розміру;
  • - Все ланцюга зв'язку зі споживачами потоків лінійні і ОДНОЕТАПНА;
  • - Місце розташування споживачів потоків не змінюється;
  • - Кожен споживач потоку обстежується один раз;
  • - Розглядаються тільки речові потоки;
  • - Обслуговування кожного споживача потоку виробляється тільки з центру;
  • - Швидкість транспортної доставки постійна.

По транспортних витратах оцінку моделей ведуть за допомогою побудови залежності величини витрат на транспортування від кількості складів у системі розподілу.

Весь обсяг транспортних витрат з доставки товарів споживачам ділять на дві групи:

  • - Витрати, пов'язані з доставкою товарів на склади системи розподілу (цю категорію транспортних робіт називають далекими перевезеннями).
  • - Витрати з доставки товарів зі складів споживачам (ближні перевезення).

Залежності витрат на транспортування від числа складів розглядаються для кожної групи, після чого будуються графіки цих залежностей. Зважаючи на те що кількість складів приймає цілочисельне значення, графіки мають характер ламаних ліній. Але при необхідності дискретні числові значення витрат можуть бути апроксимовані кривими безперервними лініями, наприклад кривими другого порядку.

Підсумковий аналіз двох груп витрат показує, що при збільшенні кількості складів у системі розподілу вартість доставки товарів на склади, тобто вартість дальніх перевезень, зростає, оскільки збільшується кількість поїздок, а також сукупна величина пробігу транспорту. Характер залежності, представленої на рис. 4.12, показує, що витрати з доставки зростають повільніше, ніж відстань до складів 1-й, 2-й і 6-ї груп. Наприклад, при збільшенні відстані з 20 до 60 км (у три рази) витрати з доставки зростають лише в два рази. Причиною є усунення додаткових операцій з перевантаження товарів.

Типовий графік залежності витрат з доставки товарів на склади від їх кількості

Рис. 4.12. Типовий графік залежності витрат з доставки товарів на склади від їх кількості

Інша частина транспортних витрат - вартість доставки товарів зі складів споживачам - із збільшенням кількості складів знижується (рис. 4.13), також по ламаній лінії, оскільки скорочується довжина ланцюгів доставки товару.

Представлені на рис. 4.12 і 4.13 залежно носять орієнтовно-типовий характер, так як їх форма значно залежить від територіальної прихильності споживачів потоків і розподільних центрів. Для більш точної оцінки таких моделей за сумарними транспортним витратам необхідний порівняльний аналіз ланцюгів доставки, швидкостей по ним, обсягів вантажів і т.д. Такі завдання в транспортній логістиці звуться "транспортної задачі" ("завдання комівояжера") і вирішуються за допомогою методів лінійної та просторової геометрії.

Типовий графік залежності витрат з доставки товарів зі складів споживачам потоків від кількості складів

Рис. 4.13. Типовий графік залежності витрат з доставки товарів зі складів споживачам потоків від кількості складів

Наближений комплексний аналіз трьох варіантів моделей організації розподілу потоків за допомогою розподільних центрів (див. Рис. 4.11) показує, що в разі прийняття варіанту а (один розподільний центр) транспортні витрати з доставки будуть найбільшими. Варіант в припускає наявність шести розподільних центрів, максимально наближених до місць зосередження споживачів матеріального потоку. У цьому випадку транспортні витрати по товароснабженію будуть мінімальними. Однак поява в системі розподілу п'яти додаткових складів збільшує експлуатаційні витрати, витрати на доставку товарів на склади, на управління всією розподільної системою. Не виключено, що додаткові витрати в цьому випадку можуть значно перевищити економічний виграш, отриманий від скорочення пробігу транспорту, що доставляє товари споживачам. Тому, можливо, краще виявиться варіант б, згідно з яким район обслуговується двома складами.

Як бачимо, при зміні кількості складів у системі розподілу частина витрат, пов'язаних з процесом доведення потоків до споживача, зростає, а частина знижується. Це дозволяє ставити і вирішувати завдання пошуку оптимальної кількості складів. Тут також не враховуються витрати по створенню та експлуатації розподільних складських систем, так як вони сильно залежать від умов їх місця розташування, витрат на спорудження складу і т.д. Ці витрати збільшуються із збільшенням кількості складів.

Аналіз витрат на зберігання запасів ведеться за залежності витрат на утримання запасів від кількості складів у системі розподілу.

Так, на рис. 4.11, а постачання всіх споживачів здійснюється з одного складу. Збільшуючи число складів, ми тим самим скорочуємо зону обслуговування кожного з них, а при переході до моделі обслуговування, представленої на рис. 4.11, в у вигляді шести складів, зона, яка обслуговується одним складом, зменшується приблизно в шість разів. Скорочення зони обслуговування тягне за собою і скорочення запасів на складі. Однак запас скорочується, як правило, не настільки швидко, як зона обслуговування. Причин тому може бути декілька. Наприклад, необхідність утримання страхового запасу. У моделі з одним складом страховий запас необхідно мати в одному місці. Збільшення складської мережі тягне за собою синхронне збільшення запасу, тобто, створюючи шостій складів, необхідно в кожному з них створити страховий запас. У результаті сумарний запас у всіх шести складах зросте (у порівнянні з запасом в розподільній системі з одним центральним складом), правда, можна змінити порядок обслуговування споживачів, скажімо, з іншого складу і т.д.

Потреба складів у деяких групах товарів при зменшенні зони обслуговування може виявитися нижче мінімальних норм, за якими товар отримують самі склади. Це змусить завозити дану групу на склади в кількості, більшій потреби, що також спричинить за собою зростання розміру запасу. Можна навести й інші причини того, що при збільшенні кількості складів сукупний розмір запасу в системі розподілу збільшується.

Графічно характер залежності витрат на утримання запасу від кількості складів у системі розподілу може бути представлений такий же лінією типовий залежності витрат з доставки товарів на склад (див. Рис. 4.12), якщо по вертикальній осі графіка відкласти витрати на утримання запасів. Залежність витрат, пов'язаних з експлуатацією складського господарства, від кількості складів у системі розподілу застосовують, коли хочуть оцінити експлуатаційні витрати на складах. Цю оцінку виробляють за питомими експлуатаційними витратами. Тут враховують, що при збільшенні кількості складів у системі розподілу витрати, пов'язані з експлуатацією одного складу, знижуються. Однак сукупні витрати розподільчої системи на утримання всього складського господарства зростають. Відбувається це у зв'язку з так званим ефектом масштабу: при зменшенні площі складу експлуатаційні витрати, що припадають на один квадратний метр (питомі експлуатаційні витрати), збільшуються. Наприклад, у торгівлі при зменшенні площі складу з 10,5 тис. Кв. м до 1,5 тис. кв. м, тобто в 7 разів, експлуатаційні витрати зменшуються всього лише в 5,25 рази. Заміна одного складу шістьма (загальна площа залишається тією ж - 10,5 тис. Кв. М) спричинить за собою збільшення експлуатаційних витрат в 1,4 рази. Залежність величини питомих експлуатаційних витрат від розміру складу сфери торгівлі товарами народного споживання може бути отримана з табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Питомі експлуатаційні витрати залежно від розміру складської площі

Складська площа, кв. м

Питомі експлуатаційні витрати, ум. ден. од.

1500

60

3000

53

+5750

49

10500

45

13000

39

У загальному вигляді графічно залежність між кількістю складів у системі розподілу і розміром експлуатаційних витрат може бути представлена такою ж ламаною лінією, як і на витрати з доставки товарів (зміст запасів), зображеної на рис. 4.12.

Витрати з управління розподільчою системою з безліччю складів визначають по залежності витрат на управління розподільчою системою від кількості вхідних в неї складів.

Характер апроксимованих типових залежностей представлений на рис. 4.14. Тут також діє ефект масштабу, у зв'язку з чим при збільшенні кількості складів крива витрат на системи управління робиться більш пологої в умовах застосування ЕОМ для операційної обробки документації та моделювання і різко зростає при ручній обробці інформаційних потоків.

Обов'язковою умовою можливості ефективного функціонування розподільної системи, що має кілька складів, є комп'ютеризація управління складським господарством. При відсутності засобів обчислювальної техніки крива витрат на управління може прийняти зовсім інший вигляд (штрихова крива на рис. 4.14), тобто збільшення кількості складів спричинить різке збільшення витрат на систему управління складським господарством. Слід помститися, що розвиток розподільних складських систем в середині минулого століття стримувалося саме відсутністю засобів автоматизованої обробки інформаційних потоків.

Апроксимовані типові залежності витрат з управління розподільчою системою від кількості вхідних в неї складів

Рис. 4.14. Апроксимовані типові залежності витрат з управління розподільчою системою від кількості вхідних в неї складів

Апроксимовані типові залежності сукупних витрат на функціонування системи розподілу і витрат на окремі процеси від кількості вхідних в неї складів, отримані шляхом додавання всіх попередніх графіків, наведено на рис. 4.15. Абсциса мінімуму кривої сукупних витрат дає оптимальне значення кількості складів у системі розподілу (у нашому випадку - чотири склади).

Раніше при вирішенні задачі визначення оптимальної кількості складів у системі розподілу в якості однієї з головних залежних змінних були розглянуті транспортні витрати з доставки товарів споживачам потоків зі складів розподільної системи. Зміна цієї величини вивчалося залежно від змін кількості складів у системі розподілу. Однак величина транспортних витрат може істотно змінюватися не тільки залежно від кількості складів, але також і в залежності від місця розташування цих складів на території, що обслуговується.

Апроксимовані залежності сукупних витрат на функціонування системи розподілу і витрат на окремі процеси від кількості вхідних в неї складів

Рис. 4.15. Апроксимовані залежності сукупних витрат на функціонування системи розподілу і витрат на окремі процеси від кількості вхідних в неї складів

Значну залежність транспортних витрат по товароснабженію від розташування розподільного центру ілюструє приклад, наведений на рис. 4.16. Представлена тут модель системи розподілу містить один склад, який, очевидно, доцільно розмістити в центрі району (варіант а), а не на околиці (варіант б).

Варіанти розміщення розподільного центру на території, що обслуговується

Рис. 4.16. Варіанти розміщення розподільного центру на території, що обслуговується:

а - раціональний; б - нераціональний (пробіг транспорту збільшено в 1,75 рази)

Завдання розміщення розподільного центру набуває актуальності за наявності розвиненої транспортної мережі і територіальної свободи вибору місця розташування розподільного центру. Наприклад, якщо на території району є тільки дві пересічні магістралі, уздовж яких розташовані всі споживачі, то, очевидно, розподільний центр доцільно розмістити на перетині магістралей.

Завдання розміщення розподільних центрів може бути формалізована як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення завдань обох видів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук