Лізинг як метод фінансування реальних інвестицій

Лізинг як альтернативна форма фінансування довгострокових інвестицій в основний капітал корпорацій набуває все більшого поширення в економіці Російської Федерації. Він висловлює сукупність економічних і правових відносин, що виникають між господарюючими суб'єктами у зв'язку з реалізацією договору лізингу.

Відповідно до договором лізингу орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність вказане орендарем (лізингоотримувачем) майно у визначеного ним продавця і надати лізингоодержувачу за плату дане майно у тимчасове володіння та користування. За договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець зобов'язується придбати у власність вказане орендарем майно у визначеного ним продавця і надати орендареві це майно (предмет лізингу) у тимчасове володіння і користування для підприємницької діяльності. Орендодавець в цьому випадку не несе відповідальності за вибір предмета лізингу і продавця. Він самостійно набуває майно для орендаря і сповіщає продавця, що воно призначене для передачі визначеному обличчю. Після цього продавець безпосередньо передає майно орендарю в місці його перебування. Якщо майно, яке є предметом договору фінансової оренди, не передане орендареві в зазначений в цьому договорі термін, а при його відсутності - в розумний строк, то орендар має право на розірвання договору та відшкодування збитків (якщо прострочення допущена з вини орендодавця).

Ризик випадкової загибелі або випадкового псування орендованого майна переходить до орендаря в момент передачі йому орендованого майна, якщо інші умови не передбачені договором фінансової оренди. Орендар має право пред'явити продавцю майна вимоги щодо його якості та комплектності, термінів поставки та в інших випадках неналежного виконання договору продавцем.

У лізингових операціях можуть брати участь три і більше юридичних особи: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник (виробник) предмета лізингу та ін. (Рис. 5.2).

Схема побудови багатосторонньої лізингової угоди

Рис. 5.2. Схема побудови багатосторонньої лізингової угоди:

1 - банківський кредит лізингодавцю на придбання предмета лізингу; 2 - оплата предмета лізингу; 3 - продаж предмета лізингу; 4 - страхові платежі за страхування предмета лізингу; 5 - укладання договору лізингу; 6 - поставка предмета лізингу; 7- лізингові платежі на користь лізингодавця

Лізингова угода, таким чином, - це сукупність договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) предмета лізингу. До обов'язкових договорів відносять договір купівлі-продажу майна. До супутніх договорами - договори про залучення грошових коштів, договори застави, поруки, страхування предмета лізингу та ін.

Предметом лізингу можуть бути: рухоме і нерухоме майно, а також підприємства та інші майнові комплекси. Предмет лізингу, переданий у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу, залишається власністю лізингодавця. Право володіння та користування предметом лізингу переходить до лізингоодержувача в повному обсязі, якщо договором лізингу передбачено його викуп за залишковою вартістю. Взаємовідносини між лізингодавцем і лізингоодержувачем регулюються договором, що укладається в письмовій формі. Він повинен містити такі істотні положення:

  • • предмет договору (детальний опис предмета лізингу);
  • • обов'язки сторін за договором;
  • • термін лізингу;
  • • передача майна та його балансовий облік;
  • • право власності та право використання майна;
  • • страхування предмета лізингу;
  • • лізингові платежі;
  • • безспірне списання грошових коштів;
  • • відповідальність сторін;
  • • припинення договору;
  • • завершення угоди;
  • • юридичні адреси та банківські реквізити.

У договорі лізингу необхідно передбачити факти, які сторони вважають незаперечним і очевидним порушенням зобов'язань, що призводить до припинення дії договору та повернення предмета лізингу власнику. Договір лізингу може передбачати право лізингоодержувача продовжити термін лізингу зі збереженням або зміною його умов.

Лізинг класифікують як внутрішній і міжнародний. При здійсненні внутрішнього лізингу всі його учасники є резидентами Російської Федерації, а при міжнародному лізингу серед його учасників є нерезиденти.

Сублизинг - особливий вид економічних відносин, що виникають у зв'язку з переуступкою прав користування предметом третій особі, яку оформляють договором сублізингу. При сублизинге особа, яка здійснює сублізинг, приймає предмет у лізингодавця за договором лізингу, а передає його в тимчасове користування лізингоодержувачу за договором сублізингу. Переуступка лізингоодержувачем третій особі своїх зобов'язань по виплаті лізингових платежів не допускається. При передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою служить письмову згоду лізингодавця.

Послуги, що надаються лізинговими корпораціями лизингополучателям, платні, тому вони зобов'язані своєчасно виплачувати лизингодателям передбачені договором лізингу орендні платежі.

Розрахунок загальної суми лізингових платежів здійснюють за формулою

де ЛП - сума лізингових платежів на користь лізингодавця; АТ - амортизаційні відрахування, належні лізингодавцю у розрахунковому періоді; ПК - плата за використання кредитних ресурсів орендодавця на придбання предмета лізингу у продавця; КВ - комісійна винагорода лізингодавцю за надане майно за договором лізингу; ДУ - плата за додаткові послуги за договором лізингу; ПДВ - податок на додану вартість, що сплачується лізингодавцем за послуги, що надаються.

Амортизаційні відрахування виробляє сторона договору, на балансі якої знаходиться предмет лізингу. Сторони договору лізингу вправі за взаємною згодою застосовувати прискорену амортизацію предмета лізингу. У даному випадку для амортизованих основних засобів, які є предметом лізингу, до основної норми амортизації платник податків має право застосовувати спеціальний коефіцієнт (але не більше трьох). Дане положення не поширюють на амортизується майно, що відноситься до першої-третьої амортизаційних групах, якщо амортизацію нараховують нелінійним способом.

Розмір, спосіб, форму і періодичність виплат визначають у договорі за згодою сторін. Лізингові платежі відносять на витрати виробництва платника податків (лізингоотримувача) у складі інших витрат. У разі якщо майно, одержане за договором лізингу, враховують у лізингоодержувача, орендні платежі визнають витратами за вирахуванням суми нарахованої амортизації.

Лізингові платежі за угодою сторін можна здійснювати:

  • • у грошовій формі;
  • • натуральної (компенсаційної) формі;
  • • змішаною (комбінованою) формі.

Якщо сторони відповідно до договору проводять розрахунки за лізинговими платежами продукцією (в натуральній формі), що випускається за допомогою предмета лізингу, то ціну на таку продукцію встановлюють за угодою між сторонами.

Розмір лізингових платежів можна змінювати за згодою сторін у строки, передбачені договором лізингу, але не частіше, ніж один раз на три місяці. Зобов'язання лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів наступають з моменту використання предмета лізингу, якщо інше не передбачено договором.

При укладанні договору лізингу сторони вправі вибрати найбільш прийнятний в конкретних умовах варіант платежів, який буде влаштовувати всіх учасників лізингової угоди.

За методом нарахування лізингових платежів їх підрозділяють:

  • • на платежі з фіксованою загальною сумою;
  • • авансові платежі;
  • • мінімальні платежі.

При використанні методу нарахування платежів з фіксованою сумою загальну їх величину виплачують протягом усього терміну дії договору лізингу (однаковими місячними чи квартальними платежами). Якщо допускаються авансові платежі, то лізингоодержувач у момент підписання договору сплачує лізингодавцю аванс в узгодженій сторонами сумі. Залишилося частина суми платежів (за вирахуванням авансу) нараховується й сплачується протягом терміну дії договору (аналогічно платежам з фіксованою загальною сумою). Якщо договором лізингу передбачено викуп майна лізингоодержувачем за заздалегідь узгодженою вартості, то цю суму відповідними частками додають до виплат, визначеним виходячи з фіксованої загальної суми лізингових платежів (метод мінімальних платежів).

Лізингодавець має право здійснювати контроль дотримання лізингоодержувачем умов договору лізингу та інших супутніх договорів. Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити лізингодавцю безперешкодний допуск до фінансових документів і предмету лізингу. Мета та порядок такого інспектування встановлюють у договорі лізингу та інших супутніх договорах.

Лізинг володіє істотними перевагами перед іншими формами інвестування в основний капітал підприємств:

  • • частково усуває ризик втрат, пов'язаних з моральним зносом обладнання;
  • • знижує оподатковуваний прибуток лізингоодержувача, так як витрати по лізингу відносять на витрати виробництва продукції;
  • • рятує корпорацію від непродуктивних витрат з утримання обладнання, тимчасово простоює внаслідок сезонності та циклічності виробництва;
  • • запобігає інші формальності, неминучі при отриманні кредиту в банку, що дуже важливо для малих і середніх корпорацій, що не володіють достатньою кредитоспроможністю;
  • • дає можливість скласти гнучкий графік лізингових платежів відповідно до операційним циклом і потоком готівки у лізингоодержувача. Це означає, що лізингова корпорація при розрахунку лізингових платежів повинна враховувати фінансовий стан свого партнера.

Подальшому розвитку лізингового бізнесу в Росії перешкоджають недостатність фінансового потенціалу лізингових корпорацій, їх надмірна залежність від кредитів комерційних банків, а також висока ціна кредитних ресурсів, що підвищує вартість лізингової угоди. Характерний для Росії і великий рівень ризиків, пов'язаних з лізинговою діяльністю, зокрема ризику невиплати лізингових платежів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >