Платоспроможність і ліквідність підприємства

Важливими критеріями в оцінці фінансового становища підприємства служать платоспроможність і ліквідність.

Платоспроможність підприємства визначається її можливістю і здатністю своєчасно погашати свої зовнішні зобов'язання. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо сума оборотних активів (запасів, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших активів) більше або дорівнює його зовнішній заборгованості (зобов'язанням). У нашому прикладі (див. Табл. 28.1) оборотні активи склали: на початок року - 54540 тис. Руб., На кінець року - 74260 тис. Руб.

Зовнішня заборгованість організації визначається за даними IV і V розділів пасиву балансу. До неї відносяться довгострокові і короткострокові кредити і вся кредиторська заборгованість.

У складі розділу V пасиву балансу "Короткострокові зобов'язання" присутні окремі статті ("Доходи майбутніх періодів", "Резерви майбутніх витрат і платежів"), що не мають відношення до позикових коштів підприємства. Так, джерелом утворення доходів майбутніх періодів служить прибуток підприємства; резерви майбутніх витрат і платежів формуються за рахунок собівартості продукції. Тому для отримання обґрунтованої інформації про розміри зовнішніх зобов'язань підприємства зазначені статті балансу повинні бути виключені із загального підсумку розділу V пасиву. У нашому прикладі вони рівні на початок року 32180 тис. Руб. (33 040-700-160), на кінець року - 46680 тис. Руб. (51 600-4800-120).

Порівнюючи оборотні активи із зовнішніми зобов'язаннями, відзначимо, що аналізоване підприємство платоспроможне, оскільки на початок і на кінець року оборотні активи більше зобов'язань. Однак наявність запасів на підприємствах не означає реальної платоспроможності, тому що запаси незавершеного виробництва, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей при банкрутстві організації можуть виявитися важкореалізованими або взагалі неліквідними для погашення зовнішніх боргів.

Багато банків в цілях отримання більш достовірної інформації про запаси коректують їх величину у бік зменшення в залежності від характеру господарської діяльності підприємства, тим самим наближаючи балансові залишки до реально реалізованим запасам.

Ліквідність підприємства визначається наявністю у неї ліквідних коштів і відображає здатність в будь-який момент здійснювати необхідні витрати.

Платоспроможність і ліквідність як економічні категорії не тотожні, але в практичній діяльності вони тісно пов'язані між собою.

Оцінка ліквідності балансу

Головна задача оцінки ліквідності балансу - визначити розмір покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму (ліквідність) відповідає строку погашення зобов'язань (терміновості повернення).

Для проведення аналізу актив і пасив балансу групуються за ступенем: (1) зменшення ліквідності (актив); (2) терміновості оплати (погашення) (пасив).

Залежно від швидкості перетворення в грошові кошти (ліквідності) активи поділяють на такі групи.

А1 - найбільш ліквідні активи. Грошові кошти організації і короткострокові фінансові вкладення

А2 - швидко реалізованих активи. Дебіторська заборгованість та інші активи

А3 - повільно реалізованих активів. Статті з розділу II балансу "Оборотні активи"

А4 - важкореалізовані активи. Статті розділу I балансу "Необоротні активи"

Пасиви групують за ступенем терміновості їх повернення.

П1 - найбільш термінові зобов'язання. Стаття "Кредиторська заборгованість"

П2 - короткострокові зобов'язання. Стаття "Позикові кошти" та інші статті розділу V балансу "Короткострокові зобов'язання"

П3 - довгострокові зобов'язання. Довгострокові позики та інші довгострокові зобов'язання

П4 - власний капітал та інші постійні пасиви. Статті розділу III "Капітал і резерви", а також статті "Доходи майбутніх періодів"

При визначенні ліквідності балансу групи активу і пасиву зіставляються між собою (рис. 28.4).

Угруповання активів за ступенем їх ліквідності

Рис. 28.4. Угруповання активів за ступенем їх ліквідності

Абсолютної ліквідності балансу відповідають умови:

Перші три нерівності означають необхідність дотримання незмінного правила ліквідності - перевищення активами зобов'язань. Четверте нерівність вимагає, щоб величина власного капіталу та інших видів постійних пасивів була рівна або навіть більше вартості важкореалізованих активів. Це означає, що за рахунок власних коштів організації повинні бути повністю сформовані необоротні активи і частково (не менше 10%) покрита потреба в оборотних активах.

Для проведення та аналізу оцінки забезпеченості оборотних активів власними коштами за даними балансу рекомендується розраховувати наступні показники на початок і кінець періоду:

(1) наявність власних оборотних коштів:

(2) коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами (нормативне значення цього коефіцієнта становить 0,1):

де СК - власний капітал;

ВА - необоротні активи;

ОА - оборотні активи.

Чистий оборотний капітал підприємства - це абсолютний показник, за допомогою якого можна оцінити ліквідність підприємства, а щодо його зміни простежити динаміку платоспроможності.

Чистий оборотний капітал визначається як різниця між усіма оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями.

У розглянутому прикладі чистий оборотний капітал склав на початок року 54540 - 32180 = 22360 тис. Руб .; на кінець року 74260 - 46680 = 27580 тис. руб.

Порівняння показує зростання чистого оборотного капіталу: 27580 - 22360 = +5220 тис. Руб.

Джерелом утворення чистого оборотного капіталу служить збільшення чистого доходу, акціонерного капіталу, довгострокових зобов'язань та ін. Найбільш надійним партнером вважається підприємство зі значним розміром оборотного капіталу, оскільки воно може відповідати за своїми зобов'язаннями, розширювати масштаби своєї діяльності.

Якщо оборотні активи значно вище короткострокових зобов'язань, можна зробити висновок, що організація має значним обсягом вільних ресурсів, сформованих з власних джерел.

У країнах з розвиненою ринковою економікою прийнято вважати, що чистий оборотний капітал повинен становити половину короткострокових зобов'язань. Ефективність залучення позикових коштів для здійснення господарської діяльності підприємства може позначитися різної; це залежить від раціональності формування структури використовуваних джерел коштів. Ринкові умови господарювання вимагають, щоб організації мали можливість терміново повернути короткострокові борги в будь-який момент.

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи оборотні активи. Якщо основні кошти не купуються в цілях подальшого перепродажу, в більшості випадків вони не можуть бути джерелами погашення поточної заборгованості.

Підприємство може бути ліквідним в більшій чи меншій мірі залежно від структури оборотних активів, від співвідношення легко- і важкореалізованих оборотних коштів для погашення зовнішньої короткострокової заборгованості.

Система показників ліквідності

У практиці аналітичної роботи використовують систему показників ліквідності. Розглянемо найважливіші з них.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності До Т.Л. характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань організації. Розраховується він як відношення фактичної суми оборотних активів організації до суми термінових зобов'язань:

де IIA - підсумок розділу II активу балансу;

VII - підсумок розділу V пасиву балансу.

До тл показує, скільки разів короткострокові зобов'язання покриваються оборотними активами підприємства, тобто скільки разів воно здатне задовольнити вимоги кредиторів, якщо зверне у готівку всі наявні в його розпорядженні на даний момент активи.

До тл залежить від розміру окремих статей активу і від тривалості обороту окремих видів активів. Необхідно відокремити реально функціонуючі активи від тих, які зовні покращують розглянутий показник, але насправді не надають ефективного впливу на діяльність підприємства. Коефіцієнт поточної ліквідності залежить від структури і від їх реальної оцінки з точки зору їх ліквідності, від структури дебіторської заборгованості, що підлягає погашенню у зв'язку із закінченням терміну даності, ненадійних боргів і т.д.

Для цього коефіцієнта існує норматив: Κ Т.Л.> 2. Однак вважати його єдиним для всіх галузей народного господарства не можна, так як його значення залежить від сфери діяльності, тривалості операційного циклу, швидкості погашення кредиторської заборгованості і т.д.

У розглянутому прикладі Κ τ ι:

на початок року

на кінець року

Такі значення коефіцієнта свідчать про незадовільну структуру балансу підприємства; йому необхідно вжити заходів щодо відновлення платоспроможності.

2. Коефіцієнт термінової ліквідності До С.Л визначається як відношення грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості (розділ II активу) до короткострокових зобов'язань (розділ V пасиву балансу). Цей коефіцієнт показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги. Нормальним для цього коефіцієнта вважається співвідношення 1: 1.

У даному прикладі До С.Л складе

на початок року

на кінець року

Отримані значення ще раз підтверджують неблагополучне фінансове становище даної організації, так як вона не в змозі своєчасно оплатити свої рахунки.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності До А.Л обчислюється як відношення грошових коштів і бистрореалізуемих цінних паперів до короткострокової заборгованості. Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату. За даними балансу нашого прикладу сума грошових коштів на початок періоду склала 10320 тис. Руб., На кінець періоду - 1920 тис. Руб. Короткострокова заборгованість на початок звітного періоду становила 32180 тис. Руб., На кінець - 46680 тис. Руб.

До а л на початок періоду склав (10320): (32180) = 0,32, на кінець - (1920): (46680) = 0,04. Нормальним значенням для цього коефіцієнта вважається 0,2.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >