Навігація
Головна
 
Головна arrow Політологія arrow Геополітика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Кінець двополюсного світопорядку

По суті, холодна війна прийшла до свого природного кінця в реальностях, які зробили застарілими основоположні умови, її породили, коли змінилася геополітична конфігурація сил, які усвідомили неможливість діяти за правилами і імперативам холодної війни. Тому було б не зовсім коректно міркувати про те, що СРСР здався на милість свого супротивника в результаті його військового залякування.

Як зазначав Р. Гартхоф, холодна війна була виграна Не здійснено Р. Рейганом нарощуванням озброєнь, що не висунутої ним доктрини, як вважали деякі. Перемога "прийшла до Заходу, коли нове покоління радянських керівників зрозуміло, наскільки погана їх внутрішня система і що їх зовнішня політика провалилася".

Радянський Союз, по суті справи, вчинив самогубство, викликане внутрішньої неспроможністю імперії. За вдалим висловом одного кореспондента газети "Le Monde", падіння Берлінської стіни - це "заочна перемога капіталізму над комунізмом". Саме заочна, оскільки невідомо, скільки ще треба було б сил і ресурсів, якби керівники самого Радянського Союзу, ставши на шлях реформування, не підписали йому смертний вирок.

Симптоматично, що ніхто не передбачав такого обороту подій. По суті справи, можна сказати, що сталося саморуйнування вичерпала свої можливості системи, і тут не треба шукати підступів будь то зовнішніх чи внутрішніх ворогів. Хоча і ті й інші і сприяли її розвалу, але не в них головна його причина.

Для багатьох аналітиків, які вважалися свого роду гуру з питань радянської системи, розпад СРСР і, відповідно, закінчення холодної війни виявилися повною несподіванкою. Вони виходили з переконання, що СРСР ніколи не погодиться з посиленням впливу Заходу в Східній Європі і не допустить там неконтрольовані ним зміни. "Якби Москва вчинила інакше, - писав професор університету Джонса Гопкінса Дж. Лиска, - вона допустила б зміни світового геополітичного балансу без єдиного пострілу, не отримавши взамін ніякої компенсації".

Не хто інший, як 3. Бжезинський в 1986 р, тобто в розпал перебудови, стверджував, що "американо-радянський суперечка - це не просто тимчасова аберація, а історичне протиборство, яке триватиме довго". Але час і хід подій розпорядилися по-іншому. Не завжди адекватно оцінювалися можливі напрямки розвитку подій і всередині самого Радянського Союзу.

Тоталітарна система, сконструйована більшовицькими вождями, являла собою по-своєму вельми досконалу і чітко оформлену конструкцію, де кожна цеглинка, кожен елемент були суворо підігнані один до одного. Але досконалість це було багато в чому ілюзорним і ефемерним. Коштувало вийняти з неї тільки один-єдиний цеглинка, як вона могла (що, власне, і сталося) звалитися відразу.

Образно кажучи, вона не терпіла збурень як зсередини, так і ззовні. Ідеальним станом для се нормальної життєдіяльності та функціонування була ізольованість від зовнішніх впливів. Тоталітарна система може існувати тільки в умовах більш-менш повної економічної, політичної та ідеологічної автаркії, заснованої на ізоляції переважної більшості населення від процесів, що розгортаються в іншому світі.

Починаючи з 1970-х рр. даний принцип як в СРСР, так і в усьому соціалістичному таборі став піддаватися ерозії. Цей процес став особливо інтенсифікуватиметься з розгортанням нового етапу науково-технічної революції, її інформаційно-телекомунікаційної фази, навіч продемонструвала, що радянська система стала анахронізмом.

Безсумнівно, що заслугу в розв'язуванні холодної війни після Другої світової (всупереч думці тих, хто покладає провину виключно на ту чи іншу - залежно від позицій - сторону) поділяють як США, так і СРСР. Очевидно і те, що обидві сторони внесли свій внесок і на завершення холодної війни.

Закінчення холодної війни стало в деякому роді кульмінаційним пунктом того комплексу зрушень, які у світовому співтоваристві намітилися вже в 60-х рр. минулого століття. До цього часу з усією очевидністю виявилися ті зміни в розстановці сил і впливу держав па міжнародній арені, які неухильно акумулювалися протягом 70-80-х рр. XX ст.

Економічні, політичні, національні чи інші інтереси всіх без винятку класів і народів виявилися сплетеними в єдиний вузол з загальнолюдськими інтересами. Більше того, ця взаємозалежність набула глобального характеру. Скажімо, такі традиційні хвороби, як холера, тиф і навіть чума, при прийнятті відповідних заходів можна було локалізувати національно-державними кордонами, а чуму XX в. - СНІД - ні. Радіація, що вбиває безмовно, також не знає національно-державних кордонів чи інших перешкод.

Зазначені та інші феномени настійно вимагають усвідомлення сутнісної єдності людства. Стало очевидно, що в цих реальностях співіснування держав, насамперед наддержав, означає не якусь перепочинок в їх боротьбі за гегемонію, а стан їх спільного співіснування, при якому паралелі під всезростаючої ступеня перетинаються, створюючи між ними все більшу взаємозалежність.

Зазначені зрушення детально проаналізовані як па Сході, так і на Заході. Тут особливо відзначимо лише той факт, що з даної точки зору важливе значення мали усвідомлення та облік обома протиборчими сторонами реальностей ядерно-космічного століття. З усією очевидністю ядерну зброю зайвий раз свідчило про неприпустимість перенесення ідеологічного протиборства в сферу міждержавних відносин.

Показово, що періоди надмірної ідеологізації або реідеологізаціі зовнішньої політики, як правило, щоразу супроводжувалися загостренням відносин між США і СРСР, Сходом і Заходом. Так було в післявоєнний період, на початку і в розпал холодної війни, так було в кінці 70-х - першій половині 80-х рр. минулого століття. І навпаки, переклад на задній план ідеологічних міркувань і міждержавних відносин у суто політичну і дипломатичну площину, певна їх деідеологізація незмінно супроводжувалися поліпшенням міжнародного клімату, у тому числі і радянсько-американських відносин.

У зв'язку з цим не можна не відзначити, що певну роль у підготовці ідейно-політичної грунту для розрядки в 1970-х рр. зіграли концепції про "кінець ідеології" і конвергенції між капіталізмом і соціалізмом. Позитивний зміст цих концепцій в їх зовнішньополітичної частини полягало в тому, що вони певною мірою сприяли оцінці Заходом поведінки Радянського Союзу насамперед у геополітичних категоріях. СРСР розглядався як наддержава, за якою визнавався статус законної та рівноправної великої держави, здатної відстоювати свої державні інтереси, дотримуючись загальноприйнятих правила у відносинах між державами.

Досвід періоду розрядки навіч продемонстрував, що міждержавні відносини, міжнародна безпека повинні базуватися на економічних, політичних, правових, морально-етичних та інших факторах і принципах. Тому найважливішою умовою подолання конфліктного стану у світовому співтоваристві, військово-політичного протиборства і гонки озброєнь стали переведення відносин між державами на рейки конструктивного діалогу та співпраці, культивування взаємної довіри між Сходом і Заходом.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук