Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗМІНИ СТАТУСУ І РОЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Однією з визначальних тенденцій розвитку сучасного світу є політична глобалізація, що супроводжується безпрецедентними темпами інтеграції, транснаціоналізації і універсалізації політичної сфери. Найважливішими проявами та результатами політичної глобалізації є розширення та інтенсифікація взаємодії між державами, народами і регіонами, збільшення транспарентності національно-державних кордонів. Ключове значення має трансформація статусу та ролі національної держави як головного суб'єкта міжнародних відносин.

Поява на міжнародно-політичній авансцені національної держави

Як відомо, національна держава в сучасному його розумінні висунулося на політичну авансцену первинно в Західній Європі в Новий час і тісно пов'язане з формуванням ідей національного суверенітету. Відмінність національної держави від усіх попередніх форм політичної самоорганізації людських спільнот полягає в тому, що в системі міжнародних відносин воно керується насамперед національними, а не будь-якими іншими, наприклад династичними, інтересами того чи іншого правлячого дому. Поступово сформувалася міжнародна система, в якій головними дійовими суб'єктами стали суверенні національні держави. Ця система отримала назву Вестфальської системи, оскільки перші камені в її фундамент було закладено Вестфальським світом 1648

Суть національної держави полягає в тому, що воно самостійно визначає форму державного устрою, засновану на принципах національного суверенітету, територіальної цілісності і невтручання у внутрішні справи яких би то не було зовнішніх сил. У міру формування великих національних держав за рахунок поглинання ними безлічі дрібних політичних утворень і чіткої фіксації державних кордонів політична карта Європи поступово набувала зовсім інший вигляд.

При цьому слід помститися, що національна держава лише близько 200 років виконує роль головного суб'єкта влади і регулятора громадських і політичних, у тому числі міжнародних, відносин. Приміром, Німеччина та Італія, якими ми їх знаємо в сучасному вигляді, вийшли на суспільно-політичну авансцену лише в другій половині XIX ст. У підсумку постійних трансформацій До 1900 р число держав, яке в 1500 р становило 500, скоротилася до приблизно 25. Ще більш помітні зміни в конфігурації політичної карти Європи відбулися в XX ст. в результаті розпаду багатонаціональних імперій.

Характер і форма влаштування сучасних держав визначилися па перетині національної та міжнародної сфер. Саме на цьому перетині діяли ті чинники, які визначили розміри держав, їх зовнішню конфігурацію, організаційні структури, етнічний склад, матеріальну інфраструктуру і т.д.

Головне значення з цієї точки зору придбала здатність держав накопичувати, удосконалювати і відповідним чином мобілізовувати та організовувати засоби примусу в особі армії та інших атрибутів військової потужності. У разі необхідності суверенна держава вправі використовувати їх, щоб контролювати стан справ як усередині країни, так і у відносинах із зовнішнім світом.

У цьому сенсі суверенітет означає, що на підконтрольній даному державі території немає і не може бути іншої влади, крім влади єдиного суверена. Цей принцип, зокрема, виражається в монополії держави на легітимне насильство. Ці принципи діяли і з тими чи іншими корективами продовжують діяти і в наші дні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук