Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інтеграція економіки країн, що розвиваються у світову економіку

Поступово складовою частиною всесвітньої економічної системи ставала економіка розвивається світу. На тенденції та напрямки соціального та економічного розвитку багатьох країн після набуття ними політичної незалежності величезний негативний вплив справляло колоніальне спадщина. Монокультурність, відсталість, однобокі економічні зв'язки з колишніми метрополіями, по суті, служили (а в багатьох країнах продовжують і зараз служити) факторами, що відтворюють їх залежне становище по відношенню до промислово розвиненим країнам.

Істотними факторами в цьому відношенні з'явилися характерні для цих країн незавершеність процесів соціальної диференціації, живучість традиційних докапіталістичних і патріархальних відносин і зв'язків. Для досягнення цілей економічного розвитку багато що розвиваються здійснили комплекс перетворень, серед яких важливе значення мали націоналізація іноземних підприємств, створення і розвиток державного сектора економіки, аграрна реформа, створення кооперативів та ін.

Націоналізувати насамперед власність великих іноземних компаній, у тому числі компанії Суецького каналу в Єгипті, "Ірак петролеум", міжнародного нафтового консорціуму, контролюючого іранську нафту, та ін. У ряді країн часткової націоналізації піддалася власність місцевої буржуазії. Державна власність росла також за рахунок будівництва нових підприємств, особливо в галузях важкої промисловості.

Після звільнення від колоніального ярма країни, що розвиваються робили зусилля але подолання своєї економічної та фінансової залежності від Заходу. Вони розгорнули боротьбу за зміну характеру економічних зв'язків з розвинутими країнами. У результаті останні змушені були йти на оновлення своїх взаємин з афро-азіатським світом, намагаючись прив'язати його до себе не силовими методами військового і позаекономічного примусу, а шляхом більш майстерних політичних і дипломатичних маневрів, більш завуальованою культурної та пропагандистської експансії. Головне місце відводилося економічних методів підпорядкування країн, що розвиваються.

У середині 1970-х рр. країни третього світу домоглися прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про встановлення нового міжнародного порядку та Хартії економічних прав і обов'язків держав, що передбачає ліквідацію нерівноправності в торгівлі, перебудову валютної системи, зміна принципів надання економічної допомоги. У 60-70-ті рр. XX ст. країни, які експортували нафту, спільними зусиллями зуміли домогтися істотного підвищення цін на нафту, що продається в промислово розвинені країни.

У масштабах усього третього світу певні успіхи були досягнуті у сфері промислового виробництва. В середньому на 25-30% збільшилося виробництво сталі, автомобілів, тракторів, турбін, електроенергії. Були побудовані сотні і тисячі нових великих підприємств. Чималі успіхи були і в плані задоволення насущних потреб населення. Ряд країн Східної та Південно-Східної Азії, такі як Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг, Таїланд, Малайзія, Індонезія і Філіппіни, за порівняно короткий за історичними мірками період досягли вражаючих економічних успіхів. Вони прийняли і досить ефективно використовували західні економічні, виробничі, технологічні та організаційні методи і структури.

Про тенденції розвитку економіки цих країн найкраще свідчить, наприклад, такий факт: в 1960-х рр. національний дохід на душу населення в Південній Кореї тримався на одному рівні з Ганою (приблизно 230 дол.), але в даний час він вже майже в 12 разів вище, ніж в Гані. За рівнем економічного розвитку згадані вище країни, по суті, вийшли з розряду розвиваються і по багатьом параметрам наблизилися до розвиненого світу. Певних успіхів з погляду підвищення життєвого рівня своїх народів домоглися деякі нафтовидобувні країни Близького Сходу.

Ці процеси і тенденції набули настільки широкомасштабний і необоротний характер, що багато фахівців прогнозують формування якогось однорідного глобального ринкового простору, заснованого на лібералізації міжнародних економічних відносин, що підкоряється єдиним законам, з єдиним платіжним засобом і т.д. Все це в сукупності сприяє скороченню відмінностей між країнами в рамках окремих регіонів за рівнем організації та ефективності виробництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук