Навігація
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Корпоративні фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ефект фінансового левериджу (важеля)

Для будь-якої корпорації принципове значення має правило, при якому власні і позикові кошти забезпечують віддачу у формі прибутку.

Якщо корпорація використовує у своїй діяльності власний і позиковий капітал, то прибутковість власного капіталу може бути підвищена. У теорії фінансового менеджменту подібне збільшення рентабельності власного капіталу називають ефектом фінансового левериджу (важеля).

Перш ніж перейти до характеристики даного параметра, уточнимо поняття терміну "рентабельність активів" (Ра):

де БП - бухгалтерський прибуток до оподаткування; А - середня вартість всіх активів за розрахунковий період.

Приклад

Працюють дві корпорації з однаковим рівнем рентабельності активів. Припустимо, що вони не платять податок на прибуток і єдина відмінність між ними - неоднакова структура пасиву балансу (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Вихідні дані для розрахунку рентабельності власного капіталу

Показник

Корпорація

№ 1

№2

1. Рентабельність активів,%

18,0

18,0

2. Пасив балансу (без кредиторської заборгованості), млн руб.

84,0

84,0

У тому числі: власний капітал,

позиковий капітал

84,0

42,0

-

42,0

3. Актив балансу (без кредиторської заборгованості)

84,0

84,0

4. Бухгалтерський прибуток (стор. 1 × стор. 3 × 100), млн руб.

15,12

15,12

Корпорація № 1 отримає 15120000 руб. прибутку виключно завдяки використанню власного капіталу, який покриває активи балансу. Рентабельність власного капіталу (Рск) по корпорації № 1 дорівнює 18% (15,12 / 84,0 × 100), тобто збігається з прибутковістю його активів.

Корпорація № 2 з цієї ж суми прибутку (15120000 руб.) Повинна виплатити відсотки по заборгованості банку. За умови, що середня процентна ставка за кредит (СП) дорівнює 12%, фінансові витрати по заборгованості складають 5040000 руб. (42 млн руб. × 12%). На відшкодування інших витрат залишається 10080000 руб. (15,12 - 5,04). Тоді рентабельність власного капіталу буде дорівнює 24% (10,08 / 42,0 × 100).

Отже, при однаковій рентабельності активів в 18% є відмінності в прибутковості власного капіталу, отримані в результаті іншої структури пасиву балансу. Цю різницю в 6% (24 - 18) називають ефектом фінансового важеля (ЕФВ).

ЕФР - приріст до рентабельності власного капіталу, отримане завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність.

Отже, у корпорації одну частину активу балансу, що приносить 18% дохідності, покривають джерелами коштів, які обходяться йому в 12%.

Прибутковість власного капіталу при цьому підвищується. Мова йде саме про власний капітал, використання якого пов'язане не з фінансовими витратами по заборгованості, а з підприємницьким ризиком. Акціонери завжди прагнуть отримати максимальну норму дивіденду на належні їм акції. Менеджменту корпорації часто доводиться ризикувати, щоб забезпечити власникам звичайних акцій максимум прибутковості.

Розрахунок ЕФР з урахуванням виплати податку на прибуток за ставкою 0,24, або 24% представлений в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Розрахунок рентабельності власного капіталу за двома корпораціям з урахуванням виплати податку на прибуток

Показник

Корпорація

№ 1

№2

1. Бухгалтерська прибуток, млн руб.

15,12

15,12

2. Фактичні витрати по заборгованості, млн руб.

-

5,04

3. Поточний фінансовий результат (стор. 1 - стор. 2), млн руб.

-

10,08

4. Сума податку на прибуток за ставкою 0,24, млн руб.

3,63

2,42

5. Чистий прибуток (стор. 3 - стор. 4), млн руб.

11,49

7,66

6. Рентабельність власного капіталу,%

13,68 (11,49: 84,0 × 100), або 18% × 0,76

18,24 (+7,66: 42,0 × 100), або 24% × 0,76

З даних табл. 4.2. випливає, що у корпорації № 2 рентабельність власного капіталу на 4,56% (18,24 - 13,68) вище, ніж у корпорації № 1, за рахунок іншої структури пасиву балансу.

З проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

  • 1) корпорація № 1, яка приваблює тільки власний капітал, обмежує його рентабельність 76% від прибутковості активів.
  • 2) корпорація, що використовує кредит, підвищує (знижує) рентабельність власного капіталу виходячи зі співвідношення між власним і позиковим капіталом в пасиві балансу і величини середньої процентної ставки за кредит (СП). Тоді й виникає ЕФР:

Середню розрахункову процентну ставку за кредит (СП) визначають за формулою

де ФИК - фактичні фінансові витрати за всіма отриманими кредитами за розрахунковий період (сума сплачених відсотків); ЗС - загальна сума позикових коштів, залучених у розрахунковому періоді.

Дана формула набула найбільшого поширення на практиці, оскільки дозволяє встановити середню ціну, в яку обходяться підприємству позикові кошти.

Загальна формула для розрахунку ефекту фінансового важеля може бути виражена таким чином:

де ЕФВ - ефект фінансового важеля,%; Нс - ставка податку на прибуток, частки одиниці; Ра - рентабельність активів,%; СП - середня розрахункова ставка відсотка за кредит,%; ЗК - залучений позиковий капітал; СК - власний капітал; (1 - Нс) - податковий коректор, частки одиниці; (Ра - СП) - диференціал фінансового важеля; ЗК / СК - коефіцієнт заборгованості (фінансової залежності).

Скористаємося даними табл. 4.1 та 4.2. У цьому випадку корпорація отримає надбавку до рентабельності власного капіталу, рівну 4,56%, в результаті залучення кредиту.

При зворотному співвідношенні відрахування з рентабельності власного капіталу корпорації складе:

і залучення кредитних ресурсів в такій ситуації невигідно.

Наведений спосіб розрахунку дозволяє корпорації визначити безпечний обсяг позикових коштів, тобто допустимих умов кредитування. Його широко використовують у країнах континентальної Європи (Франції, Німеччини та ін.). Для реалізації цих сприятливих можливостей необхідно встановити наявність зв'язку і суперечності між диференціалом і коефіцієнтом заборгованості. Справа в тому, що при збільшенні обсягу позикових коштів фінансові витрати з обслуговування боргу зростають, що, у свою чергу, призводить до зниження позитивного значення диференціала (при незмінній величині прибутковості власного капіталу).

З вищесказаного можна зробити кілька висновків.

  • 1. Якщо нове запозичення приносить корпорації зростання рівня ефекту фінансового важеля, то воно вигідно для неї. При цьому доцільно контролювати стан диференціала: при збільшенні коефіцієнта заборгованості (Кзади> 1,0) комерційний банк змушений компенсувати зростання кредитного ризику підвищенням ціни позикових коштів.
  • 2. Ризик кредитора висловлюють величиною диференціала: чим вище диференціал, тим менше кредитний ризик у банку, і навпаки. Якщо диференціал стане менше нуля, тоді ефект важеля буде діяти на шкоду підприємству, тобто відбудеться відрахування з рентабельності власного капіталу та в інвесторів не буде бажання купувати акції корпорації-емітента з негативним диференціалом.

Таким чином, заборгованість корпорації банку - це не благо і не зло, а її фінансовий ризик. Залучаючи позикові кошти, корпорація може більш успішно виконати поставлені перед нею завдання, якщо вкладе ці кошти у високоприбуткові активи або реальні інвестиційні проекти зі швидкою окупністю капіталовкладень.

Основне завдання фінансового менеджера полягає не в тому, щоб виключити всі ризики, а в тому, щоб прийняти розумні, заздалегідь розраховані ризики в межах позитивного значення диференціала. Це правило важливо і для комерційного банку, тому що позичальник з негативною величиною диференціала викликає недовіру. Однак на практиці можливі відхилення від цього правила.

В окремі періоди діяльності корпорації необхідно вдатися до активного впливу фінансового важеля, а потім послабити його вплив. В інших випадках доцільно дотримуватися помірності в залученні позикових коштів. Багато закордонні фінансові менеджери вважають, що золота середина фінансового важеля (30-50% від рентабельності активів) здатна компенсувати податкові платежі і забезпечити необхідну віддачу власних коштів. Отже, фінансовий леверидж - це механізм, оволодіти яким фінансовий менеджер може тільки в тому випадку, якщо має достовірну інформацію про рентабельність активів корпорації і величині середньої процентної ставки за кредит. В іншому випадку йому необхідно звертатися з коефіцієнтом заборгованості дуже обережно, зважуючи наслідки нових запозичень на ринку позичкового капіталу.

Другий спосіб розрахунку ефекту фінансового важеля можна розглядати як процентне (індексне) зміна чистого прибутку на кожну звичайну акцію і викликаного даними відсотковою зміною коливання операційного прибутку, тобто прибутку до сплати відсотків за кредит і податку на прибуток (EBIT). Подібна інтерпретація ефекту фінансового важеля характерна для школи фінансового менеджменту США, Великобританії, Канади та інших країн.

У цьому випадку силу впливу фінансового важеля (СВФР) визначають за формулою

За допомогою наступної формули можна відповісти на питання, на скільки відсотків зміниться чистий прибуток на кожну звичайну акцію при зміні операційного прибутку на один відсоток:

де ДОП - приріст операційного прибутку (прибутку до сплати відсотків і податку на прибуток - EBIT); Нс - ставка податку на прибуток, частки одиниці; Коа - кількість звичайних акцій, що перебувають в обігу; Пк - сума відсотків за кредит; (1 - Нс) - податковий коректор.

Чим менше сила впливу фінансового важеля, тим нижче фінансовий ризик, пов'язаний з даною корпорацією. Якщо позикові кошти не приваблюють в оборот корпорації, то сила впливу фінансового важеля дорівнює одиниці.

Чим більше сила впливу фінансового важеля, тим вище у корпорації рівень фінансового ризику, і в цьому випадку:

  • • для комерційного банку зростає ризик непогашення кредиту і відсотків по ньому;
  • • для інвестора збільшується ризик зниження дивідендів на належні йому акції корпорації-емітента з високим рівнем фінансового ризику.

Другий спосіб вимірювання ефекту фінансового важеля дає можливість виконати зв'язаний розрахунок сили впливу операційного та фінансового важелів і встановити сукупний (загальний) ризик, пов'язаний з даною корпорацією.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук