Навігація
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Корпоративні фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка прибутковості портфеля корпоративних цінних паперів

Ефективний портфель забезпечує власнику максимальну прибутковість для прийнятого рівня ризику або мінімальний ризик при необхідній нормі прибутковості. Утворити подібний портфель непросто, тому доцільно використовувати різні варіанти інвестування, щоб отримати оптимальне поєднання дохідності та ризику.

Формуючи портфель, інвестор повинен володіти методикою оцінки інвестиційних якостей цінних паперів. Для цього застосовують ретроспективний, перспективний, порівняльний і технічний (оперативний) фінансовий аналіз. Зміст аналітичної роботи полягає в наступному:

  • • фундаментальний аналіз інвестиційної ситуації передбачає дослідження глибинних процесів, що відбуваються на ринку цінних паперів, і встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами;
  • • аналіз діяльності корпорацій-емітентів, який спрямований на виявлення їх фінансової стійкості та платоспроможності за даними публікується ними бухгалтерської звітності;
  • • технічний аналіз ринкової кон'юнктури передбачає вивчення динамічних рядів курсів емісійних цінних паперів за допомогою побудови графіків;
  • • прогнозування і оцінка вартості корпоративних цінних паперів являє собою розрахунок показників їх ефективності на базі відомих значень ринкових цін, поточної прибутковості і терміну обігу на фондовому ринку.

Таким чином, прагнення отримати найбільш достовірну та корисну інформацію по цікавлять інвестора питань про ринок цінних паперів представляється правомірним і виправданим. Проте слід враховувати можливість застарівання зібраної інформації через швидкої зміни ситуації при проведенні фінансових операцій, особливо на терміновому біржовому ринку. Отже, можна зробити висновок про те, що в процесі збору та обробки інформації важливо знайти оптимальний варіант поєднання числових значень таких факторів, як вартість, достовірність та оперативність інформації. На практиці використовують кілька методів визначення величини прибутковості і ризику окремих фінансових інструментів і портфеля в цілому: статистичний, експертний і комбінований. Вибір методу визначення величини ризику залежить від конкретних умов, в яких беруть інвестиційні рішення. Якщо інвестор приймає рішення в умовах визначеності, то він знає кінцевий фінансовий результат від проведених на фондовому ринку операцій і може не вдаватися до зазначеним методам. Якщо рішення приймають в умовах ризику, то можна використовувати статистичний і комбінований методи. Якщо рішення приймають в умовах невизначеності, то можна скористатися послугами експертів і аналітиків.

Основне завдання оцінки ефективності фондового портфеля - виявлення серед безлічі цінних паперів тих, в які можна вкласти кошти, не піддаючи свої вкладення високому ризику. На практиці існує пряма залежність між прибутковістю і рівнем ризику фінансових інструментів. Мінімальний рівень ризику мають грошові кошти, але вони найменш дохідні і найбільше знецінюються в результаті інфляції. Тому грошова складова портфеля цінних паперів не повинна перевищувати 10% від загального його обсягу у вартісному вираженні. Другими за ступенем ризику є облігації державних позик, які пропонують порівняно невисоку річну прибутковість (5-8%). Третіми - вкладення в банківські та корпоративні облігації, а також акції відомих промислових компаній паливно-енергетичного і металургійного комплексів, зв'язку.

Нарешті, в четверту групу включають інвестиції в акції інших акціонерних товариств, включаючи і непублічні компанії.

Корпорації отримують наступні види доходів за ланцюговим паперів:

  • • дивіденди і відсотки у формі поточних виплат по них;
  • • дохід від збільшення курсової вартості фінансових інструментів, що знаходяться в портфелі інвестора (реалізуються при їх перепродажу на організованому ринку у вигляді різниці між ціною продажу та ціною придбання);
  • • премії та різниці при вкладенні коштів у похідні фінансові інструменти;
  • • дисконтний дохід за облігаціями (у вигляді різниці між ціною погашення і ціною придбання);
  • • комісійну винагороду, що виникає при управлінні портфельними інвестиціями в порядку довірчого управління, розміщення нових випусків емісійних цінних паперів тощо.

Співвідношення між зазначеними видами доходів залежить:

  • • від типу інвестиційної стратегії корпорації (в активних портфелях частка вартості емісійних цінних паперів вище, ніж в пасивних);
  • • порівняно низьких доходів від дивідендів і відсотків в спекулятивних портфелях;
  • • пріоритетності послуг фінансових посередників, що надаються емітентам та інвесторам (наприклад, консультаційних, інформаційних, посередницьких та ін.) Послуг.

Вигода інвестора від володіння фінансовими інструментами дорівнює доходу від приросту їх курсової вартості та поточного доходу. Повний дохід (ПД) інвестора від фінансових активів складається з двох величин - поточного доходу (ТД) і доходу від зміни ціни активу (ДНЦ), тобто приросту капіталу:

Приріст капіталу може бути і негативною величиною, якщо вартість фінансового активу знижується. Повний дохід - це важливий показник, але він не відображає ефективності інвестицій у фінансові активи. Для характеристики ефективності портфельних інвестицій використовують величину, рівну відношенню повного доходу до початкового об'єму інвестованих коштів (у річному інтервалі):

де ДПІ - прибутковість портфельних інвестицій,%; ПД - повний дохід інвестора, тис. Руб .; Іно - початковий обсяг інвестицій, тис. Руб.

Інвестор прагне вкласти свої грошові кошти в найбільш дохідні фінансові активи. Однак невизначеність майбутніх доходів вимагає врахування можливих відхилень рівня дохідності від очікуваного значення, тобто обліку фактора ризику, пов'язаного з вкладенням коштів у даний фінансовий інструмент. Портфель цінних паперів має обмеження по терміну життя, а також за мінімальною і максимальною сумі інвестицій. Його прибутковість визначають трьома величинами: очікуваною, можливою і середньої. Очікувана (мінімальна) прибутковість - величина, яка буде отримана після закінчення терміну життя портфеля при поєднанні найменш сприятливих обставин. Можлива (максимальна) прибутковість - величина, що отримується при найбільш сприятливому розвитку подій.

Підвищення прибутковості пов'язано для інвестора зі збільшенням ризику. Тому в процесі інвестування доцільно враховувати обидва чинники, які порівнюють із середньоринковими рівнем прибутковості.

Сукупну дохідність портфеля з річним періодом встановлюють за базовою формулою:

де ПДП - отримані дивіденди і відсотки; РКП - реалізований курсовий прибуток; НКП - нереалізований курсовий прибуток; НІ - початкові інвестиції у фондовий портфель; ДС - додаткові кошти, вкладені у фондовий портфель; Т1 - число місяців знаходження грошових коштів, вкладених у фінансові інструменти, що знаходяться в портфелі; ІС - витягнуті грошові кошти з фондового портфеля; Т2 - число місяців відсутності витягнутих грошових коштів у портфелі.

Дана формула включає як реалізовані (поточні надходження плюс приріст курсової вартості емісійних цінних паперів), так і нереалізовані доходи в результаті приросту курсової вартості за рік. Внесення додаткові суми і витягнуті засоби зважують за числом місяців, коли вони були вкладені у фондовий портфель.

Приклад

Для визначення прибутковості портфеля по корпорації-інвестору використовуємо наступні вихідні дані (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Вихідна інформація для розрахунку дохідності фондового портфеля корпорації

Показник

Сума, млн руб.

2010

2011

2012

Вартість портфеля на початок року

76,0

86,2

96,6

Вартість портфеля на кінець року

86,2

96,6

107,6

Реалізований приріст курсової вартості емісійних цінних паперів

9,8

10,4

10,9

Нереалізований приріст курсової вартості емісійних цінних паперів

1,4

1,7

2,4

Отримані доходи у формі дивідендів і відсотків

3,1

4,1

5,7

Залучення додаткових коштів або вилучення їх з портфеля

-

-

-

1. Прибутковість інвестиційного портфеля в 2010 р .:

2. Прибутковість інвестиційного портфеля в 2011 р .:

3. Прибутковість інвестиційного портфеля в 2012 р .:

Значення параметра прибутковості інвестиційного портфеля, отримане в результаті фінансових обчислень, можна використовувати для аналізу його прибутковості, скоригованої з урахуванням параметрів фондового ринку. Такий порівняльний аналіз зручний для інвестора, оскільки дозволяє визначити, наскільки позитивно зарекомендував себе конкретний портфель щодо ринку цінних паперів в цілому.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук