Кількісний нормативний аналіз

Якісний аналіз структури активів і пасивів балансу передбачає зіставлення їх окремих статей. За результатами порівняльного аналізу судять про ліквідності активів підприємства. Для виявлення стану його платоспроможності проводять кількісний нормативний аналіз (табл. 29.1).

На ступінь платоспроможності вказують значення коефіцієнтів поточної ліквідності, забезпеченості власними оборотними засобами, відновленні (втрати) платоспроможності.

(29.1)

(29.2)

(29.3)

(29.4)

де і - фактичні значення коефіцієнтів поточної ліквідності, оцінені за станом на кінець і початок звітного періоду відповідно;

  • - Нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;
  • 3 (6) - нормативні періоди втрати (відновлення) платоспроможності, міс .;

Т - звітний період, міс.

Показник ознаки неспроможності

Нормативні обмеження значень

Характеристика структури бухгалтерського балансу і рівня платоспроможності підприємства

1

Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Структура бухгалтерського балансу підприємства визнається позитивною і задовільною, а підприємство - платоспроможним. Діагностика призупиниться

2

Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Структура балансу підприємства визнається позитивною і задовільною, підприємство - платоспроможним, але що втрачає платоспроможність. Розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності (29.3)

2.1

Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами Коефіцієнт втрати платоспроможності

Структура бухгалтерського балансу підприємства визнається позитивною і задовільною, підприємство - платоспроможним. У нього є реальна можливість зберегти платоспроможність в найближчі три місяці

2.2

Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами Коефіцієнт втрати платоспроможності

Структура балансу підприємства визнається позитивною і задовільною, але є загроза втрати платоспроможності в найближчі три місяці. Підприємство визнається заможним із збереженням реальної загрози кризи

3

Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Структура бухгалтерського балансу вважається негативною, але задовільною. Діагностика платоспроможності підприємства поглиблюється

4

Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Структура бухгалтерського балансу вважається негативною і незадовільною. Підприємство визнається неплатоспроможним

4

Коефіцієнт поточної ліквідності

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Структура бухгалтерського балансу вважається негативною. Діагностика поглиблюється: розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (29.4)

4.1

Коефіцієнт поточної ліквідності

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Коефіцієнт відновлення платоспроможності

Структура бухгалтерського балансу вважається негативною, але задовільною, підприємство - неплатоспроможним, але мають реальну можливість відновлення платоспроможності протягом Напівгола. Ознака неспроможності вважається непідтвердженими протягом шести місяців

4.2

Коефіцієнт поточної ліквідності

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Коефіцієнт відновлення платоспроможності

Структура бухгалтерського балансу підприємства негативна і незадовільна. У нього немає реальної можливості відновити платоспроможність протягом Напівгола. Підприємство визнається неплатоспроможним

У Правилах проведення арбітражним керуючим фінансового аналізу, затверджених постановою Уряду РФ № 367 від 25 червня 2003 року, передбачена система кількісних і якісних індикаторів, що характеризують симптоми організаційних патології підприємства. Якісні індикатори виражають природу і суть кризового стану, а по динаміці кількісних судять про масштаби , глибині, швидкості протікання, тривалості, фазах цього стану. Завдання кількісних - формування об'єктивної оцінки рівнів платоспроможності, фінансової стійкості, ділової та інвестиційної активності та ефективності діяльності підприємства. Рекомендовано оцінювати три групи кількісних показників (табл. 29.2). Аналіз комплексу показників дозволяє обгрунтувати вибір рішення відносно неспроможного боржника з трьох можливих його варіантів:

  • (1) про визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним;
  • (2) про наявність реальної можливості в підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;
  • (3) про наявність реальної можливості втрати підприємством платоспроможності, коли воно вже найближчим часом нс зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Таблиця 29.2. Діагностичні індикатори неспроможності, рекомендовані законодавством

Показник

Діагностичні

індикатори

Симптоми неспроможності

Платоспроможність

Фінансова стійкість

Коефіцієнти абсолютної та поточної ліквідності, забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, платоспроможності але поточними зобов'язаннями

Коефіцієнти автономії та забезпеченості власними коштами. частка простроченої кредиторської заборгованості у пасивах, ставлення дебіторської заборгованості до сукупних активів

Покриття боргів підприємства ліквідними активами і можливість негайно погасити частину першочергових короткострокових зобов'язань: забезпеченість підприємства оборотними коштами, необхідними для ведення господарської діяльності: очікуваний період погашення поточної заборгованості за рахунок виручки

Ступінь фінансової незалежності боржника; його забезпеченість власними оборотними коштами, необхідними для підтримки фінансової стійкості; тяжкість тягаря, обумовленого порушенням фінансової дисципліни; ступінь вини боржника в допущеної неплатоспроможності

Показник

Діагностичні

індикатори

Симптоми неспроможності

Ділова

активність

Рентабельність активів, норма чистого прибутку, рентабельність продажів і оборотного капіталу, коефіцієнт забезпеченості оборотними коштами, коефіцієнт оборотних коштів у розрахунках і виробництві, середньомісячна вироблення одного працівника

Ефективність використання майна підприємства, рівень прибутковості господарської діяльності; в сукупності індикатори оцінюють рівень професіоналізму менеджменту і підприємництва

Поряд з окремими характеристиками, особливо в зарубіжній практиці, застосовуються інтегральні оцінки неспроможності підприємства. Наприклад, дискримінантні багатофакторні моделі Бівера, Спрінгейта, Фулмера, Лего, Тафлера, Тішоу, PAS-коефіцієнт, R-модель ризику банкрутства, рейтингове число та ін., Розроблені за допомогою багатовимірного дискретного аналізу.

Найбільш популярна модель "Z-рахунок" Альтмана. У 1968 р професор Нью-Йоркського університету Е. Альтман провів дослідження 66 підприємств по 22 фінансовим показникам і вибрав з них п'ять ключових для включення в модель прогнозування неспроможності підприємства з високим ступенем точності. У 1983 р ця модель була модифікована для підприємств, акції яких не котируються на ринку. Її модифікований варіант являє собою багатофакторне регресійне рівняння (29.5).

(29.5)

де Х 1 - частка покриття активів власним оборотним капіталом,%;

Х 2 - рентабельність активів по нерозподіленого прибутку,%;

Х 3 - рентабельність активів по чистому прибутку,%;

Х 4 - коефіцієнт покриття ринкової вартості акціонерного капіталу,%;

Х 5 - відношення суми виручки (нетто) від реалізації до суми активів (віддача всіх активів),%.

Рівень очікуваного банкрутства за допомогою цієї моделі оцінюється за шкалою ймовірності банкрутства (рис. 29.1).

Шкала ймовірності банкрутства за Z-рахунку

Рис. 29.1. Шкала ймовірності банкрутства за Z-рахунку

Економічні індикатори неспроможності

Поряд з правовими і фінансовими застосовуються і економічні індикатори неспроможності. Наприклад, критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості, або поріг рентабельності). Це обсяг продукції, виручка від реалізації якої дорівнює її повної собівартості. Величину критичного обсягу можна визначити графічним і аналітичним способами.

Графічний метод визначення критичного обсягу виробництва представлений на рис. 29.2.

Визначення критичного обсягу виробництва

Рис. 29.2. Визначення критичного обсягу виробництва

В аналітичній оцінці критичний обсяг можна розраховувати у вартісному і натуральному виразах:

(29.6)

де З пост - загальна величина умовно-постійних витрат;

d пров - частка питомих змінних витрат у ціні продукції;

(29.7)

де З пср.уд - питомі змінні витрати.

Вразливі місця в структурі собівартості дозволяють виявити ефект виробничого важеля (операційного левериджу), що виражає загальну тенденцію збільшення величини прибутку з кожним відсотком зростання обсягу реалізованої продукції; запас фінансової міцності, що характеризує глибину збитковості підприємства або ступінь віддаленості від нього. У діагностиці неспроможності прийнято розраховувати співвідношення індексів прибутку, обсягу реалізованої продукції і вартості активів підприємства. Ідеальне співвідношення висловлює золоте правило економіки:

(29.8)

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >